Розкрийте зміни у соціальній структурі у ході національно-визвольної війни 1648-1657рр. під проводом Б.Хмельницького

Хмельниччина — назва історичного періоду 1648–1657 років та повстання під проводом Богдана Хмельницького, під час яких Річ Посполита втратила контроль над центральною частиною українських етнічних земель, на базі яких постала козацька держава «Військо Запорозьке» на чолі з гетьманом, що проіснувала до 1760-их років.

козацька держава періоду Б. Хмельницького мала всі характерні для будь-якої держави ознаки, як-от:

· політичну владу,

· територію,

· політико-адміністративний устрій,

· право, суд і судочинство,

· фінансову систему та податки,

· соціальну структуру населення,

· власне військо,

· активну зовнішню політику.

Політична влада.

Влада перебувала в руках гетьмана та старшини, обраної козацькою радою. Навіть в умовах війни козацькі ради розв'язували найголовніші питання внутрішньої та зовнішньої політики.

Обраний козацьким товариством гетьман виконував законодавчі та виконавчі функції (видавав універсали, накази, розсилав листи). З часом у руках гетьмана зосередилася необмежена влада. Б. Хмельницький вже називав себе «са-модержцем руським.

Територія.

Спочатку козацьке самоврядування поширювалося тільки на територію Запорізької Січі - першим острівцем свободи й надії українського народу.

Під час Національно-визвольної війни території, які були під владою козаків, значно розширилися.

Середня Наддніпрянщина залишалася в центрі державотворчих процесів.

Кордони української козацької держави по закінченні Визвольних змагань:

З Польщею — Яруга — Чернівці — Мурафа — Красне — Вінниця — Прилуки — Самгородок — Каменеброд — Макарів — Чорнобиль — Карпилівка;

з Росією — традиційний кордон; з Туреччиною і Кримом — через так зване «Дике поле»».

Політико-адміністративний устрій.

На всій території, яку зайняла козацька армія, були знищені органи влади Речі Посполитої. Замість них започатковано сотенно-полкову систему, яка виникла ще на Запорізькій Січі.

На місцях керували сотенний та полковий уряди. Полковий уряд складався з полковника та його урядовців.

Сотенний уряд складався із сотника та його помічників. На вершині козацької ієрархії стояв гетьманський уряд (гетьман та його помічники, які утворювали раду генеральної старшини при гетьмані).

Великі міста мали магдебурзьке право, влада в них належала магістратам, у найважливіших — отаманам. Більшістю міст керували городові отамани, що обиралися, а селами — сільські отамани.

Найвищим органом влади залишалася генеральна (військова) рада, яка розв'язувала політичні, військові та господарські питання.

Право, суд та судочинство.

На звільнених використовувалися норми звичаєвого та козацького права, магдебурзького права тощо.

Зберегли силу й Литовські статути, які захищали інтереси української шляхти та козацької старшини. Установлювалися покарання за зраду українському народові, за відмову надати допомогу в битвах, непокору та шкоду, заподіяну козацькій старшині.

Відбулася певна зміна судової влади. Із зростанням ролі й авторитету гетьмана під час Національно-визвольної війни до нього перейшли найвищі судові функції.

Фінансова система та податки.

Український гетьман увів до обігу власну монету, яку карбували в Чигирині. На одному боці цієї монети була зображена шабля, на іншому викарбуване ім'я гетьмана.

Запроваджено посаду генерального підскарбія, який відповідав за стан фінансів гетьманської держави, за розподіл натуральних і грошових податків, установлював мито та ін. Систему податків і повинностей установлювали й регулювали універсали Богдана Хмельницького.

Соціальна структура населення.

В умовах визволення України з-під магнатсько-шляхетського гніту поступово складалася нова соціальна структура держави. У Гетьманщині визначалося п'ять станів:

• козацтво;

• шляхетство;

• духовенство;

• міщанство;

• селянство.

Стани поділялися на окремі соціальні групи, які розрізнялися правовим та економічним становищем. До привілейованої групи належали:

• українська шляхта;

• козацька старшина;

• найвище православне духовенство;

• міська знать.

Їм значно поступалися в правах і соціальному становищі рядові козаки, міська біднота, селянство.

В умовах Національно-визвольної війни козацтво отримувало помітну підтримку та увагу з боку Богдана Хмельницького. Щоб розширити соціальну базу Гетьманщини, він надав право селянам переходити в козацький чи міщанський стан.

Незважаючи на різне політичне та соціально-економічне становище різних верств населення в Україні, гетьманові вдалося їх об'єднати навколо єдиної ідеї — боротьби за незалежну Українську державу.

Наявність власного війська.

У роки Національно-визвольної війни українське військо нараховувало до 300 тис. осіб. Воно складалося з представників різних верств суспільства й уперше в історії носило загальнонародний характер.

Українська армія була однією з найкращих у Європі за військовою організацією й тактикою.

Під проводом Б. Хмельницького вона завдала поразки найкращим польським полководцям — Потоцьким, Вишневецькому, Чарнецькому. У багатьох битвах Національно-визвольної війни українські війська виявили масову жертовність, героїзм, самопожертву в ім'я України.

Активна зовнішня політика.

Гетьманщина Б. Хмельницького здобула широке міжнародне визнання. Україна підтримувала постійні дипломатичні контакти з Росією, Кримом, Туреччиною, Польщею, Трансільванією, Молдовським князівством. Українську державу визнали Венеція, Волощина, Швеція та інші країни. За роки Національно-визвольної ВІЙНИ Україна Прапор Б. Хмельницького постала перед усім світом як суверенна, незалежна держава.