Ознаки класифікації та види державних позик

Ознака класифікації	Вид позики
За правовим оформленням	на підставі угод (безоблігаційні); забезпечені випуском цінних паперів
За місцем розміщення	внутрішні; зовнішні
Залежно від статусу позичальника (емітента)	державні; місцеві
Залежно від термінів погашення	короткострокові (поточні, як правило, до 1 року); середньострокові (від 1 до 5 років); довгострокові позики (понад 5 років)
За видами дохідності	відсоткові позики; безвідсоткові (дисконтні) позики; виграшні позики
За характером обігу цінних паперів	ринкові; неринкові
За формою випуску	готівкові; безготівкові
За способом погашення	ординарні; серійні; з довгостроковим погашенням
За видами забезпеченості	заставні; беззаставні

 

 

Залежно від статусу позичальника позики поділяються на:

державні, що випускаються центральними органами управління (в Україні Міністерством фінансів за рішенням Кабінету Міністрів України). Кошти, акумульовані від їх розміщення, спрямовуються у державний бюджет;

місцеві, що випускаються місцевими органами управління, а кошти від них спрямовуються у відповідні місцеві бюджети. Місцеві позики дають змогу мобілізувати тимчасово вільні кошти для потреб розвитку конкретних регіонів і є однією з форм залучення інвестицій.

Залежно від строків погашення державою своїх боргових зобов’язань розрізняють: короткострокові (поточні, як правило, до одного року), середньострокові (від одного до п’яти років) і довгострокові позики (понад п’ять років).

За видом дохідності державні позики поділяються на:

відсоткові, коли виплата доходу за державними позиками здійснюється у вигляді позикового відсотка;

безвідсоткові (дисконтні), особливістю яких є те, що державні цінні папери реалізуються зі знижкою, а погашаються за номінальною вартістю;

виграшні, які реалізуються без встановлення фіксованих відсотків, а виплата доходу здійснюється на підставі проведення тиражів виграшів.

За характером обігу цінних паперів державні позики поділяються на:

ринкові, які вільно купуються і продаються на ринку цінних паперів;

неринкові, які мають обмеження щодо купівлю і продажу, або не допускають виходу цінних паперів на ринок, тобто їх власники не можуть їх перепродати.

За формою випуску державних позик розрізняють готівкові (супроводжуються емісією державних цінних паперів) і безготівкові позики (шляхом записів на відповідних рахунках в електронному депозитарії).

За способом погашення позики поділяються на: ординарні (погашення може проходити одночасно для всіх випущених позик); серійні (погашення здійснюється деякими частинами через певні проміжки часу); з достроковим погашенням (до довгострокового погашення державних позик держава може вдатися лише за наявності коштів).

Залежно від забезпеченості державні позики поділяються на: заставні (забезпечуються державним майном чи конкретними доходами) і беззаставні (не мають конкретного матеріального забезпечення).

Наведена класифікація і, зокрема, визначені в ній критерії ознак, форми і методи випуску та реалізації державних позик, дають змогу максимально врахувати різносторонні інтереси юридичних і фізичних осіб та держави.

Державний борг

Державний борг – це сума заборгованості держави за випущеними і непогашеними внутрішніми державними запозиченнями, а також сума фінансових зобов’язань до іноземних кредиторів на певну дату, включаючи видані гарантії за кредитами, що надають місцевим органам влади, державним підприємствам, іноземним постачальникам тощо.

Державний борг виникає у результаті запозичень у грошовій формі, випус­ку боргових зобов'язань, прийняття боргів інших економічних суб'єктів, без­готівкового випуску боргових зобов'язань. Іншими словами, державний борг — сума усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави перед внутрішніми і зовнішніми кредиторами, а також відсотків за ними (включаю­чи гарантії за кредитами, що надаються іноземними позичальниками держав­ним підприємствам).

Розрізняють первинний борг, який дорівнює сумі основного боргу без нара­хованих відсотків і непогашений борг, який складається із основної суми боргу і нарахованих відсотків.

Розрізняють капітальний і поточний державний борг. Капітальний борг – загальна сума заборгованості минулих років і відсотків, що мають сплачуватися за позиками. Поточний борг – видатки держави, пов’язані з погашенням у поточному році боргових зобов’язань і належних до сплати в цей період процентів з усіх випущених на цей момент позик.

Державний борг поділяється на внутрішній і зовнішній. Внутрішній державний борг – заборгованість держави перед усіма утримувачами облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) й інших державних цінних паперів, тобто громадянами і підприємствами своєї країни, які є кредиторами держави. Зовнішній державний борг – це заборгованість держави перед іноземними кредиторами, тобто громадянами й організаціями інших країн.

Загальна сума внутрішнього державного боргу поділяється на дві частини:

Монетизований борг, що складається з боргів держави комерційним банкам, як основним утримувачам державних цінних паперів. Цей борг фіксується у балансах банків, тому аналіз його динаміки перебуває під пильним контролем. Сума монетизованого боргу складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань держави (як внутрішніх, так і зовнішніх), включаючи видані гарантії за кредитами.

Немонетизований борг складається з:

невиконаних державою фінансових зобов’язань перед населенням за соціальними виплатами, передбаченими чинним законодавством (заборгованість із виплати пенсій, стипендій, допомоги, заробітної плати та ін.);

заборгованості в господарських відносинах з реальним сектором економіки (заборгованість за державними замовленнями, з надання послуг державними установами та ін.).

В Україні величина державного боргу регулюється законодавчо з 1992 р. Законом України «Про державний внутрішній борг України».

Граничний обсяг внутрішньогоі зовнішнього боргів визначається за ст. 18 Бюджетного кодексу України, в якій зазначено, що величина основної суми боргу не має перевищувати 60 % фактичного рівня ВВП України.

В Україні фактично існують два типи державного боргу: офіційно визнаний державний борг та заборгованість, що в складі державного боргу не враховується, проте за економічною природою є державною.

Офіційно визнаний державний борг - борг, оформлений кредитними угодами або держаними цінними паперами, що передбачає погашення основної суми боргу та виплату відсотків у чітко визначені строки. До офіційного державного боргу належить заборгованість перед юридичними особами за внутрішніми державними позиками, заборгованість перед Національним банком України за прямими кредитами, зовнішня заборгованість за кредитами міжнародних фінансових інституцій (окрім позик МВФ) та урядів іноземних держав, за товарними поставками країн СНД, за­боргованість за позиками іноземних комерційних банків, за міждержавними кредитними лініями та за облігаціями зовнішньої державної позики.

Другий тип боргу включає невиконані фінансові зобов'язання держави пе­ред суб'єктами економіки (неоплачені державні замовлення, заборгованість із заробітної плати перед працівниками бюджетної сфери, невідшкодований податок на додану вартість і найбільшою мірою, гарантії держави щодо компенсації знецінених заощаджень громадян в установах Ощадного банку). Іншими словами, це прийняті державою певні зобов'язання без документального оформлення строків їх погашення, які формують заборгованість, що в складі офіційно визнаної державної не враховується, проте є державною за внутрішньою природою та економічним змістом.

Джерелом погашення внутрішнього боргу є:

бюджетні кошти;

кошти, отримані від приватизації державного майна;

нові запозичення.

Джерелами погашення зовнішнього боргу також можуть бути золотовалютні резерви країни.

Державний борг може виступати як засіб забезпечення безпеки або, навпаки, як фактор поси­лення загроз і ризиків. Тому лише застосування ефективної стратегії управ­ління державним боргом сприятиме ефективному використанню запозичень і створить необхідні умови для оптимізації боргового навантаження.