Політична стабілізація суспільства: Володимир Мономах, Мстислав Великий

Причини і етапи феодальної роздробленості. Занепад Києва.

ІІІ період

Період феодальних усобиць, які розгортаються після смерті Ярослава Мудрого. Найбільш відомі князі - Володимир Мономах (1113-1125 рр.) Мстислав (1125-1132 рр.)

Це період поступового політичного ослаблення Київської Русі. Вступивши в смугу феодальних усобиць, Русь фактично розпалася на окремі князівства.

Правління Ярославичів

v 1054-1073 рр. — співправління старших синів Ярослава — Ізяслава, Святослава і Всеволода (тріумвірат). Ізяслав посідав великокнязівський київський престол, Свя­тослав — чернігівський, Всеволод — переяславський.

v Певний час брати придушували боротьбу за київський престол, але з часом стали ухвалювати незаконні рішення щодо молодших братів, позбавляючи їх князівств і перетворюючи на ізгоїв.

v Від початку 60-х років XI ст. на Русь часто нападають кочовики половці, внаслідок чого скоротилася територія розселення русичів на півдні та південному сході.

v 1068 р. на р. Альті половці розбили Ярославичів.

v 1068-1069рр. відбулося повстання киян проти Ізяслава, спричинене поразкою на р. Альта. Встановити лад у Києві Ізяславу вдалося лише за допомогою польського війська.

Результати політики Ярославичів

v Послабилася влада великого київського князя.

v Посилилися князівські міжусобиці.

v Зросла кількість удільних князівств та їхня самостійність.

v Південні землі потерпали від набігів половців.

Половцями в руських джерелах називали тюркські племена кипчаків, які витіснили печенігів. Перший удар по Русі половці нанесли 1061 р.; від­тоді до початку XIII ст. вони здійснили 46 великих походів на руські землі. Від половців українська мова перейняла слова «коханий», «рух», «дякую», «оселедець» тощо.

Любецький з'їзд князів (1097)

Причина скликання: небезпека втрати державності через усобиці та постійні половецькі набіги.

Ініціатор скликання: переяславський князь Володимир Всеволодович Мономах.

Рішення з'їзду

¯ Введено новий порядок престолонаслідування: сини успадковують князівства, що належали їхнім батькам — вотчини.

¯ Визначено три вотчини — Київ, Чернігів, Переяслав, — які переходили у спадкову власність старших Ярославичів.

¯ Володарем Русі вважали київського князя.

¯ Інші князі отримували володіння на правах тимчасового користування з власності Рюриковичів.

¯ Князівські усобиці мали припинитися.

Результати з'їзду

¯ Рішення з'їзду не стали обов'язковими до виконання, і їх часто порушували, усобиці не припинилися.

¯ Князі згуртувалися на боротьбу з половецькою загрозою. Провідну роль в організа­ції опору відіграв Володимир Мономах.

 

Правління Володимира Мономах (1113-1125)

Володимир Мономах — онук Ярослава Мудрого і візантійського імпе­ратора Константна IX Мономаха, з 15 років брав участь у військових похо­дах. Після смерті батька, київського князя Всеволода Ярославича, Володи­мир поступився київським престолом Святополку Ізяславичу, а сам повер­нувся до Чернігова, а згодом — до Переяслава. Звідти він здійснив декілька походів на половців і присмирив їх. За свідченням літопису, «половці ляка­ли Мономахом дітей у колисці». 1113 р. кияни запросили популярного пра­вителя на князювання, не дозволивши посісти київський престол синові Святополка Ярославу. Цікаво, що дружиною Мономаха була англійська принцеса Гіта. У 60 – річному віці Володимир став князем київським. Дванадцать років сидів він на київському пристолі. Це були роки миру і спокою. За Мономаха київська влада знову зміцніла. Він був письменником свого часу. Його перу належить знамените «Повчання дітям», що вірізняється високим літературним достоїнством. Він провів 25 походів проти половців і змусив їх припинити напади на Русь. В Новгород, який пер­шим почав виявляти сепаратистські тенденції, Володимир призначив правити свого старшого сина Мстислава, решта кня­зів змушені були визнати зверхність Володимира Мономаха. Та­ка політика була продовжена сином Володимира Мономаха Мстиславом І Великим (1125-1132). Сепаратизм - Сепарати́зм (від лат. separatus — окремий) — прагнення до відокремлення, відособлення. У багатонаціональних державах — прагнення національних меншин до відокремлення, створення самостійної держави.

¯ Відновив централізовану-одноосібну владу на Русі.

¯ Придушував князівські усобиці, утверджуючи вотчинний принцип престолонаслідування.

¯ Установив контроль над Волинню, Турово-Пінською землею.

¯ Успішно боровся з половецькою загрозою.

¯ Запровадив «Устав» — збірку правових норм, що увійшла до «Руської правди»: знизив податки залежних верств населення; зменшив відсотки за позиками лихварів (не більше 150 %); обмежив використання праці рабів та джерела рабства.

¯ Опікувався розбудовою Києва, освітою.

¯ Написав знамените «Повчання дітям» про любов до рідної землі, батьків, ближніх; змалював образ ідеального правителя, який має зберігати єдність і могутність Русі, запобігати князівським чварам і захищати країну від нападників.

Значення діяльності

¯ Загальмував процес розпаду держави.

¯ Забезпечив її обороноздатність.

¯ Відновив міжнародний авторитет Київської Русі.