Отже, після знайомства зі змістом категорій діалектики, ми можемо тепер (знаючи, що таке розвиток) розглянути їх в інтегрованому вигляді як ансамблі цілісно пов’язаних категорій. І це не буде поверненням до аналізу сфер категорій як різноманітних рівнів відображення універсальних характеристик об’єктивної реальності у практичній і теоретичній діяльності людини. Зараз наше завдання інше — розглянути закони діалектики як світоглядно-методологічні закони розвитку нашого мислення і діяльності. Так, наприклад, при розгляді закону взаємопереходу кількісних і якісних змін ми основну увагу звертаємо на те, які основні умови дотримання в нашому мисленні правильності відображення діалектики категорій сфери безпосереднього — якості, кількості, міри, становлення і відповідно — які тут можливі основні помилки метафізичного характеру.
Відносна простота (абстрактність, бідність) категорій сфери безпосередніх відношень аж ніяк не означає простоти їхнього засвоєння людьми. Саме навпаки, — вся історія науки і політики насичена випадками неадекватного розуміння співвідношень кількості, якості і міри, що призводило до серйозних утруднень і помилок. Виявляється, що дуже важко уникнути абсолютизації однієї з цих категорій.
Наприклад, уже класичними стали деякі з методологічних концепцій у природознавстві, що мають таку однобічність. До них відносяться катастрофізм, уніформізм і преформізм.
З погляду катастрофізму, стара якість знищується, а нова — привноситься потужними зовнішніми силами (катаклізми, катастрофи, втручання надприродних сил і т. ін.).
Суть уніформізму: існують певні вічні, незмінні закони протікання фізичних (тобто — досоціальних) процесів, усі зміни відбуваються «по типах», чисто поступово, еволюційно, не змінюючи якості даної системи, у лоні якої зміни відбуваються. Звідси принцип актуалізму: в сучасному стані ми можемо знайти ті ж монотонні за родом і силою діючі причини і, відповідно, — ті ж наслідки, що й у далекій давнині. Концепція { 170 }
уніформізму заснована на своєрідній вірі у стійкий порядок: «Розташування морів, материків і островів, так само як і клімати, змінювалися; подібним чином змінювалися і види тваринного і рослинного царств; але все це перетворення відбувалося за типами, аналогічними із типами рослин і тварин, які існували, так, що це всюди вказує на довершену гармонію плану і єдність цілі» [ 53, 546].
Преформізм як методологічний принцип побудований на тому переконанні, що розвиток є не більш, ніж кількісним ростом якості, що вже існувала на початку будь-якого процесу. У крайньому своєму прояві преформізм зводиться до того, що всі можливі історичні формоутворення вже містяться у вихідних, «уперше створених» монадах, ідеях тощо.
Як можна бачити, у всіх цих позиціях порушується співвідношення категорій, на перше місце виходить або категорія якості, або — кількості. Категорія міри у цих випадках явно недооцінюється або ж тлумачиться односторонньо, як незмінна «уніформа».
У галузі політичної діяльності зазначена однобічність є характерною для так званих реформізму, з одного боку, і анархізму, революційного лівацтва, з іншого.
Висловлення, що часто зустрічається, — «кількість переходить у якість» (або навпаки) несе у собі теж слід такої абсолютизації. Насправді ж не слід уявляти собі справу так, що ніби кількість перестає бути кількістю і стає якістю, а остання, у свою чергу, навпаки, стає кількістю. Радикальна зміна — стрибок — порушує всі три рівні предмета: його якісну, кількісну і мірну визначеності. У новому предметі новими є і якість, і кількість, і міра. Отже, не кількість переходить у якість, а кількісні зміни переходять у зміни якісні і навпаки: якщо якість змінилася, то змінилася і кількість, отже, якісні зміни спричиняють до змін кількісних.
Примітивне розуміння «переходу кількості в якість» виражалося, зокрема, у тому розумінні діалектики продуктивних сил і виробничих відношень, коли вважалося, що зростання продуктивних сил автоматично повинно викликати зміну якості виробничих відносин. Таке розуміння знаходилося в основі валового планування в радянській економіці виробництва «від досягнутого». { 171 }
Якісний, кількісний і мірний аналізи, засновані на зазначених категоріях, лежать в основі системно-структурного аналізу.
