Зміни в державному ладі Росії після Лютневої революції 1917 року

У країні склалося кілька політичних угруповань, які проголосили себе урядом Росії:
1) Тимчасовий комітет членів Державної Думи сформував Тимчасовий уряд, головним завданням якого було завоювання довіри населення. Тимчасовий уряд оголосив себе законодавчою і виконавчою владою, в якій відразу виникли такі суперечки:
- Про те, якою повинна бути майбутня Росія: парламентською чи президентською;
- Про шляхи розв'язання національного питання, питань про землю і ін;
- Про виборчий закон;
- Про вибори в Установчі збори.
При цьому час для вирішення поточних, корінних проблем невідворотно упускалося.
2) Організації осіб, які оголосили себе органами влади. Найбільшим з них був Петроградська рада, що складаються з помірно-лівих політиків і запропонував робітникам і солдатам делегувати в Раду своїх представників.
Рада оголосила себе гарантом від повернення до минулого, від відновлення монархії і придушення політичних свобод.
Також Рада підтримала кроки Тимчасового уряду по зміцненню демократії в Росії.
3) Крім Тимчасового уряду і Петроради формувалися та інші органи фактичної влади на місцях: фабрично-заводські комітети, районні ради, національні об'єднання, нові органи влади на «національних окраїнах», наприклад, у Києві - Українська Рада».
Сформована політична ситуація стала носити назву «двовладдя», хоча на практиці це було багатовладдя, що переростає в анархічне безвладдя. Монархічні і чорносотенні організації в Росії були заборонені і розпущені. У новій Росії збереглися дві політичні сили: ліберально-буржуазна і левосоциалистические, але в яких відбувалися розбіжності.
Крім того, існувало і потужний тиск низів:
- Сподіваючись на соціально-економічний покращення життя, робочі вимагали негайного підвищення заробітної плати, введення восьмигодинного робочого дня, гарантій від безробіття і соціального забезпечення.
- Селяни виступали за перерозподіл запущених земель,
- Солдати наполягали на пом'якшенні дисципліни.
Розбіжності «двовладдя» його постійне реформування, продовження війни і ін призвело до нової революції - Жовтневої революції 1917 року.

Отже, результатом лютневої революції 1917 року стало повалення самодержавства, зречення царя від престолу, виникнення в країні двовладдя: диктатури крупою буржуазії в особі Тимчасового уряду і Ради робітничих і солдатських депутатів, який представляв революційно-демократичну диктатуру пролетаріату і селянства.
Перемога лютневої революції була перемогою всіх діяльних верств населення над середньовічним самодержавством, ривком, які поставили Росію поруч із передовими країнами в сенсі проголошення демократичних і політичних свобод.
Лютнева революція 1917 року стала першою переможною революцією в Росії і перетворила Росію, завдяки повалення царату, в одну з найдемократичніших країн. Виник у березні 1917р. двовладдя стало відображенням того факту, що епоха імперіалізму і світова війна надзвичайно прискорили хід історичного розвитку країни, перехід до більш радикальних перетворень. Надзвичайно велика і міжнародне значення Лютневої буржуазно-демократичної революції. Під її впливом у багатьох воюючих країнах посилився страйковий рух пролетаріату.
Головною подією цієї революції для самої Росії стала виникла необхідність проведення давно назрілих реформ на основі компромісів і коаліцій, відмова від насильства в політиці.
Перші кроки до цього зроблені в лютому 1917 року.

75. Жовтневий переворот у Петрограді в жовтні 1917 р. ІІ Всеросійський з’їзд Рад та його нормативно-правові акти. У лютому 1917 р., коли у Росії розпочалася друга буржуазна рево люція, чисельність більшовицької партії не перевищувала, згідно і уточненими даними, 20 тис. чоловік. Партія була буквально нашпиго­вана провокаторами, лідери її не були широко відомими. Коли в квіт­ні 1917 р. Ленін висунув гасло «жодної підтримки Тимчасовому уря­ду», це зустріло непорозуміння в самій партії. Загострення внутріш­ньополітичної кризи в країні стимулювало радикалізацію суспільства.

Серед перших декретів контрольованого більшовиками 2-го Все­російського з'їзду Рад 1917 р.— «Декрет про мир» і «Декрет про зем­лю».

До середини лютого 1918 р. радянська влада була встановлена в *>7 губернських центрах та інших великих містах, у 17 випадках це иідбувалося внаслідок збройних повстань. 1 листопада було припине­нії видачу заробітної плати чиновникам, які не виходили на роботу,

В кінці листопада для керівництва народним господарством країни іїула створена Вища Рада Народного господарства (ВРНГ), перед икою постало завдання підготувати перехід від робітничого контролю по безпосереднього управління господарством на основі націоналізації промисловості, транспорту, банків. До березня 1918 р. в 31 губернії було націоналізовано 836 найпотужніших підприємств.За приховування хліба застосовува-нисн найжорстокіші заходи. Це було оголошення війни селянству. За офіційними радянськими джерелами, у цій війні загинув кожний

313п'ятий боєць продовольчих загонів. У червні 1918 р. були запрова джені вже згадані комбіди, члени яких допомагали вилучати хліб \ заможних сільчан. 20 відсотків конфіскованого становила винагороди для цих добровільних помічників.

Влітку 1918 р. добровільний принцип комплектування Червоної Армії був замінений загальною військовою повинністю. Це дозволило довести армію на кінець 1918 р. до одного мільйона чоловік. Було створено центральний апарат управління військовими силами - Реио люційну Військову Раду

Лібералізація в економіці і національному питанні майже не чи-чепила політичного життя. Партія кадетів була поставлена пом законом уже в листопаді 1917 р., далі настала черга лівих есерів (після заколоту в липні 1918 р.) та анархістів. Розгром меншовиків навесні 1921р. (заарештовано 2 тис. чоловік, включаючи ЦК) завершим справу. Поворот до НЕПу сприяв швидкій відбудові народного господарс­тва.

І все-таки перша червоногвардійська атака на капітал не пройшла без сліду. Вона мала колосальний вплив не лише на майбутню долю СРСР, але й на суспільний розвиток, державне і правове будівництво практично усіх країн світу