Розкрийте причини багатовекторності геополітики незалежної України

Знаходячись на європейському перехресті, у складній системі міжнародних координат, будучи одночасно частиною Центрально-Східної та Південно-Східної Європи, Україна розвиває тісні відносини з усіма державами цих регіонів.

Розпад СРСР і проголошення незалежності України, корінні зміни в геополітичному просторі Східної Європи вимагали від України розробити власну геополітичну стратегію.

Цілком виправдано був визначений курс на встановлення і розвиток стосунків України з європейськими країнами, входження в європейські економічні і політичні структури, але зовнішньополітичний курс нашої держави обов'язково має бути багатовекторним.

 

2 липня 1993 р. Верховна Рада схвалила "Основні напрямки зовнішньої політики України".

− Зовнішня політика України спрямована на утвердження і розвиток незалежної демократичної держави.

− Україна здійснює відкриту зовнішню політику і прагне до співробітництва з усіма зацікавленими партнерами.

− Україна не висуває жодних територіальних претензій до сусідів, як і не визнає жодних територіальних претензій до себе.

− Пріоритетними сферами зовнішньополітичної діяльності є: розширення участі у європейському співробітництві; співробітництво в рамках СНД; активна участь в діяльності ООН; співпраця з державами ЄС і НАТО.

− Україна має свої інтереси на Сході і на Заході, тому вона повинна відігравати роль мосту для взаємного їх проникнення і збагачення, гармонійно поєднуючи зовнішню політику як у східному, так і в західному напрямках, в основі якої незалежність, рівноправність, партнерство без сили і диктату.

В цьому суть багатовекторності зовнішньої політики України, враховуючи її геополітичну ситуацію в сучасному світі.

 

Основні напрямки і результати зовнішньополітичної діяльності незалежної України в 90-і роки.

 

1. Вирішення проблеми ядерного роззброєння.

Тільки відмовившись від ядерного потенціалу Україна могла розраховувати на визнання світового товариства і надання ним гарантій безпеки і територіальної цілісності.

У 1996 р. Україна вивезла і знищила третій за розміром ядерний арсенал світу, що спричинило своєрідний позитивний перелом у ставленні держав світу до України.

 

2. Інтеграція у світові, європейські політичні та економічні структури.

Україна – член понад 40 міжнародних організацій, бере участь у роботі понад 100 постійних або тимчасових органів, утворених в рамках цих організацій.

В січні 1992 р. Україна стала членом Наради з безпеки і співробітництва у Європі /НБСЄ/: членом Світового банку, Міжнародного валютного фонду, членом Чорноморського економічного співробітництва.

В березні 1994 р. Україна підписала угоду про партнерство і співробітництво з Європейським Союзом, в листопаді 1995 р. ввійшла до Ради Європи, є повноправним членом Центральноєвропейської ініціативи.

 

3. Налагодження регулярного політичного діалогу зі США та іншими державами світу.

Україну визнали і встановили дипломатичні, консульські відносини 148 держав світу.

Плідно розвиваються відносини з Німеччиною. Активізувалось співробітництво із Великобританією, Францією, Австрією, Канадою та іншими державами.

 

4. Зміцнення зв'язків з НАТО.

5. Відносини з країнами СНД і насамперед Росією.

З 21 грудня 1991 р. до складу СНД увійшло 11 колишніх республік СРСР.

Суть відносин між державами СНД – спроба перейти від відносин залежності та підкорення в рамках єдиної унітарної держави до відносин рівноправних партнерів.

Пріоритетними у двосторонніх відносинах є співробітництво України із найближчими сусідами – Білоруссю та Молдовою.

В останні роки активізувався процес співробітництва з партнерами СНД азіатського регіону – Туркменистаном, Узбекистаном, Киргизстаном.

 

Об'єднання європейських держав в сучасних умовах в різних сферах життя відбувається в межах європейського процесу. Він є багаторівневим і багатомірним явищем, яке розвивається, все більшою мірою охоплюючи всі геополітичні, суспільні, державні структури континенту.

Європейський процес містить сьогодні у собі гносеологічну, теоретико-методологічну, культурологічну, геополітичну та інші функції.

 

Сформульовані принципи, геостратегічні імперативи і вектори, які становлять непохитний стрижень і основний зміст сучасної української геополітики.

До таких геополітичних констант відноситься відомий принцип багатовекторності української геостратегії та її позаблоковий статус. Про доцільність цього обраного курсу переконливо свідчить історичний шлях України. Унікальність геополітичного положення України, її рубіжність, розташування між двох цивілізацій, вимагає від неї нестандартних підходів і виважених рішень.