Теоретичне осмислення сутності капіталу в історії економічної думки

 

1. Меркантилісти (XV—XVIII ст.) Ототожнення капіталу з грошима (золотом, сріблом)

2. Фізіократи (друга половина XVIII ст.) Ототожнення капіталу із засобами сільськогосподарського виробництва, поєднання яких з природою (землею) забезпечує приріст чистого продукту

3. А. Сміт (1723—1790) Капітал як частина призначених для подальшого виробництва запасів, від яких очікують отримати дохід

4. Ж.Б. Сей (1767—1832) Капітал — фактор виробництва (уречевлені матеріальні блага, засоби виробництва), який сприяє створенню та розподілу національного доходу

5. Дж. С. Мілль (1806—1873) Капітал — попередньо нагромаджений запас продуктів минулої праці, призначених для виробництва (заощадження, які споживаються у процесі виробництва)

6. К. Маркс (1818—1883) Капітал — самозростаюча вартість (вартість, що приносить додаткову вартість); виробничі відносини капіталістичного способу виробництва, засновані на експлуатації та монопольному привласненні капіталістами неоплаченої праці найманих робітників

7. Е. Бем-Баверк (1851—1919) Капітал — сукупність проміжних продуктів, що створюються на окремих стадіях "непрямого шляху" виробництва. Акцент на зв'язку дохідності капіталу з властивостями часу

8. А. Маршалл (1842—1924)Капітал — сукупність речей, що формують передумови виробництва. Головна його властивість — здатність приносити дохід, який залежить від продуктивності факторів виробництва та відносної рідкісності, що випливає з тягаря утримання

9. Дж.Б. Кларк (1847—1938) Капітал — фундаментальна основа виробництва, запас виробничих благ, які володіють фізичною продуктивністю

10. Дж.М. Кейнс (1883—1946) Капітал — багатство, здатне приносити дохід. Перетворення багатства на капітал зумовлено перевищенням доходу від капіталовкладень над банківським відсотком

11. Й. Шумпетер (1883—1950 Капітал — "фонд купівельної сили", що служить для придбання засобів виробництва, здатних забезпечити науково-технічний прогрес суспільства

12. І. Фішер (1867—1947) Капітал — дисконтований дохід, будь-яке благо, яке приносить дохід своєму власникові незалежно від сфери застосування та характеру діяльності

У широкому розумінні капітал є складним, багаторів­невим та багатоаспектним феноменом, який визначає са­моорганізацію господарського життя, спрямовану на само­зростання вартості. У вузькому розумінні капітал — са-мозростаюча авансована вартість; певні вкладення або активи, які уможливлюють отримання доходу.

У традиційному політекономічному визначенні капітал (від лат. сарііаіія — головний) має такі властивості:

1) обмеженість;

2) здатність до нагромадження;

3) ліквідність;

4) здатність до конвертації (постійної зміни форм);

5) самозростання.

Види капіталу

І. Людський капітал як міра втіленої у людині здатності приносити дохід. Освіта, професійна підготовка, здоров'я, при­родні здібності і творчість індивіда розглядаються як чинники його продуктивної сили, що сприяє збільшенню обсягів вироб­ництва високоякісної інноваційної продукції і приносить так звану технологічну ренту, виступаючи найважливішим джере­лом зростання доходу окремої людини й суспільства в цілому

Інвести­ціями в людський капітал вважаються витрати на здобуття освіти, кваліфікації, підготовку та перепідготовку працівників, підтримку здоров'я, інформаційне забезпечення тощо

ІІ.. Інтелектуальний капітал — нагромаджена в процесі інтелектуальної діяльності сукупність знань, досвіду, навичок, здібностей і взаємовідносин, що мають економічну цінність і використовуються з метою отримання доходу.

Структура інтелектуального капілала окремої компанії:

1. Людський капітал — нагромаджені в результаті інвес­тицій та втілені у працівниках компанії знання, творчі здібності, професійний досвід і моральні цінності.

2. Структурний капіт ал — технічне і програмне забезпе­чення, організаційна структура, інтелектуальна власність, відносини з клієнтами тощо.

До складу структурного капіталу входять:

— клієнтський капітал (відносини із замовниками, покуп­цями, ділові зв'язки з постачальниками, товарні знаки та зна­ки обслуговування тощо);

— організаційний капітал (інформаційні ресурси, елект­ронні мережі, організаційна структура, авторські права тощо

ІІІ.Соціальний капітал — капітал, втілений у якості соціа­льних зв'язків та відносин, заснованих на довірі як концент­рацій очікувань та зобов'язань, що спонукають суб'єктів госпо­дарювання до ефективніших дій з метою досягнення спільних цілей

Форми соціального капіталу:

1) зобов'язання та очікування, які залежать від надійності соціального середовища;

2) інформаційні можливості (здатність соціальної структу­ри до передачі інформаційних потоків і норм);

3) соціальні норми та етичні принципи

Багатоаспектність аналізу конкретних форм існуван­ня капіталу

^I. За сферами застосування (промисловий, торговельний, позичковий капітали, або капітал сфер виробництва та капі­тал сфери обігу).

^v Промисловий капітал — капітал, який застосовується у сфері матеріального та нематеріального виробництва з метою отримання прибутку.

^v Торговельний капітал — капітал, який функціонує у сфері то­варного обігу, забезпечуючи одержання торговельного прибутку.

^v Позичковий капітал — грошовий капітал, який надається її позику та приносить власнику дохід у вигляді процента.

II. За напрямами інвестування (матеріально-речовий, людський, інтелектуальний, соціальний капітали.

III. За масштабами функціонування ( місцевий, регіональ­ний, національний, транснаціональний капітали).

IV. За значенням у створенні та перерозподілу доходу ( реа­льний і фіктивний капітали).

· Реальний капітал обслуговує насамперед рух промислово­го капіталу, відіграє визначальну роль у створенні доходу, втілюючись у матеріально-речові, грошові та духовні цінності.

· Фіктивний капітал (від лат. /ісііо — вигадка) — капітал, представлений у цінних паперах (акціях, облігаціях тощо), який регулярно приносить дохід їх власнику і здійснює самостійний, відмінний від реального капіталу, рух на ринку цінних паперів. Сам по собі фіктивний капітал як титул власності на цінні папе­ри не створює доходу, а лише сприяє його перерозподілу:

- спекулятивний капі­тал — капітал, спрямований не на довгострокові вкладення, а на швидке отримання спекулятивного прибутку за рахунок гри на коливаннях ринкових курсів цінних паперів.

V. Зароллю у відтворювальному процесі (капітал-власність;капітал-функція).

· Капітал-власність — капітал, який перебуває у власності кредитора.

· Капітал-функція — запозичений капітал, який фун­кціонує в певній галузі.

V. За джерелами формування (власний та залучений капітали).

Ø Власний капітал — капітал, вкладений власником фірми; визначається як різниця між сукупними активами фірми та її зобов'язаннями.

Ø Залучений капітал ств орюється за рахунок розміщення цінних паперів та отримання банківського кредиту.

VI. За інноваційною спрямованістю (неризиковий та вен­чурний (ризиковий) капітали).

Венчурний капітал — ризиковий капітал, що функціонує в інноваційній сфері, забезпечуючи комерціалізацію нововведень.

VII. За формами функціонування (індивідуальний, суспіль­ний, колективний).

 

Постійним капіталом 4 позначив літерою "с" (від початкової букви латинського слова constant — постійний). Постійний капітал бере участь у про­цесі праці своїм речовим змістом, є фактором виробництва, ство­рення споживчих вартостей, але не бере участі в процесі збільшен­ая вартостей, а отже, не створює додаткової вартості., Інша частина витрат капіталіста, яку він авансує на придбан­ня робочої сили і яка змінює свою вартість у процесі виробницт­ва — це змінний капітал, "v" (various — змінний). Він збільшує початкову вартість, тобто не тільки відтворює власний еквіва­лент, який отримує працівник у формі заробітної плати, а й ство­рює надлишок вартості — додаткову вартість. Таку ж роль вико­нує і праця функціонуючого підприємця. Якщо він є водночас і власником, то отримує за свою працю підприємницький дохід. Коли ж підприємець не є власником, він отримує зарплатню. Ро­боча сила не лише створює працею споживчі вартості, корисність товарів і послуг, а й зберігає вартість спожитих засобів виробниц­тва, переносить її на продукт як складову його вартості. Внаслі­док цього робоча сила є фактоутворюючим елементом вартості. Абстрактною працею до вартості спожитих засобів виробництва Додатково приєднується нова вартість.

Основний капітал — це частина продуктивного капіта­лу, що повністю бере участь у процесі виробництва, а отже, служить знаряддям привласнення чужої праці, але переносить свою вар­тість на новостворений товар частинами, в міру їх зношування. До оборотного капіталу належать такі предмети праці, як си­ровина, пальне, енергія, куповані напівфабрикати, тара, запасні частини для поточного ремонту основних фондів, затрати на освоєння нової продукції, напівфабрикати власного виробництва тощо, які повністю споживаються в одному виробничому циклі,.

Оборотний капітал — це частина продуктивного ка-j піталу, що повністю бере участь у процесі виробництва, а частина його (робоча сила) у створенні вартості та додаткової вартості,; витрачається за один виробничий цикл і вартість якої при цьомі повністю переноситься на новостворений товар і після його лізації повертається до капіталіста у грошовій формі

Зношування основних фондів. Розрізняють фізичне та мо-| ральне зношування основного капіталу.

Фізичне (або матеріальне) зношування — це поступове втрата основним капіталом своєї споживчої вартості, а водно­час і вартості, яка переноситься на вартість створюваного товару.:' Головним чинником фізичного зношування капіталу є трива-j лість та інтенсивність його використання, якість, вплив атмо-» сферних умов та ін. Основний капітал в Україні зношений при-| близно на 70 %.

Моральне зношування основного капіталу — це втрата! основним капіталом частини своєї вартості незалежно від сту-ї пеня втрати ним своєї споживчої вартості, що не переноситься, на вартість створеного товару або переноситься частково внаслі- ] док політики прискореної амортизації.

Загалом таке зношування відбувається внаслідок появи де­шевших або досконаліших засобів праці. Розрізняють мораль­не зношування першого виду, зумовлене появою досконалішого | та депіевшого устаткування на основі зростання продуктивності праці. Моральне зношування другого виду полягає в певній 1 втраті основними виробничими фондами своєї вартості незалеж- і но від втрати споживчої вартості (за збереження фізичної при- | датності) внаслідок появи під впливом НТП досконаліших ос­новних фондів (за своїми техніко-економічними характеристи­ками) від раніше використовуваних фондів.

Із вищесказаного витікає, що амортизація у політеконо- #ічному аспекті — це процес перенесення основного капіталу на готовий товар у міру фізичного та морального зношування.

Щоб своєчасно замінити зношені основні виробничі фонди, на підприємствах створюють амортизаційний фонд, до якого пе­рераховують відповідні кошти. Частка річних амортизаційних відрахувань підприємства щодо величини початкової вартості об'єкта є нормою амортизації.