1.Порівняльний аналіз суспільства Греції та Риму
2.Релігія і міфи
3.Архітектура і скульптара Давньої Греції
4.Видатні твори культури Давнього Риму
Завдання для обговорення в аудиторії:
Концепція “грецького дива” і історичний погляд: античність як тип культури. О.Шпенглер про прафеномени “аполонівської культури”. Еллінізм як греко-східний соціокультурний синтез. Римська інтерпретація грецької спадщини. Культурологічний зміст опозиції “язичництво-християнство” часів занепаду Римської імперії.
· Здійснити порівняльний культурологічний аналіз текстів, висловитися щодо висвітлюваної в них проблематики.
а) “Антична людина не знає жодної точки поза світом, тому вона не може і не спроможна подивитися на нього ззовні. Почуттям і уявленням, вчинком і ділом вона живе у світі. Будь-який її рух, навіть найвідважніший, спрямований у найбільш потойбічні сфери, лишається усередині цього світу...Її боги схожі на людину. Не тільки “чисте буття” Парменіда, “благо” Платона, але й “над-єдине” Плотіна – усі ці продукти гранично напруженого зусилля вибратися назовні із світу речей і людей лишаються дуже міцно прив¢язаними до цього Всесвіту.” (Р.Гвардини. Конец нового времени.// Вопросы философии.-1990.-№4-С.128).
б) “Голос Європи – це голос стародавньої Греції. Для греків предметом любові було безпосередньо їх суспільство. Все що не робили самі греки вважалося вірним і правильним, а все що існувало в світі, окрім них,- оманливим, гріховним, що не мало права на існування. Вони були дуже сильні у своїх людських проявах, дуже природні, дуже артистичні. Греки жили повністю у цьому світі... Навіть поезія їх практична. Їх боги і богині не просто люди, а перш за все люди зі своїми людськими пристрастями і почуттями, якими володіє кожен з нас. Вони любили прекрасне, але, запевняю Вас, тільки у зовнішніх проявах: краса гір, снігів, квітів, краса форм і фігур, краса людського обличчя і, найбільш частіше, тіла- ось що подобалося грекам. Для всієї оточуючої Європи греки стали вчителями, Європа заговорила голосом Греції.” (С.Вивекананда. Христос- посланник.//Наука и религия.-1991.-№6.-С.21).
· Прокоментувати тексти, з’ясувати прикметні риси античної парадигми культури.
а) “Відправним пунктом і об¢єктом усієї грецької цивілізації є людина. Вона виходить з її потреб, вона має на увазі її користь, її прогрес. Щоб досягти цього, вона починає “орати” одночасно і світ, і людину, одне при допомозі іншого. Людина і світ в уявленні грецької цивілізації є відображенням одне одного – це дзеркала, які поставлені навпроти, які прочитують один одного. Цивілізація греків сполучає світ і людину. Вона зв¢язує їх в боротьбі і в битві, з¢єднує плідною дружбою, ім¢я якої- Гармонія”. (А.Боннар. Греческая цивилизация.- М.,1992. -Т.І.-с.42).
б) “Критики європейської культури, сягаючи її витоків, убачають “первородний гріх” європейської культури, її хибну засаду у грецькому логосі- розумі, який зрештою позбавив ореолу “божественного витвору” і зорієнтував духовні сили західної людини на оволодіння явищами і силами природи, на розвиток науки і техніки, і створення машинної цивілізації”.(Наукове життя. //Філософська і соціологічна думка. - 1991.- №4.- С.161).
· Про що йдеться в цьому тексті? Як ви його розумієте?
“У той же час, якраз софісти створили те середовище, в якому формувалися еллінські ідеї виховання і культури. Грецька думка і наука виросли не в лоні школи, як ми її зараз розуміємо. Їх не отримували як побічний продукт підготовки до корисних або вигідних професій. Для елліна вони були плодом його вільного часу /scholё/, а для вільного громадянина увесь час, який не відбирала у нього державна посада, війна, або відправа релігійного культу, був вільний. І от в цих умовах вільного часу вільних громадян софіст був споконвічно на місці, як перший представник образу життя, який здійснювався в розмірковуваннях і допитливій праці розуму”. (И.Хейзинга. Ноmo ludens. В тени завтрашнего дня. - М.,1992.-С.169).
· Прокоментувати бачення академіка Кессіді Ф.Х. щодо феномену “грецького дива”, народженого ментальністю давніх греків. У стародавніх греків обидва типи мислення (“правопівкульне” і “лівопівкульне”...) - надзвичайно розвинені, а в національному характері – першопричина як “грецького дива”, так і занепаду створеного ними культурного світу.
“Якщо стародавні греки не спромоглися відповісти на виклик історії, здолати свій партикуляризм, полісну систему, і то, врешті-решт зазнали поразки, то римляни – народ державний, понад те імперський. Завоювавши ціле Середземномор’я і створивши на грунті нещадної експлуатації провінції своєрідне “суспільство масового споживання”, римляни стали народом-паразитом, який вимагав “хліба і видовищ”. Не диво, що деградовані і розбещені гедонізмом римляни не спромоглися дати відсіч натискові “варварів” – германських племен”.
(Кессіді Ф.Х. До проблем “грецького дива”. // Філософська і соціологічна думка. – 1992. - №3. – С.135-136).
Контрольні запитання
· Що Ви можете розповісти про автохтонні джерела грецької культури, зокрема про кріто-мінойську цивілізацію,особливості цієї культури, причини занепаду?
· У чому полягають особливості античного типу культури як джерела європейської культури?
· Що Ви можете розповісти про єгипетські впливи в становленні наукового знання у Греції?
· У чому відмінності античної міфології від давньоєгипетської?
· Що таке містерії, яка різниця між ними і Олімпійськими іграми?
· Розкрийте зміст понять “Еллада”,”еллінський”, “елліністичний” у їх зв’язку з періодизацією грецької культури.
· Ваша інтерпретація феномену “грецького дива”?
· Як з’являється грецький театр, в чому його особливості?
· Чому трагедія є великим відкриттям античності на зламі епох – переходу від Міфу до Логосу?
· Які головні риси притаманні римській культурі?
· Які, на Ваш погляд, головні причини занепаду греко-римської культури, переходу від язичницького до християнського світів?
· Чому античність визнається одним із культурних джерел європейської культури?
Теми реферат
Кріто-мінойська і кріто-мікенська культури.
Культура архаїчної Греції.
“Золота доба” античної культури.
Феномен античного полісу.
Альтернативність тенденцій: Афіни і Спарта.
Грецька міфологія.
Елевсинські містерії.
Аполонівське і діонісійське підгрунтя античної культури.
Грецька трагедія як перехідна ланка від Міфу до Логосу.
Мудр лекс “мілітарності” в римській культурі.
“Хліба і видовищ” – культурологічний образ імперського Риму.
Античний і християнський гуманізм.
А.М.Фуко: принцип “турботи про себе” і “культура себе” в античності.
Давньогрецька античність та сучасна Європа.
Вплив античної культури на автохтонні племена материкової України.
Еволюція образу античності в європейській свідомості.
Образ християнства в творах римських авторів пізньої античності.
Література
Джерела
· Гадамер Г.-Г. Прометей и трагедия культуры.//Гадамер Г.-Г. Актуальность прекрасного. / Пер. с нем. – М.: Искусство,1991. –С. 242- 255.
· Кессиди Ф. К проблеме “греческого чуда”. //Культурология. – Р/Д., 1999.
· Лосев А.Ф. Типы античного мышления.// Античность как тип культуры. – М., 1978.
· Ницше Ф. Рождение трагедии или эллинство и пессимизм. // Сочинения в 2- х Т. – Т.1. – М., 1990. – С.48-156.
· Юнг К.Г. Аполлоническое и дионисийское начало. // Психологические типы. – М., 1996.
· Фуко М. Культура себя. // Фуко М. Забота о себе. – К.-М., 1998. – С.45-78.
Додаткова література
*Античная литература. Греция. Антология. – М., 1989.
*Бартоник А. Златообильные Миккены. – М., 1991.
*Боннар А. Греческая цивилизация. – М., 1992. – Т.1-3.
*Бичков В.В. Культура пізнього еллінізму. // Всесвіт. – 1976. - №12.
*Древние цивилизации.- М.:Мысль, 1989.
*Зелинский Ф.Ф. Древнегреческая религия. – К., 1993.
*Йегер В. Пайдейя. Воспитание античного грека./Пер. с нем. –М.,1997.
*Куманецкий К. История культуры древней Греции и Рима. – М., 1990.
*Кун М.А. Легенди і міфи стародавньої Греції. – Тернопіль, 1993.
*Левик П. Эллинистический мир. – М., 1989.
*Лосев А.Ф. Очерки античного символизма и мифологии. – М., 1993.
*Мифология греческая // Мифы народов мира. - Т.1 – М.1991.
*Ренан Е. Марк Аврелий и конец античного мира. – М., 1991.
*Немировский А.И. Мифы древней Еллады. – М., 1992.
*Хампира Э. Античная трагедия и трагедия античности. // Вопросы философии. – 2000. - №9. – С.102-113.
*Хейзинга Й. Homo ludens. В тени завтрашнего дня. – М.,1992.
*Шпенглер О. Закат Европы. – Новосибирск,1993.
*Штаерман Е.М. Кризис античной культуры. – М., 1975.
