Підприємство в ринковій економіці

 

1.Підприємство як суб’єкт господарювання

2.Типи і види підприємств

 

Термін «фірма», який недавно увійшов у наше життя, означає ім'я, під яким юридично повноправний господарюючий суб'єкт (одно­осібний чи колективний) веде свої справи. Отже, підприємство і фірма є організаціями, що ведуть господарську діяльність і тому ми ці тер­міни вживатимемо як ідентичні.

Підприємство як основний суб'єкт ринкової економіки має само­стійний баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку з назвою фірми, товарний знак.

Функції підприємства:

1. Організаційна функція підприємства зводиться до забезпечен­ня виробництва товарів і послуг, реалізації їх.

2. Відтворювальна ф ункція підприємства — це інвестування (спрямування) капіталу на розвиток, оновлення, розширення всіх його підрозділів.

3. Соціальна функція підприємства полягає у задоволенні потреб споживачів у певних сферах.

Виробничо-технологічні функції підприємства пов'язані із забез­печенням процесу виробництва необхідними засобами та їх вико­ристанням; упровадженням новітніх технологій; раціоналізацією виробничих процесів і винахідництвом.

Економічними функціями підприємства є: управління процесами виробництва та збуту товарів, укладання контрактів, наймання пра­цівників і раціональна організація їхньої праці, розподіл доходів (за­робітної плати та прибутку), розрахунок економічної ефективності, ціноутворення, вивчення ринку.

Соціальні функції підприємства такі: поліпшення умов праці та відпочинку співробітників, створення сприятливого психологічно­го клімату в колективі, надання допомоги та пільг працівникам і чле­нам їхніх сімей, благодійна діяльність.

зовнішньоекономічні функції. Підприємство бере участь у міжнародному обміні товарів, спільному з іноземни­ми партнерами виробництві, будівництві, науково-технічному співробітництві.

Умови функціонування підприємства:

1. Підприємство є економічно самостійним товаровиробником. Це дає йому змогу на свій розсуд використовувати майно, що йому належить, визначати програму дій, обирати постачальників та спо­живачів, формувати ціни і розпоряджатися доходами, що залишають­ся після сплати податків.

2. Стимулом його діяльності є прибуток у процесі кругообороту капіталу.

3. Несе економічну відповідальність за результати господарської діяльності як поточними доходами, так і капіталом.

Риси підприємства:

— наявність єдиного майна, необхідного для здійснення пев­ного економічного процесу, що відособлює його економічно;

— технологічна зумовленість факторів виробництва (для виробництва хліба потрібні інші засоби виробництва і праців­ники, аніж для виробництва швейних виробів);

— певне місце у системі суспільного поділу праці (спеціа­лізація, кооперація, комбінування, інтеграція);

— певне місце в соціумі.

Класифікація підприємств за формою власності

— приватні (засновані на власності окремого громадянина з правом використання найманої праці);

— к олективні (засновані на власності трудового колективу, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської чи ре­лігійної організації);

— державні (засновані на загальнодержавній та комунальній власності).

За рівнем концентрації та централізації виробництва і капіталу підприємства поділяють на малі (дрібні), середні та ве­ликі (крупні).

Україні чинне законодавство до малих відносить підприємства, чи­сельність зайнятих на яких не перевищує:

— у промисловості та будівництві — 200 осіб;

— в інших галузях виробничої сфери — 50;

— у науці та науковому обслуговуванні — 100;

— у галузях невиробничої сфери — 25;
— у роздрібній торгівлі — 15 осіб.

Підприємництво і бізнес

1.Управління виробництвом як елемент підприємництва

2.Правові форми бізнесу

3.Закон України про підприємництво

 

підприємництво" уперше ввів у науковий обіг англійський вчений Р. Кантільон. Він розглядав його як особливу економічну функцію, важливою рисою якої є ризик. Підприємець, на його думку, вміє передбачати, прагне отримати дохід, але водночас го­товий до втрат.

Класики політичної економії Ф. Кене, Ж. Тюрго і, передусім, А. Сміт розглядали підприємця як власника, пов'язували підпри­ємницьку діяльність насамперед із власним інтересом підпри­ємця (особистим збагаченням), у процесі реалізації якого підпри­ємці сприяють найефективнішому задоволенню потреб суспіль­ства. З цією метою підприємець сам планує та організовує вироб­ництво, розподіляє отримані доходи тощо.

Інший англійській економіст Д. Рікардо розглядав підпри­ємця як звичайного капіталіста. Аналогічно оцінював роль підприємця К. Маркс. Водночас він виділяв відмінності між влас­ником і підприємцем.

Якісно нову оцінку підприємництва дав наприкінці XIX ст. англійський економіст А. Маршалл. Це виявляється у тому, що він виділив організацію виробництва, а згодом підприємницьку діяльність до такої організації, як четвертий окремий фактор виробництва (поряд із працею, землею і капіталом). Водночас він, а також представники маржиналізму (Л. Вальрас, К. Менгер, Ф. Візер) характеризували підприємця як менеджера.

Повніша характеристика підприємництва дається у працях американського економіста Й. Шумпетера. На його думку, зміст підприємництва розкривається у його функціях, таких як:

1) реформування та докорінна перебудова виробництва внаслі­док здійснення нових комбінацій щодо техніки і технології, ство­рення нових товарів, освоєння нових ринків, джерел сировини;

2) підприємництво є функцією будь-якої економічної систе­ми, виконання якої слід поєднувати з науковими розробками, маркетингом та іншими видами;

3) підприємець не обов'язково має бути капіталістом, власни­ком; ним може бути і управляючий.

Розвиток підприємництва в Україні гальмують надмір­но високий податковий тягар, корумпованість державних чинов­ників, рекет, недосконале і нестабільне законодавство, високі відсоткові ставки за кредит, захоплення значної частини ринку іноземними фірмами, низька платоспроможність населення та інші чинники.

Крім того, розвиток підприємництва в Україні гальмують не­достатня сформованість таких умов:

1) реального плюралізму форм власності;

2) розвинутої інфраструктури підтримки підприємництва (консультаційних центрів з питань управління підприємствами, курсів і шкіл підготовки підприємців, інноваційних центрів тощо);стабільної, науково обґрунтованої економічної політики держави, в тому числі політики підтримки підприємництва;

3) раціональної економічної, зовнішньоекономічної політи­ки, зокрема продуманої політики протекціонізму, захисту вітчизняного товаровиробника. Необхідність такого захисту в Україні,
здебільшого, проголошується;

4) ефективна та стабільна законодавча база щодо підприєм­ництва та ін.

В Законі України «Про підприємництво» зазначається, що підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству

Чинне законодавство України певною мірою обмежує мож­ливість займатися підприємницькою діяльністю деяким кате­горіям громадян:

— військовослужбовцям;

— службовим особам органів прокуратури, державної безпе­ки, МВС, суду, державного арбітражу, державного нотаріату;

— представникам органів державної влади та управління;

— громадянам, що мають судимість за економічні злочини тощо.

— організація власної справи спільно з автором перспективного винаходу.