Еволюція політичного устрою Київської Русі. Становлення державності (князювання Олега, Ігоря, Ольги, Святослава)

Тема 3. Утворення і розвиток держави Київська Русь.

 

План

1.Утворення Київської Русі. Норманська теорія. Основні етапи розвитку Київської держави.

2.Еволюція політичного устрою Київської Русі. Становлення державності (князювання Олега, Ігоря, Ольги, Святослава).

3.Київська Русь в період найбільшого піднесення та могутності: правління Володимира Великого та Ярослава Мудрого.

4.Історичне значення християнізації Русі.

5.Політична стабілізація суспільства: Володимир Мономах, Мстислав Великий

6.Причини і етапи феодальної роздробленості. Занепад Києва.

 

Починаючи з VII ст., у літературі трапляється назва „слов’яни” – людність, яка мешкала на правому березі Дніпра. Незабаром сформувалося понад 10 великих племінних об’єднань східних слов’ян, які заселяли землі нинішніх України, Росії і Білорусі. Перелік цих об’єднань міститься у „Повісті минулих літ”: поляни, древляни, дреговичі, дуліби, волиняни, бужани, уличі, тиверці, білі хорвати, сіверяни, в’ятичі, кривичі, радимичі, ільменські словени.

Поступово склалися й великі спільноти. Існують згадки про три центри – Куявію (Київська земля з Києвом), Славію (Новгородська земля), Артанію (за визнанням більшості вчених – Ростово-Суздальська земля).

У VШ-ІХ ст. сформувалося кілька східнослов'янських князівств:

полянське з центром у Києві,

словенське з центром у Новгороді,

сіверське з центром у Чернігові,

кривицьке з центром у Смоленську тощо.

На північному заході сусідами східних слов’ян були варяги (племена балтів і норманів), на сході й півдні – кочові племена хозарів, печенігів, булгар, з якими у східних слов’ян часто виникали зіткнення за контроль над річками, що слугували торговими шляхами до Візантії та країн Сходу.

 

 

 

 

 

Утворення Київської Русі. Норманська теорія. Основні етапи розвитку Київської держави.

Джерело

З а літописною розповіддю, новгородські словени у 862 р. повстали проти варягів і прогнали їх за Балтійське море. Проте не було в них «правди» — рід повстав проти роду, почалися чвари. Тоді вони вирішили пошукати собі князя й відправили послів за море до варягів, які називали себе «русь». У відповідь «вибралися» три брати — Рюрик, Синеус і Трувер зі своїми родами. Так і отримала свою назву, пише «Повість временних літ», Руська земля. Старший, Рюрик, сів спочатку в Ладозі, а згодом у Новгороді. Рюрик помер у 879 р. і призначив спадкоємцем свого родича Олега, який мав правити Руссю до повноліття сина Рюрика Ігоря. Задумав Олег приєд нати південні землі й у 882 р. попрямував до Києва. Ця літописна розповідь стала підґрунтям для суперечок щодо ролі норманів у фор­муванні слов'янської державності.

 

 

Варяги — (від старо-північн.-герм. — væringjar - «об'єднані клятвою», стар.-слав. — Вар'яже, Вар'язі) — назва скандинавських (головним чином шведських) вояків-вікінгів, що плавали із Скандинавії по Дніпру до Константинополя, щоб найматися до царської гвардії. Варяги - у широкому тлумаченні цього терміну — нормани, мандрівники, воїни-пірати та купці з північної Європи — Скандинавії; германо-мовні племена, що населяли західне узбережжя Балтійського моря до утворення держав Данія, Швеція та Норвегія. Етнонім «варяги» вживався спочатку у Візантії, а потім поширився на всю Східну Європу. У Західній Європі ці ж племена одержали назву «вікінги». У вужчому тлумаченні (що походить з візантійських джерел) варяги — це норманські воїни, що наймалися служити охоронцями до двору візантійських імператорів.

Еволюція політичного устрою Київської Русі. Становлення державності (князювання Олега, Ігоря, Ольги, Святослава).

¯ Захопив Київ і правив від імені сина Рюрика Ігоря. Послугувався титулом «Вели­кий князь руський».

¯ Жорстокою розправою з населенням Новгорода, що повстало проти приєднання до Києва

¯ Розширив кордон держави, підпорядкувавши Києву сіверян, радимичів, деревлян, а також неслов'янські племена меря, чудь і весь.

¯ Звільнив підкорені племена від сплати данини Хозарському каганату.

¯ Заснував нові міста і фортеці.

¯ Здійснив вдалі походи проти Візантії в 907 та 911 наслідком яких став вигідний торговий договір: руські купці торгували без мита та проживали в Константинополі за рахунок імператора.

 

¯ Син Рюрика, який почав правити після смерті Олега.

¯ Відновив владу над повсталими деревлянами й уличами.

¯ Дав відсіч кочовим племенам печенігів, що з'явилися біля кордонів Київської Русі.

¯ Продовжував походи на Візантію:

941 р. руські кораблі були знищені «грецьким вогнем» — сумішшю на основі нафти, що горіла навіть на воді;

944р. укладено новий договір, за яким руські купці сплачували мито за торгі­влю з Візантією, а князі мали надавати допомогу Візантії у боротьбі з печені­гами та хозарами в Криму.

Був убитий деревлянами під час повстання проти повторного збору данини — по­люддя.

Полюддя — об'їзд князем підлеглих територій з метою збору данини.

 

Ольга (945—964) — Однією з найзагадковіших жінок, чиє ім'я увійшло в історію, була княгиня Ольга.

Народна пам'ять зберегла чимало міфів про княгиню.