Тема 1. Теоретичні засади культури

Тема 1. Теоретичні засади культури

1. Поняття “культура” і “культурологія” та їх значення

2. Культура матеріальна і духовна, їх взаємозв’язок і взаємопроникнення

3. Закономірності розвитку культури

Тема 2. Культура протослов’янських та слов’янських племен

1.Основні етапи культури протослов’янських племен

2.Характеристика трипільської культури

3.Скіфське мистецтво, його специфіка

Тема 3. Культура ранніх цивілізацій Сходу: Єгипту, Месопотамії, Індії, Китаю

1.Єгипетська художня культура

2.Основні культурні особливості давньоіндійської цивілізації

3.Культара Стародавнього Китаю

Тема 4. Культура античної Греції та античного Риму

1.Порівняльний аналіз суспільства Греції та Риму

2.Релігія і міфи

3.Архітектура і скульптара Давньої Греції

4.Видатні твори культури Давнього Риму

Тема 5. Культура Київської Русі

1.Роль християнства в культурному розвитку Київської Русі

2.Видатні твори літератури Київської Русі

3.Пам’ятки архітектури Київської Русі

Тема 6. Культура епохи Відродження

1.Характеристика основних етапів Відродження

2.Гуманізм як ідеологія Відродження

3.Титанізм, його особливості та зворотній бік

Тема 7. Козацька епоха і формування культури українського бароко

1.Українське козацтво – покровитель культури XVІІ ст

2.Роль братств у становленні духовного і політичного життя в Україні

3.Українське (козацьке) бароко

Тема 8. Українська культура XІX- XX століття

1.Кирило-Мефодіївське товариство як показник процесу пробудження національної самосвідомості

2.Творчий геній Т. Шевченко

3. Посилення реалізму в українській літературі

4.Суперечності розвитку української духовної культури у 20-80-х роках

5.Основні художні напрями в українському мистецтві

Тема 1. Теоретичні засади культури

1. Поняття “культура” і “культурологія” та їх значення

2. Культура матеріальна і духовна, їх взаємозв’язок і взаємопроникнення

3. Закономірності розвитку культури

Завдання для обговорення в аудиторії:

Етимологія терміну “культура” та проблема дефініції.

Головні підходи до феномену культури та сучасні концептуальні інтерпретації.

· Здійснити порівняльний аналіз визначень культури. Які з визначень культури, на Ваш погляд, найкраще розкривають особливості цього феномену.

а) ”Культура - це система, створених людиною матеріальних і духовних цінностей, соціокультурних норм, способів організації поведінки і спілкування, а також, зумовлений способом матеріального виробництва, процес розвитку сутнісних сил людини, її самореалізації, процес її творчої діяльності як сутнісної та соціально-значимої, направленої на освоєння й перетворення світу, де живе людина.”

(А.И.Арнольдов. Теория культуры: историзм и вопросы методологии. //Культура, человек и картина мира. - М., 1987. -с.ІЗ).

б) “Культура - людське в людині, власне людський спосіб буття і повинен називатися дійсно культурним”.(Культура и развитие человека. - К., І989. -с.І2).

в) “Культура - впорядкована система інформації, яка передається через соціальні канали, кодуючи поведінкові і когнітивні характеристики груп, аж до таких аспектів як вміння і навички, знання, ставлення, вірування і переконання, міфи і ритуали”. (Ч.Ламдсден, А.Гущурст. Геннокультурная коэволюция: человеческий род в становлении. //"Человек". –1991. - №3. -с.І2).

г) “Культура – суспільно випрацюваний спосіб людської діяльності, спрямований на перетворення природи, людини, соціуму, закріплений у відповідних матеріальноречовинних, логіко-поняттєвих, знаково-символічних, ціннісно-орієнтаційнх засобах”. (Загороднюк В.П. Доцільність культури і сенс людського буття. //Філософська і соціологічна думка. – 1992. - №9. - с.55).

д) “Культура - втілений у творах (в їх цілісності) феномен самодетермінації, або, скажу так - самовизначення людського буття і свідомості. В культурі детермінація, яка діє на мою свідомість зовнішньо (з економічних, соціальних, історично- зумовлених структур) та “внутрішньо” (підсвідомість, “архетипи,” “генотипи, інстинкти), перетворюються в самодетермінацію людського духу.”(В.С. Библер. Идея культуры в работах Бахтина.// ”Одиссей”. - М.,1989. - с.50-51).

ж) “Культура – система надбіологічних програм людської життєдіяльності (діяльності, поведінки, спілкування), яка історично розвивається, забезпечуючи відтворення й зміну соціального життя у всіх його основних виявленнях”.

(В.С.Степин. Культура. //Вопросы философии. – 1999. - №8. – с.61).

· Ви погоджуєтеся з думкою академіка Мойсеєва М.М.?Аргументуйте свою відповідь. “Культура виникає як потреба, як окремий варіант виходу із еволюційного тупику, як спеціальний винахід механізмів самоорганізації, але із часом у її розвитку надзвичайного значення набуває внутрішня логіка (ми часто називаємо її традицією).

Якщо спиратися на загальну схему універсального еволюціонізму та закони дивергенції, то не зважаючи на численні інтегративні тенденції, можна очікувати, що палітра національностей і різноманітність культур не набуватимуть тенденції до особливого скорочення. Очевидно, що ця різноманітність, як і різноманітність індивідуальностей є величезним благом для популяції "людина розумна". Національна і культурна уніфікація можуть означати лише припинення розвитку.” (Н.Н.Моисеев. Логика универсального эволюционизма и кооперативность. //Вопросы философии. – 1989. - №3. –с.54).

· Проаналізуйте висловлювання з точки зору співвідношення репродуктивної і творчої діяльності, традицій і новацій в культурі. Як ви розумієте цю думку Е.Кассірера, як тут інтерпретується культура?

а) “У всякій людській діяльності ми спостерігаємо фундаментальну полярність, яка описується по-різному. Ми говоримо про напруженість між стабілізацією і еволюцією, тенденцією до стабільних форм життя і іншою, котра ламає цю жорстку схему. Людина розривається поміж двома тенденціями, де одна прагне зберегти стародавні форми, а інша - націлена на виробництво нових. Відбувається постійна боротьба між традицією і оновленням, між репродуктивними і творчими силами. Цей дуалізм виявляться у всіх областях культурного життя”. (Э.Кассирер. Опыт о человеке. //”Человек”. – 1990. -№3. –с.102).

б) “Між системою рецепторів і системою ефекторів, які є у всіх видів тварин, ми знаходимо у людині третю ланку, яку ми можемо позначити як символічну систему... Людина живе не тільки у фізичному, але й в символічному Всесвіті. Мова, міф, мистецтво, релігія є частинами цього Всесвіту, різними нитками, якими снується символічна сітка, складна павутина людського досвіду... Людина настільки заплутала себе лінгвістичними формами, художніми образами, міфологічними символами і релігійними ритуалами, що може бачити і знати тільки через посередництво цього штучного медіуму”. (Э.Кассирер. Опыт о человеке. //”Человек”. – 1990. -№3. –с.96).

· Здійсніть культурологічний аналіз висловлювання. Дайте визначення знаку і символу, яка між ними різниця? “Широке поняття культури охоплює виражений в мові, символах і представлений в людині світ, що протистоїть природі. Культура – це уклад життя народу, що проживає на певній території, включаючи історію життя народу і даної території, а також бачення цього життя. Культура суспільства охоплює такі форми його організації як конституція, соціальні інститути, звичаї та побут, а також мовні та символічні форми тлумачень людини: від усних до писемно зафіксованих законодавчих документів і вільних мистецтв.

Культура користується знаками, що несуть певний зміст. Речі можуть виступати символами чогось зовсім іншого, як і культурні знаки можуть бути позбавлені свого культурного смислу та зберігати значення лише матеріальних предметів. Фетишизм являє собою форму, в якій предметний носій культури досяг переваги над культурною цінністю. Проте фетиш все ще залишається культурно опосередкованим, бо вказує на щось інше, ніж престиж або марнославство”(Козловски П. Культура постмодерна: Общественно-культурные последствия технического развития.-М.:Республика,1997.- C.17).

Космічний універсум як сукупність протовідносин і синкретизм міфологічної свідомості. Природа міфу. Архетип Дерева життя та посередництво людини-медіатора між світами Богів і Предків. Тотем, табу, магічні ритуали як містерія єднання людини з Космосом.

Культурний феномен шаманізму. Первісні релігійні культи.

Дискусія на тему: ”Культура і цивілізація”

“Цивілізація”: етимологія та специфіка визначення поняття.

Культура й цивілізація: взаємини між ними.

Чи є тотожним висловлювання: “культурна людина” й “цивілізована людина”?

ХХІ ст.: “форумність культур” або “цивілізація комп’ютопії”?

Проблемні запитання та завдання

· Як Ви розумієте цей текст? Прокоментуйте його з точки зору співвідношення культури і цивілізації.

“Часто із різних причин цитують висловлювання Шпенглера про те, що культура помирає у цивілізації. Відволікаючись зараз від глобальних історичних дискусій про долю цивілізацій, відокремимо один аспект наведеної цитати. Культура “вмирає” у цивілізації кожнодневно, передаючи багато своїх досягнень, перетворюючи унікальні шедеври в тиражовані іновації. Це одне з важливих упущень культури, зокрема, історична основа розвитку цивілізації. Цивілізація й людство, таким чином, навчаються у культури і через культуру як концентрованого втілення власного досвіду.

Дефіцит саме такого досвіду у нас відчувається сьогодні найбільш гостро…При постійно наздоганяючій модернізації, ми увесь час отримували вже готові апробовані іновації, не отримуючи досвіду їх створення і розповсюдження, а головне, не формуючи людей професійно відповідальних за іновації, корпорацію людей інтелектуальної праці. Відсутні були недержавні освіта, медицина й інші установи соціальної сфери. В таких сферах традиційно зайняті люди-службовці, що залежать від начальства і не утворюють самостійної корпорації з твердими нормами соціального управління і професійної відповідальності. Сьогодні це відчувається особливо хворобливо. В результаті ми не освоїли прикладної гуманітарної праці – перекладу досягнень культури в соціально-культурні іновації.”(Л.М.Барботько, В.А.Войтов, Э.М.Мирский. Тотальная идеология против тоталитарного государства.// Вопросы философии. - №11. - 2000. – с.20).

· Про що йдеться у цьому тексті? Ваша аргументація.

“Суспільство, що обрало своїм кумиром споживацтво (і не лише західне, “сите”, але й наше, у своїй більшості “голодне”) виявляє те, що Платон визначав як “порожнечу в акрополі душі своєї”. Вже К.Юнг поєднував екстравертну гіпертрофію матеріальних орієнтацій сучасної йому Європи з граничним, невідомим іншим цивілізаціям, збідненням внутрішнього духовного, зокрема – піднесеного емоційно-символічного життя. Г.Маркузе з убивчою точністю визначив істоту, що зросла на цінностях суспільства масового споживання, як “одномірну людину.”

На ІІІ тис. ми можемо констатувати бездонність втрат людських цінностей. Втрата традиційних орієнтирів, виплеканих тисячоліттями історії, обертається знаком втрати майбутнього…

Вищі духовні цінності в цих умовах, особливо з розвитком електронних засобів масової інформації, підмінюються утилітарними, а невичерпні масиви людської культури (все більш доступні завдяки міжцивілізаційній взаємодії) залишаються все більше незатребуваними. Як наслідок особистісний тонус більшості починає занепадати і, користуючись поняттями К.М.Леонтьєва, на зміну “квітучої різноманітності” приходить “вторинне спрощення”.

Це, можливо, найбільш небезпечний виклик вестернізованому людству на рубежі тисячоліть. Комерціалізація усіх видів діяльності, зокрема, і культурної, визначає зниження загального духовного рівня, а це, у свою чергу, впливає на характер ринкових запитів.

На такому фоні особливо рельєфно постає проблема особистості як монади, що утримує в собі і виявляє собою вищі цінності й повноту буття. Досвід минулого століття показав, що саме така особистість зображує світ найбільш адекватно. Більш того, тільки вона здатна протистояти набагато зростаючому злу.”

(Пахомов Ю.Н., Крымский С.Б., Павленко Ю.В. “Пути и перепутья современной цивилизации”. - К., 1998. – с.6, 429).

· Здійсніть культурологічний аналіз тексту. Як Ви його розумієте?

“Кожна культура виростає з культу і розкішні дерева культури ісламської, будійської або індуїстської виросли з зерна відповідного культу, релігії. Одне із головних першоджерел нинішніх трагедій - розщеплення єдиного дерева християнської культури: вчений світ відмовив Богові як гіпотезі, в якій він не має потреби, а церква відмовилася від науки як заняття не благочесного. Відновити живу єдність - завдання настільки ж необхідне, наскільки й складне. Воно і досі викликає опір з обох боків - і науки, і церкви. Але, зрозуміло, не усієї науки, і не усієї церкви, є і певні тенденції до зближення”. (В.С.Братусь. Материалы круглого стола. Психология и новые идеалы научности. //Вопросы философии. - І993. -№5. -с.35).

· Як Ви розумієте цей текст? Здійсніть культурологічний аналіз тексту.

“ Ера масової культури настає тоді, коли масове суспільство захоплює об’єкти культури, і її небезпека полягає в тому, що життєвий процес суспільства (що, як і всі біологічні процеси, зажерливо втягує все доступне у свій метаболічний цикл) буквально споживає об’єкти культури, з’їдає їх та руйнує. Зрозуміло, я не маю на увазі масові видання. Коли книжки чи картини викидаються на ринок за низькими цінами і розпродуються у великій кількості, це не відбивається на природі об’єктів, про які йдеться. Але їхня природа зазнає впливу, коли ці об’єкти самі змінюються, - переписуються, скорочуються, адаптуються, зводяться на рівень кітчу в репродукціях або в сценаріях для кіно. Це означає не те, що культура стає доступною для мас, а те, що культура руйнується, аби стати придатною для розваг. Результатом цього є не розпад, а загнивання, і ті, хто активно сприяє цьому, - це не композитори з Тін Пен Еллі, а особливий вид інтелектуалів, часто добре начитаних і добре поінформованих, чия єдина функція – добирати, розповсюджувати та змінювати об’єкти культури, щоб переконати маси, що “Гамлет” може розважати так само, як і “Моя прекрасна Леді”, і при тому ще й прислужитися справі освіти…

Культура належить до об’єктів і є феноменом світу; розваги належать людям і є феноменом життя. Об’єкт культури є ним до тієї міри, до якої він довговічний; його довговічність повністю протилежна функціональності, що є властивістю, яка знову й знову спричиняє зникнення об’єкта з феноменального світу, коли він використовується і стає повністю зношеним. Великим користувачем і споживачем об’єкта є життя суспільства в цілому. Життя індиферентне до речового наповнення об’єкта; …Культура опиняється в небезпеці, коли всі життєві об’єкти та речі, вироблені тепер або в минулому, розглядаються як суто функціональні з погляду життєвих інтересів суспільства, немовби вони існують тільки для задоволення потреб, і при такій функціоналізації майже немає сенсу ставити питання, якого порядку є ця потреба - нижчого чи вищого. Що мистецтво має бути функціональним, що собори задовольняють релігійні потреби суспільства, що картина народжується з потреби самовираження індивідуального митця, а дивляться на неї з бажання самовдосконалитися, - усі ці поняття настільки не пов’язані з мистецтвом і в історичному плані є такими новими, що виникає спокуса просто знехтуватьи їх як новітні забобони. Собори були збудовані ad majorem gloriam Dei(у славу Господа); і хоч вони як будівлі, звичайно ж, використовуються для потреб громади, їхня вишукана краса ніколи не може бути пояснена цими потребами, що з таким самим успіхом можуть бути задоволені в будь-якому невибагливому приміщенні. Їхня краса виходить за межі всіляких потреб, і вона дозволила їм існувати протягом віків; але тоді як краса, краса храмів, як і краса будь-якого світського будинку, виходить за межі потреб та функцій, вона ніколи не виходить за межі світу, навіть якщо зміст виконаної праці є релігійним. Навпаки, саме краса релігійного мистецтва перетворює релігійний та потойбічний зміст і сутність на відчутну матеріальну дійсність; у цьому розумінні все мистецтво є секулярним, а особливістю релігійного мистецтва є лише те, що воно “секуляризує”- матеріалізує і трансформує в “об’єктивне”, відчутне, світське за своїм характером, - те, що існувало досі за межами світу, причому байдуже, чи, дотримуючись традиційної релігії, ми відводимо цьому “за межами” місце у потойбічному майбутньому, чи йдемо за сучасними поясненнями й локалізуємо його в найглибших куточках людського серця”. (Арендт Х. Між минулим і майбутнім /Пер. з англ. –К.:Дух і літера, 2002. – С.216-217).

· Ваше бачення щодо зазначеної проблеми? Людвіг Соучек вважав, що у “соціальному розвитку людства прийняли участь в доісторичні часи, епоху ранньої історії як космічні пришельці, так і високорозвинені земні цивілізації. Ці цивілізації зникли, очевидно, через катастрофи… Вони розвивалися особливо, зовсім для нас незвичайними шляхами, використовували нетрадиційні засоби, а тому й не залишили нам матеріальних залишків, а тільки - результати їх використання”.(“Вокруг света.” - 1991. - №9.- С.44).

· З’ясувати зміст поняття “прометеївська епоха”.

· Здійснити порівняльний культурологічний аналіз текстів з точки зору особливостей культури доісторичних часів.

а)”Міфологічне мислення як за походженням, так і за принципом - традиційне мислення. Міф не має інших засобів розуміння, пояснення, інтерпретації теперішньої форми життя, окрім долучення її до далекого минулого. Те, що укорінено в міфічному минулому, що було з самого початку, з незапам’ятних часів - це є утверджене і безумовне. Ставити його під сумнів було б святотатством. Для первісної свідомості немає нічого більш священного, а ніж святість стародавності... Слова магічної формули, заклинання або замовляння якої-небудь фрази релігійного дійства, жертвоприношення або молитви - все це необхідно, щоб повторювалося в одному й тому ж незмінному порядку. Люба зміна знижує силу і ефективність магічного слова або релігійного ритуалу. Первісна релігія, таким чином, не залишає місця для будь-якої свободи індивідуальної думки”. (Э. Кассирер. Опыт о человеке. //”Человек”.- І990. - №3. – С.103).

б) “Культура найстародавнішніх періодів виховувала функцію придушування тваринної основи в людині, формувалася, зокрема як система заборон. Цьому прислуговували ритуалізація і сакралізація усього життя. Але інерційність культури приводить до того, що виконавши в основному цю функцію, заборони залишаються у культурному коді... Тому в культурі постійно випливають архетипи, архаїчні структури свідомості.” (Вяч.Вс.Иванов. //”Одиссей.” - І990. - №3. -С.103).

в) “Ритуал звертається до всіх засобів сприйняття, пізнання, відчуття світу, його переживання, які є у розпорядженні людини - до зору, нюху, дотику, смаку, до серця й розуму”.(Топоров В.Н. Архаический ритуал в фольклорных й раннелитературных памятниках.- М., І988. – С.ІЗ).

г) “У символа немає дійсного існування як частини фізичного світу, а у нього є “значення”. В первісному мисленні надзвичайно важко розмежувати сфери буття і значення. Вони постійно змішуються: на символ дивляться так, наче він наділений магічною або фізичною силою”.(Э. Кассирер. Опыт о человеке. //”Человек”.- І990. - №3. – С.103).

· Здійснити культурологічний аналіз тексту.

“Архаїчна свідомість змушена була пройти довгий шлях, перш ніж перетворилася, у власне релігійну свідомість, перетерпівши наступні етапи відчуження: партнерство людини з природою, олюднення природи (антропопатизм), обоження природи (анімізм), бог /або боги (тотожні природі в її проявах), бог або боги творець природи. Примітно, що на останньому етапі бог, зокрема вже наділений людськими рисами (антропоморфізм).” (В.Р.Арсеньев Звери=Боги=люди. – М.,1991. – С. 25).

· Подумати над питанням про те, чому в контексті сучасних наукових досліджень магія розглядається як одна із основоположних ознак архаїчної культури. “Стародавня магія була такою ж наукою про сили природи, як і сучасна, але тільки там, де сучасна наука розкриває закони природи безумовно і математично, там магія бачила живу волю стихійних духів, які керували природою і вступала в особисту боротьбу з ними. Там де наша свідомість бачить закони чисел і співвідношень, стародавня свідомість, залишки якої залишилися у казках і міфах, бачить волю живих істот. Тому всі магічні обряди і замовляння є не що інше, як залишки стародавніх договорів із стихійними духами”.(М.Волошин.О теософии./ /Наука и религия. – 1990. - №2. – С.31).

· З’ясувати зміст понять“сакральне” і “профанне”,”ритуал” і „табу”, окреслити роль обрядів, ритуалів, табу як культурних феноменів. “Перші становлять обряди посвячення, котрі залучають до світу сакрального певну істоту або річ, і обряди десакралізації, або спокутування, які, навпаки, передають певну людину або чисту чи нечисту річ профанному світу. Вони утверджують і забезпечують потрібні взаємопереходи між двома сферами. Заборони, навпаки, максимально збільшують бар'єр між ними, який, ізолюючи їх, запобігає катастрофі. Саме ці заборони звичайно позначають полінезійською назвою табу. “Цим словом, — пише Дюркгейм, — називають сукупність обрядових заборон, які мають на меті запобігти небезпечним наслідкам магічного зараження, попереджаючи будь-який контакт між річчю або категорією речей, у яких передбачено наявність надприродного принципу, з іншими, котрі не мають такого характеру або не наділені ним такою мірою”. Табу є негативним категоричним імперативом. Воно завжди містить заборону, й ніколи — припис. Воно не виправдовується жодними міркуваннями морального плану. Його не мають порушувати на тій єдиній підставі, що воно є законом і абсолютно визначає те, що дозволено, й те, що ні. Воно має на меті підтримувати цілісність організованого світу й водночас добрий стан фізичного й духовного здоров'я тієї істоти, яка його спостерігає. Воно перешкоджає цьому світу вмерти, а тому світу — повернутися до хаотичного й розсіяного стану, без форми й без відпочинку, яким він був до того, як боги-творці або стародавні герої увірвалися в нього, щоб утвердити порядок і міру, усталеність і регулярність. У стані розбрату первісних часів заборон не існувало. Стверджуючи їх, пращури заснували добрий порядок і добре функціонування універсуму. Вони визначили раз і назавжди відносини між істотами і речами, людьми і богами. Вони накреслили долі сакрального і профанного, визначили межі дозволеного і забороненого”(Каюа Р. Людина та сакральне/Пер. з франц.- К.: Ваклер,2003.- С.38).

Контрольні запитання

· В чому полягає складність визначення поняття культури?

· Чому не є достатнім розглядати культуру як соціальний феномен, як “другу природу”?

· Розкрийте зміст поняття “культура як онтологічно-антропологічний феномен”.

· Що таке “культурний код”,“прафеномен”, “архетип”?

· Чи може існувати культура без національного обличчя?

· Розкрийте зміст понять “традиція” і “інновація” в культурі, які функції вони виконують?

· Як Ви розумієте гадамерівське “традиція як діалог культур”?

· Що покладається в основу поділу культур на “гарячі” і “холодні”, хто пропонує таку методологію аналізу культурних феноменів, яку назву мають ці культурологічні напрямки?

· “Загальнолюдські культурні цінності” – як Ви розумієте це поняття?

· Як співвідносяться поняття “національна культура” та “загальнолюдські культурні цінності”?

· Чи ототожнюєте Ви поняття “культура” і “цивілізація”?

Обгрунтуйте свою відповідь.

· Що таке “осьовий час” у концепції К.Ясперса?

· Прокоментуйте вислів К.Леві-Строса:”ХХ1 ст.- буде гуманітарним, або його не буде”. Ваша точка зору щодо конфлікту культури і цивілізації.

· Що таке “прометеївська епоха”. Хто вперше запропонував це поняття в гуманітаристиці?

· Що таке “синкретизм”?

· Що таке міф? Які концепції міфу Вам відомі?

· Що таке магія? Чому магія розглядається як основа (виток) ритуалу, а жертва – центральний компонент магічної дії?

· Магія і містика: це одне й те саме? Чому на рубежі Ш тисячоліття актуалізовані ці феномени?

· Що таке тотемізм?

· Які первісні культи Вам відомі?

· Що таке анімізм?

· Що таке “ шаманізм”? Як пояснює цей феномен М.Еліаде?

· Що таке піктографіка і орнаментика?

· Які концепції про походження мистецтва Вам відомі?

Теми рефератів

Концепції циклічного розвитку культури.

Морфологія культури О.Шпенглера.

Культура і особистість.

Й.Гейзінга: культура як гра.

Культура як текст.

Психоаналітичні концепції культури.

Феномен культури в сучасному неофрейдизмі.

Феноменолого-герменевтична методологія розуміння культурних знаків.

Структуралістсько-антропологічне осягнення світу культури.

Архетипи культури в концепції К.-Г. Юнга.

Традиція та діалог культур в концепції Г.Гадамера.

Світ культури і його символічні форми.

Національний етос культури.

Сучасність: конфлікт культури і цивілізації.

Масова та елітарна культура.

О.Шпенглер: культура та цивілізація.

“Ерос та цивілізація” Г.Маркузе.

“Варварство” та “людяність” як форми культурної ідентичності людини.

Історичні типи цивілізації.

Проблема плюральності культур та єдності світової історії в концепції А.Тойнбі.

Феномен Новоєвропейської цивілізації.

Культура як спосіб виживання на межі тисячоліть.

Антропологічна криза і пошуки ціннісно-смислових орієнтирів.

Е. Тайлор про первісну культуру.

З.Фройд: тотем і табу.

Тотемізм і анімізм в культурі.

Міф і символ.

К.Леві-Строс: “гарячі” і “холодні” культури.

Синкретизм ранніх форм культури.

М.Еліаде: культурний феномен шаманізму.

Міф як “архе” культури.

Міфотворчий аналіз культури (О.Потебня).

Л.Леві-Брюль про надприроднє у первісному мисленні.

Культ і культура.

Структура і логіка міфу.

Ритуал і традиція.

Знаково-символічний характер обрядів і ритуалів.

Проблема походження мови.

Новий образ міфу в етнологічних дослідженнях К.Леві-Строса.

Дар та даріння: теорія обміну М.Мосса.

Марсель Мосс: від загальної теорії магії до понять “персона” та “техніка тіла”.

Література

Джерела

· Вебер М. Критические исследования в области логики наук о культуре.// Культурология.ХХ век:Антология. –М.: Юрист,1995. – С. 7-57.

· Гірц К. Інтерпретація культур: Вибрані есе /Пер. з англ. – К.: Дух і Літера, 2001.- С. 5-68.

· Козловски П. Культура постмодерна: Общественно-культурные последствия технического развития.- М.:Республика, 1997.- C.7-21.

· Геннеп А.,ван. Обряды перехода: систематическое изучение обрядов./Пер. с франц.- М.:Восточная литература,2002.- 347 с.

· Дюркгайм Е. Первісні форми релігій і життя: Тотемна система в Австралії. – К.: Юніверс, 2002.

· Кассирер Э. Лекции по философии и культуре. Философия символических форм.// Культурология.ХХ век:Антология. –М.: Юрист,1995. – С. 104-213.

· Каюа Р. Людина та сакральне/Пер. з франц.- К.: Ваклер,2003.-256.с.

· Леви-Брюль Л. Сверхъестественное в первобытном мышлении.- М., 1994.

· Тайлор Э.Б. Первобытная культура. – М., 1989.

· Фрэзер Д.Д. Золотая ветвь: Исследование магии и религии. /Пер. с англ.- М.:Политиздат, 1983.

· Фрэзер Д.Д. Фольклор в Ветхом Завете./Пер. с англ. – М.: Политиздат, 1986.

· Фрейд З. Тотем и табу. Психология первобытной культуры и религии. – Спб., 1997.

· Элиаде М. Шаманизм. – М., 2000.

· Элиаде М. Магия в первобытной культуре.- М., 2000.

· Еліаде М. Священне і мирське; Міфи, сновидіння і містерії;Мефістофель і андрогін; Окультизм, ворожбитство та культурні уподобання/Пер. з нім., фр., англ.-К.: Видавництво Соломії Павличко”Основи”, 2001.- С.7-116.

· Арендт Х. Між минулим і майбутнім /Пер. з англ. – К.: Дух і Літера,2002.- С.181-235.

· Ортега-і-Гасет.Тема нашої доби.// Ортега-і-Гасет. Вибрані твори. – К.:Основи, 1994. –С. 315- 321.

· Сорокин П. Кризис нашего времени. Социальная и культурная динамика. //П. Сорокин. Человек. Цивилизация. Общество. – М.,1992.

· Хантингтон С. Столкновение цивилизаций?// Политические исследования.- 1991.-№1.

· Фукуяма Ф. Конец истории// Вопросы философии. –1990.- №3.- С.134-155.Шпенглер О. Закат Европы. Т.1. – М., 1993.

Додаткова література

*Гарсия Д. О понятиях “культура” и “цивилизация”.//Вопросы философии. – 2002. -№12. –С.228-235.

*Культура, культурология, образование (Круглый стол). // Вопросы философии. – 1997. - №2.

*Наука и культура (материалы круглого стола). // Вопросы философии. – 1998. - №10. – С. 3-39.

*От философии жизни к философии культуры.-Сб. ст. /Под ред. В.П.Визгина. СПб.: Алетейя,2001.- 395 с.

*Свідзинський А. Культура як феномен самоорганізації. // Сучасність. – 1992. - №4. – С. 3-39.

*Шульгин Н.Н. Альтернативная герменевтика в диалоге культур.//Вопросы философии. –2002.- № 12. –С. 22-50.

*Гарсия Д. О понятиях “культура” и “цивилизация”.//Вопросы философии. – 2002. -№12. –С.228-235.

*Зиммель Г. Конфликт и трагедия культуры.// Зиммель Г. Избранное. Т.1. –М.,1999.

*Котье Ж. Эти ценности создали Европу. // Европейский альнамах. История. Традиция. Культура. – М.,1991. – С. 30-46.

*Маринский М., Карев В. Общие истоки европейской цивилизации. //Европейский альманах. История. Традиция. Культура. – М.,1991. – С.18-29.

*Удовик С.Л. Глобализация: семиотические подходы. –М.: “Рефл-бук”; К.:”Ваклер”, 2002.

*Шпенглер О. Закат Европы. (фрагмент из І и ІІ тт.). // Кризис культуры или свет в конце тоннеля. – К., 1993. – С. 6-69.

*Шпенглер О. Закат Европы. Т.1. – М., 1993. – Из раздела “Введение.”// Культурология. Ростов-на-Дону, 1999. – С. 499-506.

*Гірц К. Інтерпретація культур: Вибрані есе /Пер. з англ. – К.: Дух і Літера,2001.- С.68-202.

*Голосовкер Я.Э. Логика мифа. – М., 1987.

*Иорданский В.Б. О едином ядре древних цивилизаций. // Вопросы философии. 1998. - №12. – с.37-39.

*Леві - Строс К. Структурна антропологія./ Пер. з фр. - К.: Основи. - 2000.

*Леві-Строс К. Первісне мислення./ Пер. з фр.- К.:Український Центр духовної культури.- К.,2000.

*Ліндсей Дж. Коротка історія культури. – К., 1995. – Т.1. - с.34-40.

*Лотман Ю.М., Успенский Б.А. Миф – имя – культура. //Труды по знаковым системам. Вып 6. – Тарту, 1973.

*Магический крисстал: Магия глазами ученых и чародеев. – М.: Республика, 1994.

*Мелетинский Е.М. Поэтика мифа.-М.: Изд.фирма “Восточной литературы” РАН, 2000. –407 с.

*Мифологический словарь. – М., 1990.

*Миримонов В.В. Первобытное и традиционное искусство. – М., 1973.

*Солонько Л.А. Онтологія духу: переживання, рефлекси, ритуал, міф.//Філософська і соціологічна думка. – 1991. - №10.

*Токарев С.А. Ранние формы религии. – М.,1990.

*Токарев В.М. Епоха світового дерева.// Всесвіт. – 1977. - №6.

*Тэрнер У. Символ и ритуал. – М., 1986.

*З. Фрейд Психоанализ. Религия. Культура. – М.,1992.

*Элиаде М. Аспекты мифа/Пер. с фр. –М.: “Academia”,1994.

*Элиаде М. Мифы, сновидения, мистерии. /Пер. с англ. – М.:REFL-book, К.:Ваклер,1996.

*Эпштейн М.Н. Самоочищение. Гипотеза о возникновении культуры.// Вопросы философии. - 1997. - №5 – С.72-89.

*Чмихов М.О. Давня культура. - К., 1994.

*Шейко В.М. Історія художньої культури: Первісність. Стародавній світ. – Х.: ХДАК, 2001.

*Юнг К.Г. Архетип и символ.- М.,1991.- С.95-202.