Та після його смерті Русь вступає в смугу роздробленості

Із середини XII ст. Київська Русь вступає в період роздробленості.

v Перші ознаки роздробленості з'явилися ще після смерті Ярослава Мудрого.

v Надалі роздрібненість закріпив Любецький з'їзд князів (1097р.): верховенство на­лежало великому київському князю, а удільні князі правили в інших містах і землях, спираючись на підтримку бояр.

v За часів роздрібненості на Русі встановлено колективний сюзеренітет: замість одного великого князя країною керувало об'єднання найсильніших князів, які зобов'язувалися захищати державу від ворогів і вирішувати важливі питання на князівських з'їздах.

v Сучасні історики витлумачують роздробленість як федеративну монархію, тобто державу, що складається з доволі самостійних державних утворень:

зберігалися єдині закони, церква;

Київ залишався стольним містом, за право володіти яким змагалися князі;

продовжували збиратися князівські з'їзди для організації оборони проти половців.

Які ж причини зумовили роздробленість Київської Русі?

Ø Зміна торговельної кон'юнктури. Західна Європа почала тор­гувати безпосередньо з Близьким Сходом, а торгівельна артерія "із варяг у греки" занепадає.

Ø Велике землеволодіння перетворилося на спадкове, а господарства — на натураль­не, що зменшувало потребу в торгових контактах і об'єднанні земель.

Ø Воєнно-політичне посилення бояр та удільних князів, які стали власні інтереси вище за державні; влада великого князя стала зайвою.

Ø Поява нових міст як економічних і воєнно-політичних центрів, наростання суперни­цтва між ними і Києвом.

Ø Зміна торгових шляхів у зв'язку з пануванням у степу кочових племен, які перекри­ли шляхи до Чорного і Каспійського морів; Київ залишився поза межами основних торгових шляхів.

Найбільші князівства часів роздробленості

6 Київське, Переяславське, Чернігово-Сіверське, Волинське, Галицьке, які стали осно­вою формування Української держави.

6 Володимиро-Суздальське, Новгородське, Псковське, Смоленське, Рязанське — основа Московської держави.

6 Полоцьке, Мінське, Турівське — основа Білоруської держави.

IV період (1 132 - 1237-1241 рр.)

Кількість князівств, на які розпалася Русь, збільшилася за цей час з 15 до 50.

У князівствах формуються місцеві князівські династії: Ольжичі, Ростиславичі, Мономаховичі, Мстиславовичі та інші. Це період поліцентризації Київської Русі, який продовжувався до монголо-татарської навали 1237—1241 рр.

Зміна державного устрою не означала, що Київська Русь припи­нила своє існування, адже:

v по-перше, розпад держави відбувався протягом тривалого пе­ріоду, і політична єдність Русі втрачалася поступово;

v по-друге, зберігалися такі елементи загальноруської держави, як її кордони, єдине законодавство, система церковної організації, смільна боротьба князівств із зовнішнім ворогом;

v по-третє, надзвичайно сильними були об'єднавчі тенденції політичного життя. Князі, змагаючись за політичне лідерство, праг­нули до відновлення єдності і консолідації Київської держави.

Проте, будь-які спроби припинити міжусобні чвари, відновити і шість Русі, реставрувати самодержавну владу київського князя були невдалими.

Найбільш помітна роль у політичному житті Русі періоду роздробленості належала Новгородській землі, Полоцькому, Смолен­ському, Володимиро-Суздальському, Чернігівському, Переяслав-і і.кому, Волинському та Галицькому князівствам.

Саме Волинське та Галицьке князівства поступово почали відігравати роль консолідуючого центру давньоруських земель.

Устрій Київської Русі

Щоб зрозуміти, що являла собою Київська Русь, слід дати характеристику її економічного, соціального, політичного та етнічного устрою.

Економіка

Загальновизнаним є той факт, що Русь мала розвинені для свого часу продуктивні сили і багату економіку.

v Землеробство - провідна галузь, прак­тикувалася 2-3- пільна система. Основними зерновими культурами були жито, пшениця, просо, ячмінь, овес. Вирощували також бобові та технічні культури, городину. Із землеробських знарядь використовували переважно рало, плуг, соху.

v Скотарство - набуло значного поширення, особливо в степовій зоні. Розводили велику і малу рогату худобу, коней, свиней, птахів.

v Ремесло - існувало до 60 спеціальностей. Найважливішими його галузями були: чорна металургія, гончарство, ткацтво, ювелірне та деревообробне виробництво.

v Торгівля - як внутрішня, так і зовнішня - мала велике значення в господарському житті. Експортували хліб, худобу, сіль, хутро, ремісничі вироби. Імпортували тканини, вино, прянощі, вироби мистецтва і т.п. У X ст., з часів Володимира Великого, з'явилася власна монета - злотники й срібляники. З XI ст. основною грошовою одиницею стає гривня - злиток срібла різної ваги (до 200г).

v Допоміжні галузі - мисливство, рибальство, бджільництво, бортництво.

Соціальна структура

Суспільство Київської Русі еволюціонувало у напрямку до ранньофеодального, у зв'язку з чим відбувалися відповідні зміни в його соціальній структурі.У соціальній структурі давньоруського суспільства XI ст. можна виділити такі основні групи населення:

v Князі (представники правлячої та пле­мінних династій), бояри (місцеві родовиті землевласники) та князівські дружинники. Володіли князівствами та місцевими вотчинами.

v Основна група - селянство (смерди), які спочатку були вільними і економічно самостійними, але поступово потрапляли в економічну залежність від князів і бояр: платили їм данину, виконували примусові роботи.

v "Холопи"-раби - використовувалися в домашньому господарстві.

v Міщанство - складало багато чисельну верству. За приблизними розрахунками, у містах проживало до 15% усього населення. Найбільшими містами були Київ (до 50 тис. чоловік) і Новгород (до ЗО тис. чоловік).

v Духовенство - формується з прийняттям християнства.

Організація державної влади

Князь Головний носій державної влади, представник держави на міжнародній арені Зосереджував у своїх руках усю законодавчу, судову, виконавчу й військову владу Влада князя була необмеженою, залежала від його авторитету й реальної сили, на яку він спирався Військову підтримку князя забезпечувала дружина, ідео­логічну - церква

Князівська рада

Дорадчий орган при князі, що походить від давньослов'янскої ради старійшин До її складу входили старші дружинники, міська знать, представ­ники вищого духовенства У разі відсутності або смерті князя виконувала його функції, вирі­шувала питання обрання нового князя

Віче

Народні збори всіх дорослих чоловіків, на яких вирішувалися важливі громадські та державні справи

Походять від племінних зборів у давніх слов'ян

Роль віча на різних етапах розвитку Київської Русі була відмінною: за доби централізованої монархії його вплив зменшився, а в період роздробленості та ослаблення князівської влади знову посилився