За останні 20р. у теорії виховання з'явилось нове, маловідоме раніше поняття "підхід до виховного процесу". Його розуміють як виділення головного в педагогічних явищах. Одним із таких підходів є творчий підхід - умова, фактор. Успіху в спільній діяльності педагогів і учнів, де на перший план висувається учнівська творчість, як результативний компонент їх навчання творчості з боку педагогів. Педагогічна творчість є запорукою успішного розвитку і здійснення на високому рівні навчально-виховного процесу.
Творчий підхід педагогів-новаторів привів до появи педагогіки співробітництва, яка оформилась у 1985р. Кожен з новаторів педагогіки співробітництва являє собою взірець педагогічної творчості, запровадивши нову систему в навчально-виховному процесі.
В.Ф. Шаталов - опорні сигнали для унаочення матеріалу, які учні переносили в зошити, маючи саморобні наочні посібники для кожного уроку.
С.М. Лисенкова - випереджаюче навчання першокласників шляхом задавання їм на з тижні наперед матеріалу для самостійного опанування, щоб коли вони до нього доходили на уроці, він ставав давно відомим і засвоювався легко.
Е.М. Іллін - викладач російської літератури, будував уроки класики, як уроки моральності, досвіду життя.
М.П. Щетинін - спробував вивільнити навчальний час за рахунок поглибленого вивчення окремих предметів (хімії, фізики, історії) і цей вивільнений час від тривалого вивченого матеріалу за стандартною програмою використовував для естетичного, гармонійного розвитку учнів.
І.П. Волков - викладач праці і малювання. Зумів зацікавити і прилучити учнів до різноманітної творчості - всі учні мали індивідуальні творчі книжки, куди занотовували (разом з вчителем) свої вироби, доробки, навіть вірші і оповідання. Цим створив в школі атмосферу творчості - від першокласників до 11-класників.
Ш.О. Амонашвілі - створив свою систему радісного навчання для першокласників.
27. Принципи виховання як відображення закономірностей виховного процесу. Характеристика принципів національного виховання.
Принцип – основополагаючі керівні ідеї, вимоги (правила), на основі яких потрібно здійснювати процес виховання для підвищення його ефективності.
принципи виховання: 1) природні, 2) соціальні, 3) духовні.
1. Принцип природовідповідності: здійснювати розвиток дитини відповідно до вікових та індивідуальних природних сил та зачатків (обгрунтовано Коменським, Песталоцці, Дістервергом до Ушинського та Сухомлинського). Ідеї (за Духновичем): саморозвитку; вдосконалення людини; визнання того факту, що у всіх людей і в кожної зокрема закладено природні задатки; впевненість, що розвиток дитини відбувається за певними законами; вимогу вивчати вікові та індивідуальні особливості дитини; вимогу враховувати природні особливості дітей. Принцип індивідуалізації виховного процесу, єдності виховання і самовиховання. Цей принцип є похідним від принципу природовідповідності. Пізнання світу "на дотик" використання природних факторів у процесі формування особистості. Принцип різновіковості (А.С. Макаренко) - передача досвіду старших поколінь молодшим.
2. Соціальні умови - школа. Принцип соціалізації -"входження" дитини в суспільство. Принцип гуманізації та демократизації (будує стиль взаємин). Забезпечує сприятливий мікроклімат, співпрацю педагогів і школярів, старших і молодших дітей. Принцип наступності і спадковості поколінь -кожне покоління ніби стоїть на плечах попереднього. Принцип родинно-шкільної гармонії - педагогізація сім'ї, громадськості, одна із провідних функцій школи). Принцип цілісності процесу виховання - досягнення цілісності на основі комплексу школа -сім'я - громадськість.
3. Принцип народності - народознавчий підхід до здійснення виховного процесу. Принцип науковості - формування наукового світогляду на основі сучасних досягнень науки і техніки. Принцип культуровідповідності - враховувати рівень розвитку окремої людини і рівень культури, на якому перебуває народ Принцип європеїзму - звернення до джерел класики, науково-мистецьких досягнень європейських народів, шедеврів світового мистецтва, духовних надбань і цінностей всіх поколінь.
Принципи: цілеспрямованість, зв’язок з життям, єдність свідомості і поведінки, виховання в праці, вих-ня в колективі, повага до особист. з розумною вимогливістю, індивідуальний підхід, єдність вимог школи, сім’ї, громадськості, наступність, системність, систематичність, вкл у різні види д-ті, стимул активності у організ д-ті.
Характеристика принципів національного виховання
Націон. вих.-я- це вих.-ня дітей та молоді на культурно-історичному досвіді рідного народу, його традиціях, звичаях, обрядах, багатовіковій виховній спадщині.
Мета його: набуття молод поколінням соц. досвіду, успад-ня дух-их надбань Уюнароду, досягнення високої культури міжнац. взаємин, форкання у молоді незал. від національності особистісних рис громадянина У. держави, розвиненої духовності фіз.. досконалості, моральностї,худ-естетичної, правової, трудової,екологічної культури.Ця мета э науковим обгрунтованим держ стандартом, закрыпленим к законах України.
Фундаментальні Принципи;
народность, природовідповідність, культуровідповідність, гуманізація, демократизація,безперервність,і етнізація, диференціація та індивідуал вих. процесу; систематичність і варіативність його форм і методів
