Проектування товару. На цьому етапі проектують сам товар, його параметри, дизайн, упаковку, визначають назву або марку товару, виготовлюють дослідні зразки.
Як правило, вихідним документом для проектування продукції є технічне завдання (ТЗ) із техніко-економічними вимогами до продукції, що визначають її споживчі властивості та ефективність використання. Інколи цей документ можуть замінити договір, заявка, контракт, протокол тощо. Виконавець з урахуванням вимог ТЗ і відповідних стандартів розробляє технічну документацію.
Безпосередньо проектною документацією вважають: технічну пропозицію, ескізний проект, технічний проект. Технічна пропозиція розробляється з метою виявлення додаткових або уточнених вимог до виробу (технічних характеристик, показників якості та ін.), які не були зазначені в ТЗ.
Ескізний проект опрацьовується з метою визначення принципових (конструктивних, схемних) рішень виробу, які дають загальне уявлення про принципи його дії та побудови. Цей документ передує технічному проекту або робочій конструкторській документації.
Наявні у технічному проекті інженерні рішення дають уже вичерпне уявлення про конструкцію виробу. За необхідності проект може передбачати розробку кількох варіантів виробу та його складових частин. У цьому разі вибір оптимального варіанту здійснюється за результатами випробувань дослідних зразків виробу. Після розгляду та затвердження технічний проект використовується для розробки конструкторської та іншої робочої документації.
Згідно з діючою в національній економіці класифікацією робочою документацією вважають конструкторську, технологічну, експлуатаційну та ремонтну. Створення конструкторської документації починається з розробки відповідних документів для виготовлення та випробувань дослідного зразку (або партії) товару. У разі позитивних результатів здійснюється розробка робочої конструкторської документації серійного (масового) виробництва.
124 Розвиток виробництва і збуту нового товару.
Розвиток виробництва і збуту. На цьому етапі розробляється детальний план виробництва нового товару. Досліджуються джерела постачання матеріалами, компонентами, обладнанням, готуються робочі креслення, здійснюється запуск товарів у виробництво. Паралельно розробляються заходи зі збуту — від реклами до організації технічного обслуговування.
Усі етапи планування нової продукції необхідно здійснювати якнайшвидче, оскільки можна втратити свою частку ринку внаслідок дій конкурентів. Скорочення строків освоєння підвищує конкурентоспроможність фірм. Зрозуміло, що витрати на новий товар мають окупитися ще до того, як припиниться попит на нього через появу на ринку нових, досконаліших конкуруючих виробів. Сучасний досвід показує, що затримка на рік у проектуванні товару зменшує прибутки фірми більш ніж у 2 рази. Тому для фірм, що ефективно працюють, головним є не стільки створення нової продукції, скільки приорітетність її розробки. Такому випередженню сприяє широке використання переваг систем автоматизованого проектування продукції (САПР) та гнучких виробничих систем (ГВС).
Основними умовами комерційного успіху нових товарів можна вважати:
1) орієнтування на потреби ринку, наявність достатньої та своєчасної інформації відносно тендецій ринкового попиту;
2) активну взаємодію між підрозділами науково–дослідних
3) і кострукторських робіт та службою маркетингу;
4) наявність довгострокових планів, чітко визначених цілей
5) у підприємства;
6) можливість передбачити ситуацію в довгостроковій перспективі;
7) раціональну організаційну структуру, потужний дослідний
8) і збутовий потенціал, достатнє фінансування проектних робіт;
9) ефективне координування взаємодії людей, що беруть участь у розробці нового товару, наявність лідера, стимулювання творчої активності.
Дизайн нового товару.
Велику увагу в товарній політиці фірми приділяють дизайну. Нині дизайн товарів часто пов’язується з матеріальним добробутом та культурним рівнем споживачів, які ними користуються. Під дизайном або художнім конструюванням розуміють особливий вид художньої діяльності, що полягає в проектуванні виробу з наперед заданими естетичними властивостями. Дизайн є складовою частиною конструювання товарів. З його допомогою забезпечується комфортність користування виробом. Останнє досягається наданням товару художньої виразності, гармонійно-цілостної форми та інших ознак, що максимально відповідають умовам його використання за призначенням.Добрий дизайн полегшує «спілкування» людини з виробом, зменшує нервове напруження, забезпечує створення найсприятливіших умов для фізичної та розумової діяльності. Дизайн створює фірмовий стиль, що дуже важливо нині, коли технологія, вартість виробництва та обслуговування багатьох виробів майже однакові. Від так саме дизайн допомагає виділити виріб серед інших, подібних до нього. Тому на підприємствах маркетингової орієнтації дизайнерам належить провідна роль у процесі розробки нових виробів.
126 Інформаційне забезпечення створення наукомісткої та високотехнологічної продукції.
Інформаційне забезпечення створення нової накомісткої та високотехнологічної продукції- важлива передумова комерційного успіху нового продукту. Економічна ефективність господарської діяльностї підприємств маркетингової орієнтації багато в чому залежить від інноваційної активності, тобто створення та запровадження нової продукції, яка в середньому забезпечує на 30 % більший прибуток, ніж традиційна.
Працючи над створенням нової наукомісткої та високотехнологічної продукції, потрібно брати до уваги: 1) призначення та сферу використання продукції; 2) особливості попиту; 3) географічний розподіл попиту та споживання; 4) головні країни експорту та імпорту; 5) потужність фірм-виробників аналогічної продукції; 6) техніко-економічний рівень аналогічної продукції; 7) номенклатура (асортимент) аналогів; 8) основні відомості про технологію виробництва; 9) можливі якісні зміни товарної маси в перспективі; 10) можливий вплив науково-технічного прогресу на вироби, що випускаються; 11) аналіз патентно-ліцензійної діяльності провідних фірм на світовому ринку.
127 Маркетингове забезпечення інноваційного продукту.
Створення нової продукції — це головна складова інноваціонної діяльності підприємства. З поняттям «інновація» пов’язується розроблення нових товарів та послуг, більш корисних, ніж існуючі. Інноваційний потенціал передусім виявляється у здатності підприємств виробляти наукомістку продукцію, що відповідає вимогам ринку. Розрізняють технологічну та продуктову інновацію.
Діяльність служби маркетингу в інноваційному процесі умовно ділять на два напрямки: забезпечення і реалізація. Забезпечення здійснюється за допомогою формування та розвитку постійної інноваційної орієнтації працівників підприємств, ринкових досліджень конкуруючих товарів та галузевих тенденцій їх розвитку, консультування керівництва фірм стосовно комерційних перспектив нового товару.
Маркетологи беруть участь у маркетинговому забезпеченні інноваційної діяльності на всіх етапах створення нового продукту. На етапі оцінювання та відбору перспективних ідей нових товарів використовуються результати вивчення маркетологами найбільш стійкого елементу — ринкових потреб. Беруться до уваги склад потенційних покупців, головні чинники сегментування ринку, перспективи розвитку потреби та можливих альтернатив її задовільнення. Звертається особлива увага на те, щоб у задумі майбутнього товару не було соціально- негативних чинників, які можуть заважати його збуту та на відповідність нового продукту галузевим тенденціям. Оцінювання перспективності ідей нових товарів здебільшого здійснює експертна група, що складається їз маркетологів, економістів та керівників провідних підрозділів підприємства. Наслідки ринкових досліджень дають змогу всі ідеї нових товарів розподілити на безперспективні, віддаленої перспективи, перспективні. Для товарів, концепції яких є найперспективнішими з комерційного погляду, відкривають відповідне фінансування. Служба маркетингу здійснює періодичне оцінювання новації, постійно уточнює і коригує обсяги виробництва і цінові параметри товару, вивчає можливості його спеціалізації або універсалізації. Це дає змогу своєчасно передбачити безперспективність товару й уникнути комерційного провалу на ринку. Отже, служба маркетингу координує систему дій підприємства в трансформації сукупності придбаних зовні цінностей в сукупність цінностей для споживача. Отже сучасний етап розвитку маркетингу передбачає високу гнучкість, готовність до експерименту, активну участь його фахівців на всіх стадіях створення інноваційного продукту
128 Етап визнання споживачами нових товарів.
Темп зростання збуту нової продукції та досягнутий його рівень залежать від двох складових поведінки споживачів: визнання та розповсюдження (дифузії). Процес визнання пов’язаний із послідовністю висновків і поведінки споживачів, які впізнають і купують новий товар. Він складається із п’яти етапів:
1) знання — людина довідується про наявність продукту та отримує певну уяву про його функціювання;
2) переконання — людина формує сприятливе або негативне відношення до товару;
3) рішення — людина діє в напрямку вибору чи відмовлення від товару;
4) реалізація — людина використовує товар;
5) підтвердження — людина шукає підкріплення власного рішення і може його змінити, якщо натрапить на несприятливу інформацію.
129 Етап процесу розповсюдження (дифузії) нових товарів.
Процес розовсюдження (дифузії) показує, як часто різні сегменти ринку визнають і купують продукт. Він охоплює період
з упровадження продукту до насичення ринку.
На стадії зрілості товару головні маркетингові зусилля фірми спрямовуються на збереження досягнутих позицій. При цьому беруть до уваги такі фактори: міскість наявного ринку, його характеристики, потреби й невикористані сегменти; конкуренцію; модифікування продукції; можливості заміни зрілих товарів новими; вплив товарів на імідж фірми і т. п.
На останньому етапі життєвого циклу постає питання про вилучення товару з ринку. Світовий досвід свідчить, що в цьому разі найбільш ефективним є системний поетапний підхід:
· визначити товари, які підлягають вилученню;
· зібрати й проаналізувати інформацію про ці товари;
· прийняти рішення про вилучення;
· вилучити товари з номенклатури фірми.
Однак і за припинення виробництва продукції необхідне достатньо тривале виготовлення запасних частин до раніше реалізованих виробів, додержання гарантійних забов’язань.
130 Порядок вилучення застарілих товарів з ринку.
На останньому етапі життєвого циклу постає питання про вилучення товару з ринку. Світовий досвід свідчить, що в цьому разі найбільш ефективним є системний поетапний підхід:
· визначити товари, які підлягають вилученню;
· зібрати й проаналізувати інформацію про ці товари;
· прийняти рішення про вилучення;
· вилучити товари з номенклатури фірми.
Однак і за припинення виробництва продукції необхідне достатньо тривале виготовлення запасних частин до раніше реалізованих виробів, додержання гарантійних забов’язань.
131 Товарні марки та їх позначення.
Частиною планування продукту є визначення товарної марки — імені, знака або символу (сполученню таких), з допомогою яких ідентифікують продукцію та послуги виробників і посередників. Позначаются марки фірмовим ім’ям, фірмовим знаком, торговельним образом або торговельним знаком. Перші три типи позначень марок є суто маркетинговими і не мають юридичного захисту. Торговельні знаки реєструються в установленому порядку і підлягають юридичному захисту. У міжнародній практиці зареєстрований торговий знак позначається літерою R у колі (від англ. — registered), або «ТМ» (trade mark). Реєстрація торговельних знаків є добровільною, оскільки вона потребує значних витрат. На відміну від авторських прав або патентів право на володіння торговельною маркою безстрокове. У правовому суспільстві торговельна марка сприймається як обіцянка продавця передати певний набір властивостей, переваг і послуг своєму покупцеві. Нині торговельні марки дедалі більше асоціюються з характеристиками, перевагами, цінностями, культурою, індивідуальністю, соціальним статусом та іншими відмітними ознаками власника товару.
132 Зміст поняття «фірмовий стиль».
Товарний знак є важливою складовою частиною такого узагальненого поняття, як «фірмовий стиль», тобто сукупність засобів (кольорів, слів та сполученнь, графічних зображень та друку), які забезпечують негайне розпізнання покупцями товарів продуцента з-поміж маси подібних товарів-конкурентів. Фірмовий стиль, крім товарного знака, передбачає ще й власний логотип (оригінальне зоображення повної або часткової назви фірми), фірмовий колір (сполучення кольорів), фірмовий комплект шрифтів, а також фірмові константи (формат друку, система друкарського набору тексту й виконання ілюстрацій).
Нині чітко розмежовують марки виробників, ділерів та загальні марки. Марки виробників, як правило, сповіщають про назву виробника. Здебільшого вони відомі широкому колу споживачів, а ціни на товари з такими марками є достатньо високими. Марки дилерів (приватні марки) сповіщають назву оптової або роздрібної збутової фірми. Дилери отримують виключні права на свої марки і відповідають за їх розподіл, збут і просування. Проте обіг приватних марок меньший, ніж марок виробників. Загальні марки містять назву продукції без назв виробників або дилерів. Загальними марками користуються для позначення наймасовіших товарів (цигарки, кава, пиво, спиртні напої тощо). Масове виробництво таких товарів забезпечує їм невисокі ціни завдяки економії на сортності, упаковці, товарообігу та просуванні. Групові товарні марки використовують одну назву для кількох товарів (наприклад, «Ксерокс»).
133 Призначення і функції упаковки.
Упаковка є важливою частиною продукту Це засіб або комплекс засобів із забезпечення захисту продукції і навколишнього середовища від ушкоджень та втрат, а також для полегшення процесу товарообігу. Отже упаковка — це окрема ємність, оболонка, місткість для одиниці товару. Вона має три елементи: внутрішній, в якому безпосередньо розміщується товар; зовнішній, який виконує захисні функції; транспортний — для здійснення та полегшення доставки великих партій товару. Підприємство здебільшого розробляє та виготовляє свою упаковку та експлуатаційно-супровідну інформацію. Продукція безпосередньо вкладається в тару (жорстку, напівжорстку, м’яку). Експлуатаційно-супровідна інформація містить: керівництво з експлуатації; паспорт; етикетку; вкладиш; пам’ятку з нагляду.
Упаковка виконує шість основних функцій: вміст і захист, використання, комунікація, сегментування ринку, співробітництво з каналами збуту, планування нової продукції. Упаковка має не тільки полегшувати використання товару, а й бути засобом комунікації із споживачами. Цього досягнути добре продуманим складом відомостей, що вміщується на упаковці, та її оригінальним виглядом(дизайн, колір, форма, матеріали). Упаковку можна використати і для полегшення сегментування ринку, спеціально розробляючи її для кожної ринкової групи споживачів. Найпоширеніший приклад — спеціальні коробки для пакування подарунків. Проектучи упаковку, не слід забувати й суто технічні вимоги каналів збуту щодо полегшення перевезень та збереження продукції. Тому упаковка має бути міцною і функціонувати достатньо довго,відповідати параметрам наявного обладнання для вантажно-розвантажувальних і складських робіт, спрощувати контроль за пересуванням товарів у процесі обігу.
134 Головні вимоги до первинної та додаткової упаковки.
На упаковці мають бути зазначені переваги продукту; упаковка має відповідати звичкам споживачів (наприклад, банка консервів уміщувати традиційну споживчу дозу продукту). На упаковці слід також чітко визначити порядок застосування товару (функції, придатність, термін збереження). Ясна річ, упаковка має відповідати характеру продукту (забороняється, наприклад, пакувати харчові продукти в технічну тару), а її зовнішній вигляд та текст надписів — суті товару (так, не варто пакувати дорогі парфуми в дешеві флакони і навпаки). Важливо, щоб упаковка була не тільки сучасною та привабливою, а ще й зручною для перевезень та складування, легко відкривалася та закривалася.Багаторазова упаковка може суттєво збільшити обсяг продажу.
Упаковка має не тільки полегшувати використання товару, а й бути засобом комунікації із споживачами. Цього досягнути добре продуманим складом відомостей, що вміщується на упаковці, та її оригінальним виглядом(дизайн, колір, форма, матеріали). Упаковку можна використати і для полегшення сегментування ринку, спеціально розробляючи її для кожної ринкової групи споживачів.
Первинна упаковка продукції має зберігати якість, безпечність та стабільність препарату. Вся упаковка має бути належним чином запечатана та захищена від псування при невмілому користуванні. Всі компоненти упаковки мають відповідати критеріям документів, що фіксують реєстрацію продукції в Україні та бути затвердженими для використання у пакуванні фармацевтичної продукції національним регуляторним органом країни походження продукції.
135 Призначення штрихового кодування інформації.
Штрихове кодування інформації — це система запису необхідних даних (у вигляді цифр, літер, інших знаків), записаних з допомогою чорних штрихів та білих проміжків (пропусків) між ними. Переваги цього методу полягають у збільшенні швидкості та точності обробки техніко-економічної інформації. У ринковій економіці штрихове кодування широко застосовується в комерційній діяльності, оптовій торгівлі, для обліку матеріальних запасів, у технологічних процесах. Використання штрихових кодів у торгівлі приблизно на 30 % скорочує час отримання покупцем чеку за придбаний товар і введення даних у ЕОМ. Автоматизований облік реалізації товарів здійснюється постійно, що дає можливість своєчасно надсилати зі складу необхідні товари (замість проданих), прогнозувати їх надходження, спрощувати інвентарізацію.
З метою створення умов для впровадження в державі інформаційних технологій, автоматизованої ідентифікації, електронного обміну даними та створення інформаційної бази для котролю за товарно-грошовим обігом, а також для підвищення конкурентоспроможності національних товарів на вітчизняному й зарубіжних ринках, в Україні також почалося маркування продукції штриховими кодами асоціації «ЄАН-УКРАЇНА».
136 Знаки відповідності та їх призначення.
Окрім знаків штрихового кодування на товарах широкого споживання можливе використання ще двох типів позначень: знаків відповідності та екологічного і запобіжного маркування.
З-поміж знаків відповідності чинним вимогам щодо якості виготовлення та безпеки виробу для людей найчастіше користуються позначення «СЄ». Такий знак є підтвердженням, що продукція відповідає нормам Європейського союзу.
Другим поширеним знаком цієї групи є знак «GS»– «Перевірено на безпеку» — згідно з німецькими нормами.
Особливо часто цей знак зустрічається на продукції, що виробляється у ФРН або експортується звідти.
Нині все частіше продукцію маркують на екологічну відповідність. Ці знаки широко застосовуються у ФРН та інших країнах Західної Європи. Вони засвідчують такі властивості товарів, котрі сприяють охороні довкілля від забруднення і забезпечують вторинну переробку відходів. Застосовуються також знаки відповідності вимогам щодо збереження озонового шару атмосфери.
Запобіжне маркування вміщує інформацію стосовно безпеки поводження з предметами споживання. Найчастіше вона застосовується на косметичних виробах та товарах побутової хімії.
Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики створив необхідну нормативно– технічну документацію (ДСТУ-2296-96) та графічне зображення національного знака відповідності нормам технічної та екологічної безпеки. Маркування продукції цим знаком здійснюється на засадах добровільної або обов’язкової сертифікації. Добровільна сертифікація забезпечує виробникам певні переваги в конкурентній боротьбі. Світовий досвід засвідчує, що товари, які пройшли сертифікацію є більш конкурентоспроможними. Тому, незважаючи на пов’язані з цим процесом витрати, продуценти охоче погоджуються на сертифікацію. Обов’язкова сертифікація здійснюється згідно зі спеціальними урядовими актами, які забороняють продаж окремих видів товарів на національному ринку без підтвердження їх відповідності стандартам або іншим нормативно-технічним документам.
1. Визначення, структура та функції маркетингу.
2. Об”єкти та суб”єкти маркетингу.
3. Комплекс маркетингу та його складові.
4. Головні концепції маркетингу.
5. Товарна політика підприємства та її складові.
6. Модифікація та модернізація товару.
7. Визначення місця товару на ринку.
8. Зміст диверсифікації товарної політики.
9. Стратегія концентричної (горизонтальної) диверсифікації.
10. Стратегія вертикальної диверсифікації.
11. Латеральна (повздовжна) диверсифікація.
12. Матриця А.Ансофа та її зміст.
13. Сучасні визначення товару.
14. Сучасні визначення послуг.
15. Методи визначення характеристик товару.
16. Класифікація споживчих товарів.
17. Класифікація споживчих послуг.
18. Класифікація товарів виробничого призначення.
19. Класифікація послуг виробничого призначення.
20. Товарна номенклатура та її показники.
21. Асортимент продукції та її показники.
22. Визначення структури, основного, додаткового, обмеженого, впорядкованого асортименту.
23. Головні чинники, що впливають на попит в товарах.
24. Правила взаємодії попиту і пропонування товарів.
25. Графічне зображення рівноважної ціни.
26. Поняття еластичності попиту за ціною та його використання в товарній політиці.
27. Визначення показника еластичності попиту за ціною.
28. Головні характеристики ціни на товар.
29. Різновиди цінової стратегії фірм.
30. Види цінової політики фірм.
31. Політика наміченого прибутку та низьких цін.
32. Політика високих цін на товари з унікальними властивостями.
33. Політика «зняття вершків» та її застосування в ціноутворенні.
34. Цінова політика проникнення.
35. Політика цінової сегментації.
36. Політика психологічного ціноутворення.
37. Цінова політика стимулювання комплексних продаж.
38. Головні етапи ціноутворення.
39. Методи ціноутворення.
40. Види цін.
41. Види «франко цін на товари».
42. Методи розрахунків базових цін.
43. Метод маркетингових оцінок при встановлені базової ціни.
44. Визначення якості та класу (гатунку) продукції.
45. Категорії якості обслуговування.
46. Визначення рівня якості продукції.
47. Показники якості продукції.
48. Показники технічного рівня якості продукції.
49. Показники якості виготовлення продукції.
50. Джерела інформації щодо вимог до показників якості продукції.
51. Поняття якісного та високоякісного товару з позицій споживача.
52. Призначення Міжнародних стандартів серії ICO 9000.
53. Головні напрямки загальної політики щодо якості продукції.
54. Принцип орієнтації організації на замовника в стандартах ICO 9000:2000
55. Принцип првідної ролі керівництва в стандартах ICO 9000:2000.
56. Принцип залучення співробітників в стандартах ICO 9000:2000.
57. Принцип процесо-орієнтованого підходу в стандартах ICO 9000:2000.
58. Принцип постійного удосконалення в стандартах ICO 9000:2000.
59. Принцип прийняття рішень, що базуються на фактах в стандартах ICO 9000:2000.
60. Принцип взаємовигідних відносин з постачальниками в стандартах ICO 9000:2000.
61. «Петля якості» та її етапи.
62. Вимоги «петлі якості» до функції маркетингу.
63. Вимоги «петлі якості» до матеріально технічного постачання.
64. Рейтинг товару та методика його визначення.
65. Нормативні, технічні та економічні параметри конкурентоспроможності товару.
66. Розрахунок нормативних параметрів конкурентоспроможності товару.
67. Методика визначення значущості (ваги) параметрів конкурентоспроможності продукції за технічними та економічними параметрами.
68. Визначення показника конкурентоспроможності товару за технічними параметрами.
69. Визначення показника конкурентоспроможності товару за економічними параметрами.
70. Інтегральний показник конкурентоспроможності товару.
71. Міжнародні критерії оцінювання конкурентоспроможності товару.
72. Критерії визначення «конкурентоспроможності країни».
73. Імідж товару та його значення для конкурентоспроможності.
74. «Паблік рілейшнз» її призачення та заходи.
75. Значення сертифікації для формування та посилення іміджу товару.
76. Визначення інфрастуктури ринку товарів та послуг.
77. Критерії класифікації ринків товарів та послуг.
78. Основні складові механізму функціонування ринку.
79. Вади сучасної ринкової економіки.
80. Переваги сучасної ринкової економіки.
81. Характерні особливості сучасного ринку товарів та послуг.
82. Головні тенденції змін форм підприємницької діяльності сучасного ринку.
83. Потреби людини та суспільства, їх класифікація.
84. Цінності людини та їх класифікація.
85. Чинники, що визначають попит на товари.
86. Чинники, що визначають товарне пропонування.
87. Мікроекономічні теорії споживацької поведінки.
88. Загальні положення теорії граничної корисності.
89. Загальні положення концепції кривих байдужості та бюджетних ліній.
90. Психологічні теорії споживацького попиту.
91. Соціологічні та культурологічні теорії споживацького попиту.
92. Місткість ринку та методики її визначення.
93. Особливості вивчення можливостей продажу товарів споживчого та виробничого призначення.
94. Головні напрямки маркетингових досліджень показників діяльності фірм- конкурентів.
95. Маркетингові дослідження товару.
96. Визначення сегменту ринку та критерії його вибору.
97. Особливості сегментування ринку товарів виробничого призначення.
98. Особливості сегментування ринку споживчих товарів.
99. Оцінка доступності ринку.
100. Оцінка можливостей освоєння сегменту ринку.
101. Класифікаційні ознаки організаційних схем управління продуктом.
102. Венчурні підрозділи та їх призначення.
103. Розмежувальні та інтеграційні схеми управління продуктом.
104. Визначення поняття «життєвий цикл товару».
105. Види життєвих циклів товару.
106. Зміст етапу упровадження товару на ринок.
107. Стратегія інтенсивного маркетингу етапу упровадження товару на ринок.
108. Стратегія вибіркового проникнення етапу упровадження товару на ринок.
109. Стратегія широкого проникнення етапу упровадження товару на ринок.
110. Стратегія пасивного маркетингу етапу упровадження товару на ринок.
111. Зміст етапів зрілості і спаду товару.
112. Модифікація ринку на стадії зрілості товару.
113. Модифікація товару на етапі його зрілості.
114. Модифікація маркетингових засобів на етапі зрілості товару.
115. Визначення поняття «новий товар» та оновні критерії новизни.
116. Головні критерії попередньої оцінки можливостей створення нового товару.
117. Переваги та ризики створення стандартного товару.
118. Необхідність створення нової продукції для економічного розвитку фірм.
119. Етапи планування нової продукції.
120. Генерування ідей нової продукції.
121. Попередній аналіз можливостей виробництва і збуту нової продукції.
122. Аналіз економічної доцільності випуску нової подукції.
123. Проектування нового товару.
124. Розвиток виробництва і збуту нового товару.
125. Дизайн нового товару.
126. Інформаційне забезпечення створення наукомісткої та високотехнологічної продукції.
127. Маркетингове забезпечення інноваційного продукту.
128. Етап визнання споживачами нових товарів.
129. Етап процесу розповсюдження (дифузії) нових товарів.
130. Порядок вилучення застарілих товарів з ринку.
131. Товарні марки та їх позначення.
132. Зміст поняття «фірмовий стиль».
133. Призначення і функції упаковки.
134. Головні вимоги до первинної та додаткової упаковки.
135. Призначення штрихового кодування інформації.
136. Знаки відповідності та їх призначення.
