Сутність та основи організації місцевих фінансів

Місцеві фінанси як економічна категорія – система економічних відносин, пов’язаних з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів, необхідних органам місцевого самоврядування для виконання покладених на них завдань. Таким чином у запропонованому визначенні можна виділити такі характерні особливості:

зв’язок із більш загальною і вихідною категорією – фінансами, яка є системою економічних відносин, пов’язаних з розподілом і перерозподілом вартості внутрішнього валового продукту;

у процесі здійснення цих відносин відбуваються формування, розподіл і використання централізованих фінансових ресурсів, які головним чином функціонують у фондовій формі;

цільова підпорядкованість цієї системи відносин – це забезпечення органів місцевого самоврядування фінансовими ресурсами, необхідними для виконання покладених на них функцій і завдань.

Поняття місцеві фінанси – синонім термінів фінанси місцевих органів влади, муніципальні (комунальні) фінанси, фінанси територіальної громади, комуни, общини, муніципального утворення, штату, міста, області, районую, села, селища та ін. Подібні визначення засвідчують, що місцеві фінанси функціонують у різних формах залежно від державного і територіального устроїв тієї чи іншої країни.

Головною передумовою існування місцевих фінансів як окремої специфічної ланки фінансової системи країни є конституційне закріплення інституту місцевого самоврядування – права територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення відповідно до чинного законодавства.

В Україні формами місцевих фінансів є фінанси територіальної громади (комунальні фінанси), фінанси Автономної Республіки Крим, фінанси області, фінанси міст Києва і Севастополя, фінанси міста, фінанси району, району в місті, фінанси села, селища.

В умовах ринкових відносин залишається і збільшується перелік таких справ, які правова держава вважає за доцільне передати для розв’язання місцевим органам влади. Для цього потрібні відповідні ресурси. Це і є об’єктивною причиною для функціонування місцевих фінансів.

Законодавчі основи інституту місцевого самоврядування в Україні визначені у Конституції України (ст. 7, 140-146) від 28 червня 1996 р.; Бюджетному кодексі України; Законі України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР; інших законодавчих та нормативним актах України.

Аналіз чинної законодавчої бази, яка регламентує функціонування місце­вого самоврядування в Україні, дає можливість виділити такі основні принци­пи організації місцевих фінансів, що передбачають:

обов'язкове розмежування функцій і повноважень між державною вла­дою та місцевим самоврядуванням;

чіткий поділ доходних джерел, а також видатків між державним і місцевими бюджетами;

надання відповідних власних доходів місцевому самоврядуванню;

самостійність у формуванні та використанні фінансових ресурсів;

державну фінансову підтримку несамодостатніх територіальних громад, проведення фінансового вирівнювання;

стимулювання збільшення доходів як державного, так і місцевих бю­джетів;

раціональне та економне використання матеріальних і фінансових ре­сурсів;

здійснення постійного контролю за використанням наявних ресурсів;

гласність та відкритість у формуванні та використанні фінансових ресурсів місцевого самоврядування;

залучення широких верств громадськості до прийняття рішень щодо формування та використання фінансових ресурсів.

Таким чином, головним призначенням місцевих фінансів є забезпечення фінансовими ресурсами діяльності органів місцевого самоврядування, пов'язаної зі здійсненням ними своїх функцій і повноважень; найбільш повне задоволення потреб населення територіальних громад та якісне надання ло­кальних суспільних послуг; формування стимулюючого механізму щодо ра­ціонального використання наявних матеріальних і фінансових ресурсів, по­шуку додаткових джерел доходів.