Причини і етапи феодальної роздробленості. Занепад Києва.
ІІІ період
Період феодальних усобиць, які розгортаються після смерті Ярослава Мудрого. Найбільш відомі князі - Володимир Мономах (1113-1125 рр.) Мстислав (1125-1132 рр.)
Це період поступового політичного ослаблення Київської Русі. Вступивши в смугу феодальних усобиць, Русь фактично розпалася на окремі князівства.
| Правління Ярославичів |
| v 1054-1073 рр. — співправління старших синів Ярослава — Ізяслава, Святослава і Всеволода (тріумвірат). Ізяслав посідав великокнязівський київський престол, Святослав — чернігівський, Всеволод — переяславський. |
| v Певний час брати придушували боротьбу за київський престол, але з часом стали ухвалювати незаконні рішення щодо молодших братів, позбавляючи їх князівств і перетворюючи на ізгоїв. |
| v Від початку 60-х років XI ст. на Русь часто нападають кочовики половці, внаслідок чого скоротилася територія розселення русичів на півдні та південному сході. |
| v 1068 р. на р. Альті половці розбили Ярославичів. |
| v 1068-1069рр. відбулося повстання киян проти Ізяслава, спричинене поразкою на р. Альта. Встановити лад у Києві Ізяславу вдалося лише за допомогою польського війська. |
| Результати політики Ярославичів |
| v Послабилася влада великого київського князя. |
| v Посилилися князівські міжусобиці. |
| v Зросла кількість удільних князівств та їхня самостійність. |
| v Південні землі потерпали від набігів половців. |
Половцями в руських джерелах називали тюркські племена кипчаків, які витіснили печенігів. Перший удар по Русі половці нанесли 1061 р.; відтоді до початку XIII ст. вони здійснили 46 великих походів на руські землі. Від половців українська мова перейняла слова «коханий», «рух», «дякую», «оселедець» тощо.
Любецький з'їзд князів (1097)
Причина скликання: небезпека втрати державності через усобиці та постійні половецькі набіги.
Ініціатор скликання: переяславський князь Володимир Всеволодович Мономах.
Рішення з'їзду
¯ Введено новий порядок престолонаслідування: сини успадковують князівства, що належали їхнім батькам — вотчини.
¯ Визначено три вотчини — Київ, Чернігів, Переяслав, — які переходили у спадкову власність старших Ярославичів.
¯ Володарем Русі вважали київського князя.
¯ Інші князі отримували володіння на правах тимчасового користування з власності Рюриковичів.
¯ Князівські усобиці мали припинитися.
Результати з'їзду
¯ Рішення з'їзду не стали обов'язковими до виконання, і їх часто порушували, усобиці не припинилися.
¯ Князі згуртувалися на боротьбу з половецькою загрозою. Провідну роль в організації опору відіграв Володимир Мономах.
Правління Володимира Мономах (1113-1125)
| Володимир Мономах — онук Ярослава Мудрого і візантійського імператора Константна IX Мономаха, з 15 років брав участь у військових походах. Після смерті батька, київського князя Всеволода Ярославича, Володимир поступився київським престолом Святополку Ізяславичу, а сам повернувся до Чернігова, а згодом — до Переяслава. Звідти він здійснив декілька походів на половців і присмирив їх. За свідченням літопису, «половці лякали Мономахом дітей у колисці». 1113 р. кияни запросили популярного правителя на князювання, не дозволивши посісти київський престол синові Святополка Ярославу. Цікаво, що дружиною Мономаха була англійська принцеса Гіта. У 60 – річному віці Володимир став князем київським. Дванадцать років сидів він на київському пристолі. Це були роки миру і спокою. За Мономаха київська влада знову зміцніла. Він був письменником свого часу. Його перу належить знамените «Повчання дітям», що вірізняється високим літературним достоїнством. Він провів 25 походів проти половців і змусив їх припинити напади на Русь. В Новгород, який першим почав виявляти сепаратистські тенденції, Володимир призначив правити свого старшого сина Мстислава, решта князів змушені були визнати зверхність Володимира Мономаха. Така політика була продовжена сином Володимира Мономаха Мстиславом І Великим (1125-1132). Сепаратизм - Сепарати́зм (від лат. separatus — окремий) — прагнення до відокремлення, відособлення. У багатонаціональних державах — прагнення національних меншин до відокремлення, створення самостійної держави. |
| ¯ Відновив централізовану-одноосібну владу на Русі. |
| ¯ Придушував князівські усобиці, утверджуючи вотчинний принцип престолонаслідування. |
| ¯ Установив контроль над Волинню, Турово-Пінською землею. |
| ¯ Успішно боровся з половецькою загрозою. |
| ¯ Запровадив «Устав» — збірку правових норм, що увійшла до «Руської правди»: знизив податки залежних верств населення; зменшив відсотки за позиками лихварів (не більше 150 %); обмежив використання праці рабів та джерела рабства. |
| ¯ Опікувався розбудовою Києва, освітою. |
| ¯ Написав знамените «Повчання дітям» про любов до рідної землі, батьків, ближніх; змалював образ ідеального правителя, який має зберігати єдність і могутність Русі, запобігати князівським чварам і захищати країну від нападників. |
| Значення діяльності |
| ¯ Загальмував процес розпаду держави. |
| ¯ Забезпечив її обороноздатність. |
| ¯ Відновив міжнародний авторитет Київської Русі. |
