Парадигма й образ давньоєгипетської культури. Міф і ритуал.
Ранні культи та релігійно-політична реформа Ехнатона.
Храм як образ універсуму. Писемність, система освіти і навчання.
Проблемні запитання і завдання для самостійної роботи студентів
· Прокоментувати текст з точки зору особливостей єгипетської культури.
«Вже єгипетська міфологія епохи Стародавнього царства (ІІІ тис. до н.е.) наскрізь пронизана твердою стратифікацією суспільства і деспотичною владою. Найбільш важливі культи тут – це, по-перше, культ мертвого царя-вождя і мертвого бога плодоносної землі – Осіріса і, по-друге, сонячний культ. Дуже різноманітні локальні пантеони „.(И.М. Дьяконов. Архаические мифы Востока и Запада. – М., 1990. – С.77).
· Як Ви розумієте думку Д.Андреєва? Ваша аргументація.
„Демонічним силам вдалось отримати серйозну перемогу в 14 ст. до н.е.; коли Провіденційні сили через родомисла і пророка Ехнатона здійснили перший у світовій історії крок до осяяння свідомості народів реальністю Єдиного Бога. Якби реформа Ехнатона вдалась, зустрівши гідних спадкоємців і продовжувачів, то місія Христа була б здійснена в долині Нілу на декілька століть раніше”. (Д.Андреев. Роза мира. – М., 1991. – С.61).
· Прокоментувати тексти, окреслити проблематику, що в них озвучується.
а) „В єгипетській релігії сприйняття часу подібне до китайського. Тут також прагнуть зберегти та увічнити реальне життя людини, її тіло та органи. Звідси практика бальзамування. Це якась статика часу, яка зафіксована в геометризмі творів египетського мистецтва. Речі є мінливими, але лишається їх пластична і архетоктонічна форма. Піраміди – знак цієї геометричної і пластичної перемоги”. (А.Ф.Лосев. Философия. Мифология. Культура. – М., 1991. – С.34).
б) «Біблія дає людині два імені – перше, Адам, яке означає «видобутий з землі», "людина землі", друге – Енос або Енох, яке означає людину божественну, яка піднеслась до Бога... Енох – не одинична особистість, а втілення людства, яке піднялось до свідомості безсмертя релігією і наукою. У вказану епоху, під іменем Еноса або Еноха, появляється на землі культ Бога і застосовується жрецтво. Тоді ж з’являється цивілізація з писемністю. Генія цивілізації, якого євреї називають Енох, египтяни іменують Трисмегістом, а греки – Кадмом. Він бачив, як від звуків ліри Анфіона піднімались і розміщувались самі-собою неначе живі, кам’яні глиби стін міста Фіви». (Папюс. Каббала или наука о Боге, Вселенности, Человеке. – М., 1992. – С.75).
· Подумати над питанням про надзвичайне вшановування культу померлих у Стародавньому Єгипті.
“Глибокий смисл культу померлих полягає у відмові зрадити тих, хто був раніше, розглядати їх просто як вже не існуючих більше…. Промовити: “ їх більше не існує” – означає не лише відмовитися від них, але і відректися від самого себе і, можливо, віддатися запереченню в абсолютному сенсі”. (Марсель Г. Быть и иметь. – Новочеркасск, 1994. –С.83).
Контрольні запитання
· Які гіпотези Вам відомі щодо появи давньоєгипетської цивілізації?
· Які інтерпретації існують щодо самої назви “Єгипет”?
· В чому полягають особливості давньоєгипетської міфології та релігії?
· Чому культура стародавніх цивілізацій є культурою міфу і ритуалу?
· Які ранні культи Вам відомі?
· Що таке релігійно-політична реформа Ехнатона? Які існують тлумачення щодо її поразки?
· Що таке езотеричні знання? Яке місце займали жерці - носії цих знань в системі ієрархічної влади?
· Які характерні особливості системи освіти та знання у єгиптян?
· Які відомі Вам гіпотези щодо походження і призначення єгипетських пірамід?
· Чому в Єгипті надається особливе значення “культу мертвих”,що таке єгипетська “Книга мертвих”?
· Що таке правило “Золотого перетину”? Назвіть найбільш відомі пам’ятки архітектури Єгипту.
· У чому полягають особливості давньоєгипетського мистецтва, чому воно не користується зображувальним методом перспективи?
Теми письмових робіт
Міфологічний образ давньоєгипетської цивілізації.
Культ Осіріса.
Космологічні і солярні міфи.
Єгипетська „Книга мертвих».
Езотеричні і екзотеричні знання в Стародавньому Египті.
Релігійно-політична реформа Ехнатона і культ Атона.
Культурологічне значення єгипетських пірамід: таємниці і наукові гіпотези.
Писемність: міфологічне та наукове обгрунтування.
Єгипетський ідеал краси і давньоєгипетська мода.
Наукові знання і технології.
Астрономія і астрологія в системі знання.
Теорія гармонії („Золотого перетину”), її застосування в архітектурі.
Символізм образотворчого мистецтва.
Символіка храму як образу Універсуму.
Література
Джерела
· Всемирная галерея. – СПб., 1994.
· Древнеегипетская книга мертвых: Слово устремленного к Свету. – М.: Изд-во Эксмо, 2003. –432 с.
· Ливрага Х.А. Фивы. /Пер. с исп. – М.: Новый Акрополь, 1997.
Додаткова література
*И.В.Вайнтруб.Священные лики цивилизаций. – К.: Техніка, 2001.
*Вардман Е. Женщина в древнем мире. – М., 1990.
*Древние цивилизации. – М., 1989.
*Замаровский В. Их величества пирамиды. – М., 1981.
*Иллюстрированная история религий: В 2т. – Т.1. – М., 1992.
*Косидовский З. Когда солце было богом. – М., 1991.
*Кристиан Ж. Египет великих фараонов. – М., 1992.
*Ковтунович О.В. Вечный Египет. – М., 1989.
*Лазарев Е. Неизвестная Клеопатра. // Наука и религия. – 1992. - №10.
*Ліндсей Дж. Коротка історія культури. – К., 1995. – Т.1.
*Массон В.М. Первые цивилизации. – М., 1989.
*Монте П. Египет Рамсесов. – М., 1989.
*Мифы народов мира. –Т.1. – М., 1991.
*Морозов А. Загадка культа Атона. // Наука и религия. – 1990. -№3.
*Петросян П. Вселенский шифр пирамид.// Наука и религия. – 1992. - №12.
*Перепёлкин Ю.Я. Солнцепоклоннический переворот. // История древнего Востока. – Ч.2. – М., 1988.
*Шейко В.М. Історія художньої культури: Первісність. Стародавній світ. – Х.: ХДАК, 2001.
Б) Культура Стародавньої Індії
Протоіндійська цивілізація і своєрідність ведичної парадигми культури. Веди – найдавніша пам’ятка санскритської писемності. Ведична релігійна традиція, її уособлення в історичних парадигмальних формах (брахманізмі, індуїзмі, джайнізмі, буддизмі). Езотеричний буддизм (буддійська тантра) та йогічні практики самореалізації.
Проблемні запитання і завдання для самостійної роботи студентів
· Здійснити культурологічний аналіз тексту, окреслити особливості давньоіндійської міфології.
„Вплив субстратної міфології дравідів на індоарійську (і навпаки), який почався, очевидно, відразу після приходу племен індоаріїв на субконтинент, багаторазово відновлювався з наростаючою силою протягом наступних століть через розповсюдження індоарійської (ведичної, брахманської) культури на нові області. Найбільш суттєвим виявився цей вплив у період становлення класичних форм індуїзму (перші століття нашої ери). Такі загальноіндуїстські божества, як наповнений подвійною руйнівною і животворчою енергією Шива, як юний воїтель Сканда (багато в чому, що співпадав з тамільським Муруганом), сонм його грізних "матерів", а також кровожадібна діва-воїтельниця Калі явно мають дравідське коріння. Міфологічні системи дравідів і індоаріїв з самого початку відрізнялися (зокрема, у індоаріїв, на відміну від дравідів, слабкіше представлені жіночі божества, а у дравідів до їх знайомства з арійським Індрою, очевидно, не було бога-громовержця, хоч були боги, пов’язані зі зміною сезонів і подібні за функціями до Індри), але в цьому індоарійська і дравідська міфології відрізнялись не так набором основних типів божеств, як порівняльним значенням тих або інших типів божеств в рамках пантеону”. (И.М.Дьяконов. Архаические мифы Востока и Запада. – М., 1990. – С.80-81).
· Прокоментувати текст? Що таке Атман і Брахман в індуїзмі?
„Одна справа індуїзм як релігія, це стосується тільки до Індії, друга справа – індуїстська метафізика, Веданта, йога, медитативна практика. Богореалізація – це загальнолюдське надбання, яке стоїть над релігією, і це означає входження в божественну реальність шляхом знання, шляхом особливого знання – не раціонального знання, а надраціонального знання... На принципі тотожності між Богом всередині людини і об’єктивним абсолютом грунтується, зокрема, вся східна метафізика”.(М.Ю.Мамлеев. Судьба бытия – путь к философии.// Вопросы философии. – 1992. - №9. – с.29).
· Здійснити культурологічний аналіз тексту, висвітлити особливості символіки буддійського Космосу.
"В архітектурі буддійський космос виявляється у формі ступи, кожний елемент якої несе семантичне навантаження. Три частини ступи – основа, шароподібний купол і верхівка зі шпилем – символізують три судини буття: камалоку, рупалоку і арупалоку. Шпиль – символ світового дерева на вершині гори Меру, яка є центром світобудови."(Ю.Старостина. Космос в учении Будды. // Наука и религия. – 1990. - №6 – С.24).
· Прокоментувати текст. Як Ви його розумієте? Аргументуйте свою відповідь.
„В індійській філософській і релігійній спекуляції – зворотнє міфічне уявлення часу. Тут також очікування кінця часу. Але це закінчення дається через якість і глибину думки. Якщо Сон в Авесті – злий демон, то вже в стародавніх Упанішадах мислення тлумачиться як чарівна зануреність у сон. Це – сила до Брами. Звідси, те сприйняття часу, яке найбільш яскраво виявилось у буддійських джерелах. Вчення Будди зберігає з часу тільки момент становлення і виникнення, що рівносильно і стражданню. Страждання виникає з трьох видів спраги: з спраги до задоволень, до становлення, і до минулого. Сповідується вічність становлення, і у становлення немає кінця, як і немає цілі. Тут є повна протилежність як біблейським пророкам, так і Авесті. Тут метою є не кінець часу, а припинення часу і становлення. Не кінець часу спасе людей, а знищення всіх часів, всіх їх змістів”. (А.Ф.Лосев.Философия.Мифология.Культура. – М., 1991., - С. 83-84).
Контрольні запитання
· В чому полягають особливості та культуротворчий характер ведичної парадигми індійської культури?
· Назвіть головні пам’ятки протоіндійської цивілізації?
· Що таке Веди, які гіпотези щодо появи цієї традиції Вам відомі?
· Хто такі арії(орії)? Які відомі Вам гіпотези щодо індоєвропейської прабатьківщини та шляхи міграції аріїв до Індії?
· Які особливості давньоіндійської міфології, її трансформація
та зв’язок з релігійними культами.
· Які основні релігійні напрямки існували в Індії, покажіть їх зв’язок з ведичною традицією.
· Поясніть зміст поняття “індуїзм” та філософсько-релігійний характер метафізики індуїзму.
· Назвіть основні ідеї і принципи буддизму.
· Поясніть зміст поняття “медитація”, яку роль вона відіграє в духовних практиках?
· Що таке йога? Які різновиди йоги Вам відомі?
· Чому індійська культура належить до культур-інтровертів(К.Г.Юнг)?
· Чому наприкінці Х1Х ст. у європейців зароджується інтерес до східної культури, а в сучасному світі – набувають масового поширення різноманітні філософсько-релігійні вчення й медитативні практики?
· Назвіть найбільш відомі пам’ятки давньоіндійської літератури, храмової архітектури.
Теми письмових робіт
Ведична парадигма давньоіндійської культури.
Культурна традиція у дзеркалі давньоіндійської міфології.
Культура аріїв і індійська цивілізація.
Індійська філософська релігійна традиція в контексті сучасної науки.
Вчення про карму і сансаричне буття.
Буддизм: проблема страждання та серединного шляху.
Йога та її різновиди.
Аскеза і медитація в морально-духовних практиках.
Символіка буддійського храму.
Система освіти в буддійських моностирях.
Духовний шлях Бодхісаттви.
Бхагавадгіта і індуїстська традиція в контексті сучасності.
Індійська хореографія і медитативна музика.
Образ Будди в образотворчому мистецтві.
Індуїстська культурна традиція в Індії.
Буддистська культурна традиція в Індії.
Традиційний індійський танок.
Особливості індійської культури та менталітету індійського народу.
Життя і смерть в культурній традиції народів Сходу і Заходу.
Література
Джерела
· Атхарваведа. Избранное. – М., 1976.
· Бонгард-Левин Г.М. Древняя Индия. История и культура. – Спб., 2001.
· История и культура Древней Индии. Тексты. – М., 1990.
· Еліаде М. Священне і мирське; Міфи, сновидіння і містерії;Мефістофель і андрогін; Окультизм, ворожбитство та культурні уподобання/Пер. з нім., фр., англ.-К.: Видавництво Соломії Павличко”Основи”, 2001.- С.316-331, 367- 374.
· Челикани Р., Роде-Лаваль. Веды. В поисках внутреннего мира. // Курьер ЮНЕСКО. – 1990. - №4.
· Юнг К.Г. Йога и Запад. //Юнг к.Г. Архетип и символ.- М.:Ренессанс,1991. – С.223-232).
Додаткова література
*Альбедиль М.Ф. Индуизм. - Спб., 2000.
*Брамана Чаттерджи. Сокровенная религиозная философия Индии. – Харьков, 1991.
*Бонгард-Левин Г.М., Грантовский Э.А. От Скифии до Индии. – М.: Мысль,1974.
*Вивекананда С.Четыре йоги. М.,1993.
*Всемирная галерея. – СПб., 1994.
*Гачев Г.Д. Образы Индии. –М.,1993.
*Древние цивилизации. – М., 1989.
*Древо индуизма. – М., 1999.
*Ермакова Т.В., Островская Е.П. Классические буддийские практики.- Спб., 2001
*Иллюстрированная история религии: В 2т. – Т.1. – М., 1992.
*Крижанівський О.П. Історія Стародавнього Сходу. - К.: “Либідь”, 2000.
*Ліндсей Дж. Коротка історія культури. – К., 1995. – Т.1.
*Мень А. Проповедь Гаутамы Будды. // Наука и религия. – 1991. - №11; 1992. - №1,2.
*Миркина З.А., Померанц Г.С. Великие религии мира.-М.,1995.
*Мифы народов мира. Энциклопедия (В 2 томах). – М., 1988.
*Ольдебург С.Ф. Жизнь Будды – индийского учителя жизни. // Наука и религия. – 1990. - №1-2.
*Пандей Р.В. Древнеиндийские домашние обряды. – М., 1990.
*Старостина Ю. Космос в учении Будды. // Наука и религия. – 1990. - №6.
*Элиаде М. Йога. Свобода и бессмертие. /Пер. с англ. – К.: “София”, 2000.
В). Давньокитайська культура
Конфуціанство і даосизм у китайській парадигмі культури. “Осьовий час”: вчення Будди та його історичні моделі.
Тілесні моделі особистості і Всесвіту, людина як міра всіх речей в китайському універсумі. Ритуал та принцип недіяння в китайській культурній традиції.
Проблемні запитання і завдання для самостійної роботи студентів
· Здійснити культурологічний аналіз тексту, з’ясувати основоположні парадигмальні характеристики китайської культури.
„Світ для стародавніх китайців – вселенський соціум з центром у вигляді групи чжоуських держав Чжонго, увінчаний мудрим правителем Піднебесної, що реалізує вищу волю Неба. Гармонія у цьому світі – вища точка китайської аксіології, а для забезпечення її потрібен Порядок. Звідси звичне мислення в категоріях етичного Порядку, звичка до приборкування почуттів і до патерналістської дисципліни поведінки, до чіткого усвідомлення ієрархічних дистанцій, важливості легітимних принципів, організації, формалізації, інспекції тощо. І хоча у деяких напрямках думки ставиться відчутний акцент на самосвідомість і самоудосконалення, а в інших – на сліпу покірність і підкорення авторитету, часом під страхом покарань, проте суть справи в принципі не змінювалась, бо головним і визначальним для всього був метод осмислення світу, котрий основою основ визнавав– великий соціо-етико-політичний Порядок, орієнтація на який визначала і загальну систему цінностей, і побутову шкалу інтересів в духовній культурі і ментальній практиці Китаю”. (Васильев Л.С. Проблема генезиса китайской мысли, формирование основ мировоззрения и менталитета. М., 1989. – С.270-271)
· Прокоментувати текст, увиразнити характерні ознаки конфуціанства як традиційної ідеології китайської культури.
„Конфуціанство створило довговічний моральний кодекс і життєвий уклад, який сприяв підвищенню загально-народного рівня, але для вільного розвитку вищих сторін душі ставилась дуже невисока межа. Поступово закам’янівши, конфуціанський закон набув не так шляху сходження, як тормозу”. (Д.Андреев. Роза мира. – М., 1991. – с.62).
· Здійснити порівняльний культурологічний аналіз текстів, окреслити особливості даосизму як альтернативної моделі щодо конфуціанської ідеології
а) „Саме селянська, у тому числі і чернецька культура, на основі філософії даосизму розробила найдосконаліші, неосяжні для розуму і тіла білої людини, прийоми захисту без зброї, які потім були покладені в основу різноманітних шкіл східної боротьби. Але ці форми захисту, яким сьогодні марить увесь світ, досконалі не тільки за своїм фізичним виразом, але й за духовним потенціалом... І в основі всіх єдиноборств – висока думка саморозвитку, самоактивізації можливостей людини. Методологія цих програм надзвичайно складна. Граничні можливості ще не освоєні культурою білої людини. Її спорт освоює перші дві ступені: ступінь елементарного фізичного тренування (навчання) і ступінь злиття фізичного тіла і її духу. Вища ступінь злиття фізичних і духовних сил людини з силами Неба (або „Божественна досконалість”) нам недоступна”. (Г.Симкин. Даосизм: алгоритмы Великого Неделания. // Человек. – 1992. - №6. – С.12-13).
б) „Етика таосизму також має головний принцип недіяння і спокій. Потрібно в собі народити порожнечу Тао. Тао все народжує і все поглинає. Але тут, на відміну від буддизму, те, що береться до уваги, є не подолання, а збереження себе і навіть свого тіла, і усіх його форм. Тут, власне кажучи, переборюється не час, а зміни у часі. Буття тут – поза потоком часу, хоч це не яке-небудь позанебесне, а чисто земне буття. Конкретно це незмінюваний час; він у Небі. Небо і час у китайців не створені. Те ж і в етиці Конфуція, яка відрізняється як відомо, рисами суворого традиціоналізму”.(Лосев А.Ф. Философия. Мифология. Культура. - М., 1991. – С.34).
Контрольні запитання
· У чому полягають архетипічні і міфологічні особливості китайської культури?
· Чому інновації і традиція у китайській культурі завжди отримують парадигмальний синтез, що забезпечує охоронну функцію – збереження національного етосу, “китайського обличчя” культури, безперервність традиції?
· Ваше тлумачення міфологеми “Великого Китайського муру”?
· У чому полягають відмінності між ієрогліфічним та абетковим принципами писемності у контексті зв’язку з мовленевими функціями мозку?
· Чому конфуціанство і даосизм є альтернативними і взаємодоповнювальними системами? Що таке двоєдність конфуціансько-даоського світогляду?
· Яку роль відіграє етика і ритуал в традиційній китайській культурі?
· Чому натуралізм був домінуючою світоглядною тенденцією, а мантика (гадальна ритуалістика) та нумерологічна магія є й досі поширеною у Китаї?
· Назвіть головні ідеї та назви шести китайських традиційних філософських шкіл.
· Поясніть зміст поняття “конфуціансько-даосько-буддійський” синтез.
· Які технологічні відкриття і винаходи подарували китайці світу?
· Чому в сучасному світі набуває поширення практика бойових мистецтв? Чому вони мають назву “мистецтв”, які функції виконували в традиційній давньокитайській культурі?
Теми письмових робіт
Особливості китайської міфології.
Конфуціанська концепція „вень” та „золота доба” китайської цивілізації.
Етика і ритуал в традиційній китайській культурі.
Конфуцій: особистість і вчення.
Даосизм як напрямок давньокитайської філософії.
Релігії в стародавньому Китаї.
Морально-духовна практика даосизму.
Давньокитайська медицина в контексті сучасності.
Школи китайського буддизму.
Лао-Цзи: особистість і вчення.
Символіка буддійського храму.
Китайська ієрогліфічна каліграфія і гравюра.
Мова і іерогліфічна писемність.
Вчення про „символи і числа” як джерела сакралізації наукового знання.
„Канон перемін” (І Цзін) і магія даосів.
Каліграфія як елемент образотворчого мистецтва.
Монастир Шао-Лінь та бойові мистецтва Китаю.
Проблема безсмертя у даоській філософській традиції.
Класичний китайський театр: канонічні принципи театральної дії.
“Книга змін”: її місце у китайській традиційній культурі.
Традиційна китайська архітектура та садово-паркове мистецтво.
Бойові мистецтва Китаю та їх культурне значення.
Конфуціанство та конфуціанський кодекс у сучасному Китаї.
Буддизм та даосизм: синтез чи суперечності?
Література
Джерела
· Афоризмы Конфуция.- К., 2000.
· Беседы и суждения Конфуция. – СПб., 1999.
· Вебер М. Конфуцианство и даосизм. / Избр. произведения. –М., 1991.
· Торчинов Е.А. Даосизм. Дао-дэ Цзин. – СПб., 1999.
· Торчинов Е.А Даосские практики. – СПб., 2001.
· Эррикер К. Буддизм. – М., 1999.
Додаткова література
*Древнекитайская философия в 2 т. – М., 1972.
*Древние цивилизации. – М., 1989.
*Зенгер Х. фон. Стратагемы. О китайском искусстве жить и выживать. –М.:Прогресс, 1995.
*История китайской философии. – М., 1989.
*Кобзев А. Канон перемен – Китайская библия. // Наука и религия. – 1991. – №2.
*Ліндсей Дж. Коротка історія культури. – К., 1995. – Т.1.
*Лукьянов А.Е. Истоки Дао. – М., 1992.
*Масленников В. Загадки "Книги перемен". // Наука и религия. – 1990. - №4-5.
*Меркулов И.П. Истоки сакрализации теоретической науки. //Вопросы философии. – 1998. - №10. – С.64-76.
*Мифы народов мира. Энциклопедия (В 2 томах). – М., 1988.
*Проблема человека в традиционных китайских учениях. – М., 1988.
*Роули Дж. Принципы китайской живописи. – М., 1989.
*Симкин Г. Бирюзовая книга Китая. // Человек. – 1992. - №2.
*Симкин Г. Экология духа в высшей школе учителя Куна. // Человек. – 1992. - №5-6.
*Шейко В.М. Історія художньої культури: Візантія.Арабо-мусульманський світ.Китай. Японія. – Х.: ХДАК, 2001.
*Штейнер Е.С. О личности, преимущественно в Японии и Китае, хотя, строго говоря, в Японии и Китае личности не было. // Одиссей. – М., 1990.
*Шуцкий Ю.К. Китайская классическая "Книга перемен". – М., 1999.
*Этика и ритуал в традиционном Китае. – М., 1988.
*Эймс Р. Т. Индивид как фокус-поле в классическом конфуцианстве. //. Это человек. Антология. – М., 1995.
*Юань Кэ. Мифы древнего Китая. – М., 1987.
