Основні пріоритети та показники соціального розвитку національної економіки. Стан соціальної сфери України

У світовій практиці існують різні підходи до поліпшення матеріального і духовного становища громадян.

Країниазійського й тихоокеанського регіону з економікою «наздоганяючого» розвитку (Китай, Індія, Філіппіни, Тайвань, Малайзія, Таїланд та інші) спираються на ідеологію, яка розглядає соціальний розвиток як проміжну мету. Пріоритетом стає підвищення цінової конкурентоспроможності робочої сили, прискорене просування дешевшого продукту на міжнародному ринку заради могутності держави, заохочення інвесторів. Частка заробітної плати у цих країнах становить лише 25-35 %, у Європі – в середньому понад 50 %, у США і Японії – відповідно 55,5 и 51,6%. Деякі науковці і політики України заради конкурентоспроможності теж пропонують навіть наповняти країну іммігрантами, які згодні працювати за невелику винагороду. Але відповідно до виробничих функцій Кобба-Дугласаі Д. Кларка, обсяг національного доходу залежить не тільки від праці, а й капіталу, від темпів НТП й ефективної підриємницької діяльності, інновацій та інвестицій у наукомістські виробництва.

Другий підхід розвиває попередній і розглядає зростання добробуту як похідний процес і наслідок тривалого економічного зростання, за рахунок жертв кількох поколінь. Вона теж орієнтована на азійську економіку та на приклад індустріалізації за часів СРСР, на пріоритет матеріального виробництва й адекватну структуру експорту.Але після 30 років сталих темпів економічного зростання Китай значно відстає від розвинених країн за показником ВВП на душу населення. Крім того, він належить до найбільш авторитарних режимів світу, який має проблеми з правами людини. У шкалі людського розвитку Китай посідає, за даними доповіді ООН 2010 р., лише 89 місце (Україна – 69 місце). Аналогічно тільки 92, 97, 119 місця посідають відповідно – Таїланд, Філіппіни, Індія. А провідною країною є Норвегія, де людина розглядається як найвища цінність. За рівнем освіти Україна навіть випереджає країни «наздоганяючого» розвитку, наближається до найбільш розвинених країн світу. Наша практика також показує, що показник економічного зростання потребує урахування розподілу ВВП. В Україні, крім науковців, точку зору щодо первісного розвитку матеріального виробництва порівняно з інвестиціями в людину активно лобіюють представники великих фінансово-промислових груп та інші роботодавці.

Третій підхід до соціальних пріоритетів пропагує значне підвищення доходів громадян і внутрішнього попиту, досягнення високого рівня добробуту людини та її розвиток, створення умов для її творчої самореалізації. Розвинені країни мають це за пріоритет економічного прогресу. Соціальний розвиток у даному вимірі є умовою економічного розвитку.

Конкретні орієнтири реалізації програм соціального розвитку відображають її показники. Крім відомих макроекономічних вимірювачів – особистого доходу, а також доходу, що є в розпорядженні особи, існують інші.

Рівень життя відображає кількісніпараметриспоживання матеріальних благ та послуг (забезпеченість населення промисловими продуктами, продуктами харчування, житлом, набором послуг), доходи на душу населення, реальна заробітна плата, доходи від вторинної зайнятості, дивіденди, проценти по вкладах, пенсії, допомоги, стипендії. Під час економічного спаду (1990–1999-ті рр.) реальні доходи в Україні знизилися, у 2004–2008 рр., до кризи, спостерігалося їх підвищення, у 2009-2010 рр. – знову зниження.

Якість життя охоплює рівеньжиття, а також якісні вимірювачі – умови та охорону праці, середню тривалість життя, доступність інформації, фізичний та духовний розвиток людей, забезпечення їх прав, особистої та суспільної безпеки, здорове довкілля та ін. При низькій якості життя загострюється проблеми безпеки людського розвитку, доступу до соціально-культурних цінностей, поширення соціальних хвороб – туберкульозу, наркоманії, СНІДу.

Проміжним показником є індекс споживчих настроїв(ІСН). Він визначається за допомогою досліджень очікувань домашніх господарств та їхньої оцінки свого добробуту. Підвищення у серпні 2010 р. цін на газ для населення і очікування високих цін на комунальні послуги призвели до різкого скорочення ІСН.

Наступні три показники соціального розвитку пов’язані зі ступенем диференціації у розподіленні доходів:

а) «крива Лоренца» (рис.7.1) показує фактичне розподілення доходів (заштрихована ділянка ОСА між бісектрисою та кривою Лоренца). Чим далі розташована крива від бісектриси, ти більше нерівність;

Рис. 7.1. Крива Лоренца

б) коефіцієнт концентрації доходів – індекс Джині – величина відхилення фактичного розподілу доходів населення від лінії їх рівномірного розподілу; він змінюється від 0 до 1 і розраховується таким чином:

;

в) децильний (квартильний, квинтильний) коефіцієнт виражає співвідношення між середніми доходами 10 (25, 20) % найбагатших громадян та середніми доходами 10 (25, 20) % найбідніших. За даними Держкомстату України за 2010 р., він дорівнює 5,4:1, але відповідно до непрямих оцінок, з урахуванням тіньових доходів – 30:1 (для порівняння, у Європейському Союзі – 6:1).

Брутальне порушення прав більшості населення на доступ до ресурсів, до національного багатства є головною причиною абсолютної та відносної бідності населення.

Абсолютна бідність - стан, коли доходи індивіда нижчі за мінімальні законодавчі норми для даного суспільства–- мінімальної заробітної плати і прожиткового мінімуму. Відповідно до Державного бюджету України на 2011 р. з 1 січня прожитковий мінімум дорівнює 894 грн (з 1 грудня – 953 грн), а мінімальна заробітна плата – 941 грн (з 1 грудня – 1004 грн) Водночас, середньомісячні сукупні витрати однієї сім’і у 2010 р. становили 3308 грн щомісяця. Понад 20% населення мають середньодушові доходи, які нижчі за прожитковий мінімум, а за критерієм бідності, встановленим Світовим банком (денне споживання людини на 3 дол.), – майже 70 % населення. Абсолютно бідними також є ті домогосподарства, які або не мають набору з трьох найпоширеніших товарів тривалого використання (кольорового телевізора, пральної машини, холодильника) чи позбавлені нормальних житлових умов, або для яких коефіцієнт Енгеля (частка витрат на продовольство в загальному обсязі витрат домогосподарств) перевищує 60 %, або калорійність харчування є меншою за раціональні норми. Середньостатистичний кураїнець знаходиться на межі ризику. За даними Держкомстату України, якщо у 2009 р. він витрачав на їжу та безалкогольні напої 50,4 % доходів, то у 2010 р. – 51,5 %. Абсолютна бідність в Україні розповсюджена навіть серед працюючого населення. Багато сімей у злиднях, де є дві або більше дитини, чи два пенсіонера. За даними уповноваженої Верховної Ради з питань прав людини, пенсії практично 9 млн пенсіонерів у 2010 р. не перевищували 1 тис. грн. Низький рівень доходів є одним із чинників захворюваності та сучасної демографічної кризи.

Відносна бідність з’являється при порівнянні індивідом власних можливостей сьогодні й у минулому або з можливостями інших громадян. Відносно бідними є ті, хто, не зважаючи на певний матеріальний достаток, відчувають обмеження в соціальній, культурній, політичній сферах, брак вільного часу і відпочинку: високо кваліфіковані наймані працівники у промисловості, лікарі, викладачі вишів, інші науковці, агрономи, програмісти, суб’єкти малого бізнесу та інші. Відносна бідність щонайперше спонукає їх до еміграції.

Оцінку соціального стану країни суттєво доповнює рівень розвитку соціально-культурної сфери. До неї належать охорона довкілля, культура, освіта, охорона здоров’я, фізкультура та спорт, пасажирський транспорт та зв’язок, ЖКГ, соціальне обслуговування населення, рекреаційні послуги. Агрегованими показниками стану соціально-культурної сфери є частка витрат на охорону здоров’я, освіту, науку і культуру у ВВП. Протягом 2009-2011 р. на освітню галузь і медицину спрямовується відповідно 6 і 3,6 % ВВП замість законодавчих 10 %. Щоправда, частка витрат на охорону здоров’я у ВВП України не охоплює неформальні платежі медичним працівникам. Витрати на наукові дослідження у нашій країні у 2000-2007 рр. становили, за даними ООН, 0,9 % ВВП, а, наприклад, у Швеції – 3,7 %. Україна лідирує навіть серед країн пострадянського простору за серцево-судинними і онкозахворюваннями, туберкульозом, хворобами системи кровообігу; поширені також травматизм та інвалідність. Відповідно до даних доповіді ООН 2010 р., показник очікуваної тривалості життя при народженні в Україні складає 68,6 років – менше, ніж у Єгипті, Молдові, Гондурасі, Нікарагуа.

Показники і пріоритети соціального розвитку є орієнтирами для України, проте вона існує у глобалізаційному просторі і не може не враховувати світові тренди. Навпаки, ефективною є та соціальна політика, яка їм не суперечить.