Розкрийте причини українського національного відродження на початку 19 ст. Ввзначте місце Кирило-Мефодіївського братства та «Руської трійці» у ньому

Наприкінці XVIII — початку XIX ст. в Україні розпочинається національно-культурне відродження.

Суть цього процесу полягає у відновленні різних сфер (національної, духовної, культурної, мовної тощо) буття народу після їхнього занепаду.

Відродження пов'язане із значним зростанням уваги до проблем, явищ та процесів, які є національно значимими, але у попередні часи свідомо чи несвідомо гальмувалися або замовчувалися. У добу відродження посилюється активність національної еліти, свідомих суспільних сил, які пожвавлюють свою діяльність у всіх сферах життя — від культури до політики.

Характерною рисою відродження є те, що цей процес, як правило, спирається на здобутки, традиції та досвід попередніх поколінь. У зв'язку з цим закономірно, що наприкінці XVIII — початку XIX ст. помітно зріс інтерес до національної історії.

Історія українського національного відродження поділяється на три етапи:

1) збирання спадщини чи академічний етап (кінець XVIII — 40-ві роки XIX ст.);

2) українофільський, культурниць кий етап (40-ві роки XIX ст. — кінець XIX ст.);

3) політичний етап (кінець XIX — 1917 p.).

Соціальною базою для потенційного відродження було українське село, що зберігало головну його цінність — мову.

Істотний вплив на початок українського національного відродження зробила революція кінця XVIII ст. у Франції, що проголосила «права народів». Це стимулювало інтерес до основних рис своєї спільності таких, як фольклор, історія, мова і література.

Національно-культурне відродження розвивалося в кількох напрямках:

- етнографічний,

- літературно-мовний,

- театрально-драматургічний,

- історичний.

У 1798 р. вийшла в світ «Енеїда» І. Котляревського, з якою пов'язують початок укр. нац. відродження.

Колишня козацька еліта -основне джерело постачання діячів першої хвилі українського національного відродження. Намагалися відстояти свої права і привілеї, підтвердити своє знатне походження, але разом з тим захищали ідею автономії України.

Поширення історичних знань про минуле Укр. - найзначний фактор утвердження нац. свідомості, об'єднувало людей, підтримувало традиції боротьби за національне визволення і державність.

Національне відродження базувалося на активному збиранні та публікації історичних джерел та пам'яток історичної думки, виданні журналів та альманахів, створенні історичних товариств, написанні узагальнюючих праць з історії України.

Велику роль відіграв твір «Історія Русів» (автор невідомий, уперше надрукований 1846 р.).

Руси - українці. Основна ідея — природне, моральне й історичне право кожного народу на самостійний державно-політичний роз виток.

Поява праць з історії України, у свою чергу, стимулювала інтерес української еліти до життя народу, його звичаїв, традицій і обрядів.

У 40-х роках XIX ст. в опозиційну до існуючого ладу боротьбу включаються не лише передові представники дворянства, але й різночинці (інтелігенція, службовці).

Поступово розвивається національна ідея — ідея, пов'язана з національно-державними перспективами розвитку України, із зростанням національної самосвідомості, усвідомленням українського народу себе як етнічної спільності.

Перша політична організацієя - Кирило-Мефодіївське товариство (січень 1846 р. у Києві).

Організатори товариства М. І. Костомаров — професор історії Київського університету; П. О. Куліш -письменник, автор «Чорна рада»; М. І. Гулак — вчений-правознавець; В. М. Білозерський — викладач Полтавського кадетського корпусу. У квітні 1846 р. до товариства вступив Т. Г. Шевченко.

За поглядами члени товариства поділялися на дві групи:

помірковані (на чолі з Костомаровим і Кулішем) вважали можливим реалізувати зміни за допомогою реформ, пропаганди, просвітництва;

радикальні (Шевченко, Гулак) виступали за революційний шлях — повстання народу.

Товариство розробило програмні документи: «Книгу буття українського народу» та Статут,

де було висунуто прогресивні ідеї:

- республіка — як основна форма політичного устрою;

- повалення самодержавства; рівність громадян перед законом;

- скасування станів як чинників не рівності в суспільстві;

- ліквідація кріпосництва;

- національне визволення слов'янських народів;

- поширення освіти.

Значну увагу приділяли національному питанню, яке розглядалося у контексті ч панславізму- прагнення об'єднати всі слов'янські народи у федерацію на зразок Сполучених Штатів Америки.

При цьому кожний слов'янський народ зберігав би свою самостійність.

Кирило-Мефодіївське товариство проіснувало до березня 1847 р.

Значення діяльності товариства в тому, що воно розробило теоретичні засади національного відродження України, висунуло демократичні, антикріпосницькі, антицаристські гасла, стало першою українською політичною організацією.

 

До 30-х років XIX ст. належать початки нац. відродження і на західноукраїнських землях.

Центром нац. руху стає Львів, а його авангард -громадсько-культурне об'єднання «Руська трійця» (1833—1837 рр.) — галицьке літературне угруповання, засновники - студенти Львівського університету Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький, мало слов'янофільський і будительсько-демократичний характер.

Учасники угрупування твердили, що "русини" Галичини, Буковини й Закарпаття є частиною укр. народу, який має свою історію, мову й культуру. Вони "ходили в народ", записували народні пісні, оповіді, приказки та вислови.

Захоплені народною творчістю та героїчним минулим українців і перебуваючи під впливом творів передових словянських діячів, "трійчани" укладають першу рукописну збірку поезії "Син Русі"(1833).

У 1835 році "Руська трійця" робить спробу видати фольклорно-літературну збірку "Зоря", в якій збиралися надрукувати народні пісні які прославляли героїчну боротьбу українців за своє визволення. Цензура заборонила її публікацію, а упорядників збірки поліція взяла під пильний нагляд.

Заслугою "Руської трійці" було видання альманаху "Русалка Дністровая" (1837 рік, Будапешт), що, замість язичія, впровадила в Галичині живу народну мову. Вступне слово М.Шашкевича до альманаху було своєрідним маніфестом культурного відродження західноукраїнських земель.

"Русалку Дністровую" царський уряд заборонив. Лише 250 із 1000 примірників упорядники встигли продати, подарувати друзям і зберегти для себе, решту було конфісковано. Над трьома упорядниками збірки було проведено слідство. М.Шашкович після висвячення на священика був переведений в одну з дрібних парафій, де він помер у 32-річному віці. Я.Головацькому тривалий час не давали сану священика, а І.Вагилевич, щоб уникнути переслідувань, перейшов у протестантську віру. Гурток "Руська трійця" припинив діяльність невдовзі після смерті Маркіяна Шашкевича.

Значення діяльності - ввели народну мову галицьких українців в літературну і довели, що між їхньою мовою і мовою наддніпрянських українців немає суттєвих відмінностей – отже, вони становлять один і той самий народ. Тому діяльність- віхою у розвитку українського національного руху в Галичині, подібно до діяльності Кирило-Мефодіївського товариства в Наддніпрянській Україні.