Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


”крањнська сусп≥льна думка; розвиток науки ≥ ф≥лософ≥њ




” друг≥й половин≥ XIX ст. виникли нов≥ фактори, €к≥ спри€ли прискоренню загального культурного розвитку ”крањни. ѕотреба у спец≥ал≥стах дл€ р≥зних галузей господарства, науки ≥ культури ви≠вела на соц≥альну сцену ≥нтел≥генц≥ю, близьку до визвольних праг≠нень, чутливу до ≥нтерес≥в народних мас. ѕоступальним, хоча ≥ склад≠ним, суперечливим, був розвиток науки в ”крањн≥, що, починаючи з другоњ половини XIX ст. зосередивс€ переважно в ун≥верситетах та спец≥альних вищих учбових закладах. ”р€ди царськоњ –ос≥њ та јв≠стро-”горщини недостатньо асигнували проведенн€ наукових до≠сл≥джень, мало дбали про практичне використанн€ дос€гнень науки, п≥дозр≥ло ставилис€ до прогресивних учених. ќсобливо т€жко в≥дби≠валась оф≥ц≥йна ≥деолог≥€ на розвитков≥ сусп≥льних наук. ќднак ба≠гато талановитих вчених пл≥дно працювали на науков≥й нив≥ ≥ до-с€гли великих здобутк≥в.

«начну роль координац≥њ творчих пошук≥в м≥ж ученими в≥д≥гра≠ли численн≥ науков≥ товариства, €к≥ виникли у 70Ч90-х роках: ’ар≠к≥вське математичне товариство,  ињвське ф≥зико-математичне това≠риство, ≥сторичне товариство Ќестора Ћ≥тописц€, ѕ≥вденно-«ах≥дний в≥дд≥л –ос≥йського географ≥чного товариства, ≥сторико-ф≥лолог≥чн≥ товариства при ’арк≥вському, Ќоворос≥йському ун≥верситетах, Ќ≥≠жинському ≥сторико-ф≥лолог≥чному ≥нститут≥ та ≥н. ”с≥ вони видава≠ли своњ пер≥одичн≥ органи, €к≥ читали не лише науковц≥, а й широк≥ кола громадськост≥.

«начне пожвавленн€ бачимо в ус≥х галуз€х науковоњ творчост≥, зокрема, в сусп≥льствознавств≥. –озвиток економ≥чноњ думки в ”крањн≥ в середин≥ XIX ст. та у пореформений пер≥од зумовлювавс€ передус≥м станом економ≥чного та пол≥тичного житт€ у крањн≥ в ц≥лому, а та≠кож впливом ≥дей зах≥дноЇвропейських шк≥л.

¬изначне м≥сце у розвитку демократичноњ думки в ”крањн≥ пос≥дав ћ.ѕ. ƒрагоманов (1841Ч1895), видатний украњнський мислитель, ≥сторик, публ≥цист, етнограф, л≥тературний критик.

” галуз≥ розробки економ≥чних проблем в≥н прид≥л€в велику увагу пореформеним аграрним в≥дносинам. –еформу 1861 р. розгл€дав €к позитивний акт, в ц≥лому корисний дл€ сусп≥льства, але водночас п≥дкреслював њњ антинародну спр€мован≥сть. ¬≥н зазначав, що реформа була проведена в ≥нтересах пом≥щик≥в, кап≥тал≥ст≥в ≥ самодержавства, а сел€ни одержали так звану волю "без земл≥". –еформа, писав в≥н, не лише не дала сел€нам земл≥, "а й в≥д≥брала ту, €ка у них була".

Ќа в≥дм≥ну в≥д народник≥в, ћ. ƒрагоманов не лише не заперечу≠вав кап≥тал≥стичного розвитку крањни, а й вважав, що –ос≥€ вже ста≠ла на цей шл€х. ¬≥н зазначаЇ, що розвиток кап≥тал≥зму спри€Ї роз≠витков≥ продуктивних сил, прискорюЇ техн≥чний прогрес. Ѕачив в≥н ≥ негативн≥ сторони кап≥тал≥зму Ч кризу, безроб≥тт€, що вже почали з'€вл€тис€ в –ос≥њ, хоча майбутнЇ сусп≥льства ћ. ƒрагоманов пов'€≠зував ≥з соц≥ал≥змом (громад≥вством) €к досконал≥шим, н≥ж кап≥тал≥зм, ладом. ѕ≥д соц≥ал≥змом (громад≥вством) в≥н розум≥в такий спос≥б виробництва, в €кому фабрики, заводи й продукти прац≥ належати≠муть роб≥тничим громадам, а земл€ й результати с≥льськогосподар≠ського виробництва Ч с≥льським громадам. ѕерех≥д до нового ладу в≥н мислив €к еволюц≥йний, проте не заперечував ≥ можливост≥ рево≠люц≥йних виступ≥в, повстань, "без €ких ≥нколи не можна об≥йтись", про що писав у 1878 р. на стор≥нках украњнськоњ зб≥рки "√ромада".

–азом з тим ћ. ƒрагоманов, €кий був об≥знаний з прац€ми ћар≠кса ≥ ≈нгельса, був противником марксистськоњ теор≥њ класовоњ бороть≠би, теор≥њ соц≥ал≥стичноњ революц≥њ, диктатури пролетар≥ату. —оц≥ал≥зм в≥н вважав справою в≥ддаленого майбутнього. Ќа його думку, першо≠чергове завданн€ соц≥ал≥ст≥в (а себе ћ. ƒрагоманов називав соц≥ал≥≠стом) пол€гаЇ в задоволенн≥ пол≥тичних свобод ≥ вже на њхн≥й основ≥ Ч проведенн€ соц≥ально-економ≥чних реформ. “епер можна з упев≠нен≥стю сказати, що ћ. ƒрагоманов у розум≥нн≥ питань сусп≥льного розвитку був б≥льшим реал≥стом, н≥ж де€к≥ його критики.

«начн≥ зрушенн€ в≥дбулис€ в ≥сторичн≥й науц≥ завд€ки публ≥кац≥њ арх≥вних матер≥ал≥в, л≥топис≥в, мемуар≥в та ≥нших матер≥ал≥в. –озши≠рилась њх джерельна база, зр≥с обс€г науковоњ продукц≥њ, зм≥цн≥ли творч≥ зв'€зки ≥сторик≥в, посиливс€ ≥нтерес до ≥стор≥њ ”крањни.  ом≥с≥Їю дл€ розгл€ду давн≥х акт≥в у  иЇв≥ продовжувалось виданн€ багатотом≠ного "јрхива ёго-«ападной –оссии" Ч кап≥тального з≥бранн€ ≥сто≠ричних документ≥в ≥ л≥тературних пам'€ток ѕравобережноњ ≥ «ах≥д≠ноњ ”крањни XIVЧXVIII ст. ¬елику ц≥нн≥сть дл€ вивченн€ ≥стор≥њ украњнського народу становл€ть опубл≥кован≥ в ѕетербурз≥ у 1863Ч 1892 pp. 15-томн≥ "јкты ёжной и «ападной –уси". ¬ажливу роль у пожвавленн≥ ≥сторичних досл≥джень в≥д≥грав щом≥с€чний журнал " иевска€ старина", заснований 1882 р. у  иЇв≥.

≤сторична наука характеризувалась р≥зними напр€мками ≥ теч≥€≠ми. —вою д≥€льн≥сть продовжували двор€нськ≥ ≥сторики. ѕроте дом≥≠нуючою була буржуазна ≥стор≥ограф≥€, €ка в≥дзначалас€ широким спектром ≥деолог≥чних установок ≥ погл€д≥в. ѕрац≥ ≥сторик≥в другоњ половини XIX ст. м≥стили багат≥ та р≥зноман≥тн≥ фактичн≥ матер≥али, детально опрацьован≥ й систематизован≥, хоча в них нер≥дко робили≠с€ тенденц≥йн≥ висновки, оц≥нки.

—воЇю пл≥дною д≥€льн≥стю вид≥л€вс€ ћ.≤.  остомаров. «-п≥д його пера з'€вл€ютьс€ все нов≥ й нов≥ прац≥ Ч "Ѕогдан ’мельницький", "√етьманство ¬иговського", "√етьманство ёр≥€ ’мельницького", "–уи-на", "ћазепа", "ѕавел ѕолуботок" та ≥н. ” численних досл≥дженн€х в≥н намагавс€ вир≥шити ним же поставлене завданн€ Ч висв≥тлен≠н€ ≥стор≥њ широких народних мас €к основного предмета ≥сторичноњ науки. ¬агомим був творчий доробок ќ.ћ. Ћазаревського (1834Ч 1902), присв€чений ≥стор≥њ Ћ≥вобережноњ ”крањни другоњ половини XVIIЧXVIII ст. у прац€х "ћалороссийские посполитые кресть€не" (1648Ч1783), "ќписание старой ћалороссии", "Ћюди старой ћалорос≠сии" та ≥нших. ¬≥н розробив значною м≥рою нов≥ питанн€: форму≠ванн€ на Ћ≥вобережж≥ феодального землеволод≥нн€, перетворенн€ козацькоњ старшини на пом≥щик≥в та закр≥паченн€ нею сел€н ≥ ко≠зак≥в. ѕом≥тну роль в≥д≥гравав B.C. ≤конников (1841 Ч1923), автор фундаментального "ќпыта русской историографии". „исленн≥ прац≥ з ≥стор≥њ, археолог≥њ та етнограф≥њ ”крањни написав ¬.Ѕ. јнтонович (1834Ч1908). —еред них Ч "ƒосл≥дженн€ про м≥ста в ѕ≥вденно-«ах≥дн≥й –ус≥ за актами 1432Ч1500Ч1798", "ƒосл≥дженн€ про ко≠зацтво за актами 1500Ч1648", "јрхеолог≥чн≥ знах≥дки ≥ розкопки в  иЇв≥ ≥  ињвськ≥й губерн≥њ".

« 80-х рок≥в досл≥дженн€ ≥стор≥њ ”крањни розпочала ≥сторик та етнограф народницького, а згодом буржуазно-л≥берального напр€м≠ку ќ.я. ™фименко (1848Ч1918). њй належать, зокрема, прац≥ "»сто≠ри€ украинского народа", " онные суды в Ћевобережной ”краине", "“урбаевска€ катастрофа", "ƒвор€нское землевладение в ёжной –у≠си", "ќчерки истории ѕравобережной ”краины" та ≥н.

« революц≥йно-демократичних позиц≥й ≥стор≥ю ”крањни висв≥тлю≠вали ≤.я. ‘ранко, —.ј. ѕодолинський, ѕ.ј. √рабовський та ≥н. њхн≥м творам притаманн≥ сп≥вчутливе змалюванн€ т€жкого становища народних мас, п≥дтримка визвольноњ боротьби труд€щих.

ѕол≥тика жорстокого нац≥онального гнобленн€, що њњ проводив царський ур€д (маЇтьс€ на уваз≥ ¬алуЇвський циркул€р 1863 р. ≥ ≈мський акт 1876 p., зг≥дно з €кими заборон€лос€ друкувати л≥тера≠туру украњнською мовою), значно ускладнила розвиток ф≥лолог≥чних наук. ќднак ≥ в цей складний час учен≥ дбали про прогрес украњнського мовознавства. «начна робота провадилас€ в галуз≥ лексикограф≥њ. „исленн≥ прац≥ з ≥стор≥њ украњнськоњ мови, л≥тератури й фольклору написав ѕ.√. ∆итецький (1837Ч1911) - "ќчерк звуковой истории малорусского наречи€", "ќчерк литературной истории малорусского наречи€ в XVII в." та ≥н.

√либоко розробл€в проблеми в≥тчизн€ного мовознавства ќ.ќ. ѕо≠тебн€ (1835Ч1891). ¬они знайшли в≥дображенн€ в його фундамен≠тальних прац€х: "»з записок по русской грамматике", "ћысль и речь", "«аметки о малорусском наречии" та ≥н. ћова, за ѕотебнею, Ї проце≠сом пост≥йного тривалого творчого зусилл€ духу (≥ в цьому план≥ вона н≥коли не завершуЇтьс€, не "застигаЇ" €к готовий результат).

0. ѕотебн€ р≥шуче засуджував горезв≥сний ≈мський указ про за≠борону украњнськоњ мови ≥ ввезенн€ украњнських видань в ”крањну з-за кордону, р≥зко критикував "≥нтел≥гентних" представник≥в пан≥в≠ноњ нац≥њ, €к≥ вважали, що перех≥д поневолених нац≥й на мову гноби≠тел≥в н≥би "залучаЇ" перш≥ до культури та цив≥л≥зац≥њ. "¬загал≥ де≠нац≥онал≥зац≥€, Ч писав ѕотебн€, Ч зводитьс€ до поганого вихован≠н€, до моральноњ хвороби; до неповного користуванн€ на€вними за≠собами сприйн€тт€, засвоЇнн€, впливу, до ослабленн€ енерг≥њ мисл≥; до мерзоти запуст≥нн€ на м≥сц≥ витиснутих, але н≥чим не зам≥нених форм св≥домост≥; до ослабленн€ зв'€зку п≥дростаючих покол≥нь з дорослими, що зам≥нюютьс€ лише слабким зв'€зком з чужими; до дезорган≥зац≥њ сусп≥льства, аморальност≥, п≥длоти... ≤ншомовна шко≠ла, чи то буде школа у т≥сному розум≥нн≥, чи солдатчина, чи взагал≥ школа житт€, маЇ приготувати з св≥домост≥ учн≥в щось под≥бне до пал≥мпсесту". ѕри цьому ѕотебн€ наголошував на моральн≥й ви≠правданост≥ недов≥ри поневоленоњ нац≥њ до нац≥њ гнобител≥в, навод€чи украњнське присл≥в'€: "ћоже ти, москалю, ≥ добрий чолов≥к, та шине≠л€ тво€ злод≥й".

ѕотебн€ в≥дстоюЇ "право нац≥ональних культур, тобто право народ≥в на самост≥йне ≥снуванн€ ≥ розвиток".

” галуз≥ фольклористики й етнограф≥њ пл≥дно працювали ћ.‘. —ум-цов, ѕ.ѕ. „убинський, ћ.ѕ. ƒрагоманов та ≥н.

–озвиток юридичних наук в ”крањн≥ пов'€заний з ≥менами таких учених, €к ћ.‘. ¬ладимирський-Ѕуданов (≥стор≥€ рос≥йського, украњн≠ського, литовського ≥ польського права), ќ.‘.  ≥ст€к≥вський (крим≥≠нальне право, ≥стор≥€ права ≥ судочинства в ”крањн≥), ¬.ј. Ќезабит-ковський (м≥жнародне право).

‘≥лософська думка 60Ч70-х pp. в ”крањн≥ най€скрав≥ше репре≠зентована своЇр≥дною гуман≥стичною концепц≥Їю, котра набула на≠зву "ф≥лософ≥њ серц€". њњ автор Ч ѕамф≥л ёркевич (1827Ч1874).

–озум, вважав в≥н, ви€вл€Ї загальне в д≥€льност≥ людей, серце ж Ч основа неповторност≥ й ун≥кальност≥ людськоњ особистост≥. “им-то в серц≥ твор€тьс€ т≥ €вища й под≥њ ≥стор≥њ, €к≥ принципово неможливо вивести ≥з загальних закон≥в. "” серц≥ людини, Ч зазначаЇ мислитель, Ч лежить джерело тих €вищ, €к≥ закарбован≥ особливост€ми, не ви≠пливають з жодного пон€тт€ чи закону". «вичайно, розум, "голова" керуЇ, плануЇ, диригуЇ, але серце Ч породжуЇ.

 ласична доба украњнськоњ ф≥лософ≥њ, представлена творч≥стю √. —ко≠вороди, ћ. √огол€, ћ.  остомарова, ѕ.  ул≥ша, ѕ. ёркевича тощо, €скраво демонструЇ нам основн≥ риси украњнського св≥тогл€дного ментал≥тету в њх суттЇво зр≥л≥й форм≥.

Ћ≥тература

¬ 50Ч60-т≥ роки XIX стол≥тт€ украњнська л≥тература йшла, в ос≠новному, шл€хом реал≥зму. ѕосл≥довники “араса Ўевченка ћарко ¬овчок, Ћ. √л≥бов, —. –уданський, ј. —видницький, ё. ‘едькович збагатили красне письменство новими темами, образами, жанрами. ” цей же час в художн≥й проз≥ паралельно сп≥в≥снуЇ етнограф≥чно-по≠бутова традиц≥€, представлена творами ѕ.  ул≥ша, √анни Ѕарв≥нок, ќ. —тороженка. ¬она продовжуЇ кращ≥ тенденц≥њ л≥тератури «ќЧ40-х рок≥в.

”крањнська проза цього пер≥оду позначена р≥зноман≥тними жан≠рово-стильовими пошуками. ƒебютуЇ в жанр≥ опов≥данн€ ћарко ¬ов≠чок, п≥зн≥ше з'€вл€Їтьс€ соц≥альна њњ пов≥сть "≤нститутка". «начне м≥сце займають њњ антикр≥посницьк≥ опов≥данн€ соц≥альноњ та с≥мей≠но-побутовоњ тематики (" озачка", "√орпина", "—естра", "—векруха"). ћайстерно використовуючи принцип контрастного зображенн€, пись≠менниц€ протиставл€Ї св≥тл≥ пориванн€ людей ≥ жорстоку д≥йсн≥сть. √алере€ ж≥ночих образ≥в Ч ќлес€, √орпина, ќдарка доносить до чи≠тача весь жах безправного становища ж≥нки-кр≥пачки.

—оц≥альн≥ проблеми визначають гостр≥ конфл≥кти ≥ в опов≥данн€х ё. ‘едьковича ("’то винен?", "—афат «≥нич", "ћаксим „удатий").

ѕисьменник звертаЇтьс€ до психолог≥чного аспекту в зображенн≥ конфл≥кту. ” його проз≥ переважають теми з жовн≥рського та сел€н≠ського житт€, ≥ вс≥ вони зд≥йснен≥ в опов≥дн≥й манер≥. јле особа опов≥≠дача в них не Ї сталою. „асто вона переходить у постать самого пись≠менника ("Ћюба-згуба", " обзар ≥ жовн≥ри"). «алежно в≥д особистост≥ опов≥дача стиль опов≥дань ё. ‘едьковича набуваЇ певного забарвлен≠н€: €кщо це сел€ни ("’то винен?"), то в твор≥ переважають глибо≠кий л≥ризм ≥ особливост≥ усного мовленн€.

ѕор€д з ≥нтенсивним розвитком реал≥зму в л≥тератур≥ 50Ч60-х рок≥в продовжували жити певн≥ традиц≥њ романтизму. ћарко ¬ов≠чок ≥ ё. ‘едькович розгортали де€к≥ конфл≥кти в русл≥ саме цих традиц≥й. Ќад≥лен≥ надзвичайними пристраст€ми, героњ опов≥дань "ћаксим “римач", "ѕобратим", "Ћюба-згуба" Ч це романтичн≥ характе≠ри, що ведуть гостру, непримиренну боротьбу.

” романтичному аспект≥ подають письменники й еп≥зоди мину≠лого (" армелюк", "Ќев≥льничка" ћарка ¬овчка, "„орна рада" ѕ.  у-л≥ша).

–оман ѕ.  ул≥ша повертаЇ нас до складноњ ≥сторичноњ доби 1663 року, коли настав спад у героњчному п≥днесенн≥, коли б≥льш≥сть ко≠зацькоњ старшини ви€вл€ла свою зрадницьку суть. ∆анр ≥сторичного роману з його особливост€ми даЇ всеохоплюючу характеристику часу.

¬исунутий  ул≥шем принцип "етнограф≥чноњ правди", стаЇ наста≠новою дл€ √анни Ѕарв≥нок (опов≥данн€ "—ир≥тський жаль", "Ќещасли≠ва дол€"), ќлекси —тороженка ("«акоханий чорт", "Ќе впусти рака з рота"). Ќайчаст≥ше це обробка легенд, переказ≥в, анекдот≥в. √ероњ тво≠р≥в змальован≥ €к зразки моральноњ досконалост≥, сусп≥льн≥ проблеми тут не п≥дн≥маютьс€, пропов≥дуЇтьс€ мир м≥ж сел€нами й панами.

—уттЇвим кроком у розвитку великоњ еп≥чноњ форми в украњнськ≥й л≥тератур≥ Ї створенн€ соц≥ально-побутового реал≥стичного роману.

ƒосить часто в л≥тератур≥ цього пер≥оду зустр≥чаЇтьс€ такий жан≠ровий р≥зновид, €к опов≥данн€-казка. “вори ћарка ¬овчка "Ќев≥ль≠ничка", " армелюк", "ƒев'€ть брат≥в ≥ дес€та сестриц€ √ал€" поети≠зують волелюбн≥ народн≥ характери. ” них частково використано умовний елемент, прийом казковоњ опов≥д≥, основну увагу тут несе життЇвий матер≥ал.

ѕоширюЇтьс€ також в л≥тератур≥ художн≥й нарис з елементами публ≥цистики, етнограф≥њ. ” де€ких нарисах в≥дображались економ≥≠ка ≥ в≥дносини пореформеного села ("–озмова в клун≥" —. ¬ойтока, "«аметки о нашей сельской жизни" ќ.  ониського), ≥нш≥ мали суто етнограф≥чний характер ("¬еликдень у подол€н" ј. —видницького, "–≥здв€н≥ св€тки" ћ. Ќомиса).

” 70Ч90-т≥ роки XIX стол≥тт€ в украњнську л≥тературу вступають чимало нових прозањк≥в Ч ѕанас ћирний, ≤. Ќечуй-Ћевицький, ≤. ‘ран-ко. ¬ њхн≥х творах порушено глибинн≥ проблеми епохи, художньо заф≥ксовано зрушенн€ ≥ зм≥ни у вс≥х сферах народного житт€. «нач-

них художн≥х результат≥в дос€гли у своњх творах також Ѕ. √р≥нченко, Ќ.  обринська, ћ. ѕавлик, “. Ѕордул€к, ќ. ћаковей. ѕом≥тно зм≥≠нюЇтьс€ форма опов≥д≥ Ч в≥д усноњ до об'Їктивно-побутовоњ, соц≥ально-психолог≥чноњ, соц≥ально-ф≥лософськоњ.

—оц≥ально-побутов≥ романи, пов≥ст≥ та опов≥данн€ порушували найгостр≥ш≥ питанн€ сусп≥льного житт€ Ч безземелл€, солдатчину, бурлакуванн€. «окрема, у творах ≤. Ќечу€-Ћевицького, присв€чених показу сел€нського житт€, охоплено широкий ≥сторичний пром≥жок, починаючи в≥д панських час≥в й зак≥нчуючи розвитком кап≥тал≥стич≠них в≥дносин на початку нового стол≥тт€.

"ћикола ƒжер€" (1876) несе гострий соц≥ально-викривальний зм≥ст, зображуЇ жах час≥в кр≥пацтва, умови й характер прац≥ вт≥кач≥в-кр≥пак≥в, висуваЇ, за словами ≤. ‘ранка, "лицарський тип, що вт≥люЇ невмирущ≥сть в≥льнолюбства украњнського народу".

ѕов≥сть "Ѕурлачка" в≥дображуЇ пер≥од першого пореформеного дес€≠тир≥чч€. ÷ентральний ж≥ночий образ допомагаЇ авторов≥ провести чи≠тача шл€хом знедоленоњ ж≥нки-покритки: бурлакуванн€, безпритуль≠н≥сть, експлуатац≥€ на завод≥. «асобами внутр≥шньоњ мови, точними пей≠зажними замальовками, асоц≥ативними паралел€ми повно й багатогран≠но розкриваЇтьс€ у твор≥ характер головноњ героњн≥ ¬асилини.

ќдна з найталановит≥ших реал≥стичних соц≥ально-побутових по≠в≥стей ≤. Ќечу€-Ћевицького " айдашева с≥м'€" насичена еп≥зодами с≥мейного житт€, €к≥ в сатиричн≥й ≥ гумористичн≥й стих≥њ розкрива≠ють егоњзм, бездуховн≥сть та черств≥сть р≥дних м≥ж собою людей. Ўироко використано у твор≥ арсенал фольклорних засоб≥в, €кий до≠помагаЇ глибшому розкриттю художн≥х образ≥в.

ѕерший в украњнськ≥й л≥тератур≥ соц≥ально-психолог≥чний роман "’≥ба ревуть воли, €к €сла повн≥?" (1880) ѕанаса ћирного простежуЇ розвиток характер≥в прот€гом ц≥лих ≥сторичних епох, в умовах соц≥≠ально-економ≥чних зм≥н ≥ оновлень. "Ѕудинком з багатьма прибудо≠вами й надбудовами" Ч так назвав композиц≥ю цього роману ќ.≤. Ѕ≥-лецький. „ерез складну арх≥тектон≥ку глибоко ≥ всеб≥чно розкри≠ваютьс€ внутр≥шн≥ законом≥рност≥ народного житт€, п≥д≥ймаютьс€ його глибинн≥ пласти. √оловний сюжетний стрижень твору пов'€за≠ний з образом сел€нина-бунтар€ „≥пки ¬ареника. ≤з психолог≥чною достов≥рн≥стю ћирний розгортаЇ ретроспекц≥ю б≥ограф≥њ геро€, п≥дво≠дить нас до причин, €к≥ зробили з нього "пропащу силу".

ўе одна ж≥ноча дол€ постаЇ в роман≥ ѕанаса ћирного "ѕов≥€" (1883). ’рист€, пройшовши вс≥ кола понев≥р€нь, повертаЇтьс€ до р≥дно≠го дому, щоб померти там на пороз≥... ” твор≥ орган≥чно поЇднан≥ нищ≥вна соц≥альна критика пореформеноњ д≥йсност≥ ≥ тонкий психо≠лог≥чний анал≥з. ќсобливо виразно звучить у твор≥ л≥ричний струм≥нь, що проймаЇ авторську мову при зображенн≥ повед≥нки персонаж≥в, опис≥ њх зовн≥шност≥, зокрема ’рист≥, де часто авторська мова непо≠м≥тно зливаЇтьс€ з њњ думками, мр≥€ми, переживанн€ми.

—оц≥ально-ф≥лософську тенденц≥ю в проз≥ представл€ють пов≥ст≥ ѕанаса ћирного "Ћих≥ люди", "Ќа дн≥", а також "Ѕорислав см≥Їтьс€" ≤. ‘ранка, "ѕропащий чолов≥к" ћ. ѕавлика. ÷≥ твори, викриваючи ≥снуючий лад, у романтично п≥днесеному план≥ малювали окрем≥ риси сусп≥льного майбутнього.

"Ѕорислав см≥Їтьс€" ≤. ‘ранка присв€чений спроб≥ першого орган≥≠зованого страйку в √аличин≥. “ут широко змальовано роб≥тниче житт€, побут, умови важкоњ прац≥. „ерез художн≥ образи й сюжетн≥ перипет≥њ ≤. ‘ранко на локальному матер≥ал≥ доносить до нас думки ≥з своЇњ статт≥ "ћисл≥ о еволюц≥њ в ≥стор≥њ людськост≥".

Ќе т≥льки жанрова, але й тематична розмањт≥сть визначаЇ багат≠ство реал≥стичноњ прози 70Ч90-х рок≥в. ѕор€д з традиц≥йними те≠мами, що не втратили своЇњ актуальност≥ (кр≥паччина, житт€ духо≠венства, солдатчина), розгортаютьс€ нов≥. «гадана пов≥сть ≤. ‘ранка "Ѕорислав см≥Їтьс€" висунула нову дл€ украњнськоњ л≥тератури тему роб≥тничого руху.

“акою ж новою темою стало змалюванн€ житт€ ≥нтел≥генц≥њ. ѕер≠шими ще в 60-т≥ роки до проблеми "нових людей" звернулись ќ.  о-бинський, ≤. Ќечуй-Ћевицький, ќ. ѕч≥лка, ≤. ‘ранко, ћ.  оцюбин≠ський. “ип д≥€ча-культурника, €кий виступаЇ за нац≥ональну осв≥ту, представл€ють твори ќ.  ониського ("—емен ∆ук ≥ його родич≥", "Ќепримиренна"), Ѕ. √р≥нченка ("—он€чний пром≥нь", "Ќа розпутт≥"), ≤. Ќечу€-Ћевицького ("’мари"). –еал≥стичн≥ образи украњнських ≥нте≠л≥гент≥в в цих творах розгортають свою д≥€льн≥сть, незважаючи на ур€дов≥ заборони, розвивають культуру, несуть в народ ≥дењ нац≥ональ≠ноњ самосв≥домост≥.

” пов≥ст≥ "Ћих≥ люди" та опов≥данн≥ "Ќародолюбивець" ѕанас ћирний виводить ще один тип "нових людей" Ч борц≥в за соц≥альне та нац≥ональне визволенн€. ÷≥ люди Ч д≥€ч≥ час≥в народництва. ¬они прихильники не т≥льки осв≥ти серед народних мас, але й пропаган≠дисти метод≥в революц≥йноњ боротьби, ≥деал≥в нового сусп≥льного ладу.

–омантична традиц≥€ також продовжуЇтьс€ багатьма авторами в 70Ч90-т≥ роки. ѕод≥њ далекого минулого стають дл€ письменник≥в основним матер≥алом, що дозвол€Ї говорити про насущн≥ нац≥ональн≥ проблеми сучасност≥. √ероњ пов≥стей ™. √рушкевича ("ћар≥€, кн€жна руська"), ≤. √рабовича ("ћарта Ѕорецька") виступають нос≥€ми над≠звичайних пристрастей, њхн≥ пригоди змальовано в романтичному дус≥. ’удожньо довершеним твором цього р€ду Ї пов≥сть ≤. ‘ранка "«а≠хар Ѕеркут". —крупульозно ≥ детально письменник передаЇ дух, настр≥й древн≥х час≥в. «ахар Ѕеркут ≥ ћаксим виступають €к справжн≥ на≠родн≥ героњ, вони не протиставлен≥ народу, а Ї його живою, орган≥чною часткою.

” романтичному русл≥ писали своњ твори також ≤. Ќечуй-Ћеви≠цький ("«апорожц≥"), Ѕ. √р≥нченко ("√ал≥ма", "ќлес€").

—тильова розмањт≥сть украњнськоњ прози другоњ половини XIX стол≥тт€ в≥дзначаЇтьс€ розвитком, пор€д з л≥ро-еп≥чним та еп≥чним, гу≠мористичного та сатиричного стил≥в. ѕродовжувачем традиц≥й √.  в≥т-ки-ќснов'€ненка був ≤. Ќечуй-Ћевицький. √умор в його пов≥ст€х та опов≥данн€х " айдашева с≥м'€", "Ќе можна баб≥ ѕарасц≥ вдержатись на сел≥" не ст≥льки розважаЇ читача, ск≥льки примушуЇ його замис≠литись над життЇвими проблемами та конфл≥ктами, що викликають цей "см≥х кр≥зь сльози". ” сатиричному св≥тл≥ змальовуЇ ≤. Ќечуй-Ћевицький численних представник≥в духовенства, викриваючи њхню убог≥сть та бездуховн≥сть ("јфонський пройдисв≥т", "—таросв≥тськ≥ батюшки та матушки", "ѕом≥ж ворогами").

„имало зразк≥в гостроњ соц≥альноњ сатири Ї також у проз≥ ≤. ‘ран≠ка. …ого гн≥вний погл€д було звернуто до вищих верств сусп≥льства Ч польськоњ шл€хти, духовенства, буржуаз≥њ. Ќищ≥вно викривав в≥н також пол≥тику ур€ду јвстро-”горщини ("—винська конституц≥€", "ќпозиц≥€", "«в≥р€чий бюджет", "—вин€").

“ворч≥ здобутки украњнських прозањк≥в другоњ половини XIX сто≠л≥тт€ стали €к≥сно новим етапом в л≥тератур≥, збагативши њњ новими темами, стильовими напр€мами.  ращ≥ зразки твор≥в ѕ. ћирного, ≤. ‘ранка, ≤. Ќечу€-Ћевицького с€гають св≥тового р≥вн€.

–озвиток украњнськоњ поез≥њ в друг≥й половин≥ XIX стол≥тт€ теж н≥с могутн≥й ≥мпульс традиц≥й “. Ўевченка. « цього приводу ≤. ‘ранко писав: "«≥ смертю  обзар€ зак≥нчивс€ ц≥лий один пер≥од нашоњ л≥те≠ратури, вичерпалас€ ц≥ла окрема манера поетичноњ творчост≥. 50Ч 60-т≥ роки висунули р€д багатьох посл≥довник≥в ≥ продовжувач≥в Ўевченка. √уман≥стичн≥ мотиви звучать в байках Ћ. √л≥бова ≥ сп≥во≠мовках — –уданського, викривальний пафос проймаЇ л≥рику ё. ‘едь-ковича, ћ. Ўашкевича. ѕатр≥отичн≥ ≥дењ висловлював у своњх пое≠з≥€х ѕ.  ул≥ш.

” творчост≥ Ћ. √л≥бова вм≥ло трансформовано давн≥й байкарський жанр, його насичено глибокою л≥ричн≥стю, подано зразки р≥зноскла≠довоњ строф≥чноњ байки. ¬сього ним створено понад сотню твор≥в цього жанру, €ким притаманний €скраво виражений украњнський колорит.  ритичне звучанн€ байок √л≥бова спостер≥гаЇтьс€ вже в њх назвах пер≥оду реформи ("¬овк та зозул€", " в≥ти", "’мара", "¬едм≥дь-пас≥чник"); викриваютьс€ влада грошей ("“орбина", "—коробагатько"), марнотратство та невм≥нн€ господарювати ("ћ≥рошник"). ѕорушено також важлив≥ морально-етичн≥ проблеми ("÷уцик", "Ћев та ћиша", " оник-стрибунець").

¬≥рш≥-медитац≥њ, в≥рш≥-заклики громадського спр€муванн€ склали творчу спадщину —. –уданського. Ќовим в украњнськ≥й л≥тератур≥ був ≥ жанр його сп≥вомовок. “алановито опрацьовуючи фольклорн≥ дже≠рела, використовуючи бурлеск, створюючи гостр≥ комед≥йн≥ ситуац≥њ, автор розкривав народне ставленн€ до панства, поп≥вства, чиновник≥в.

ѕантелеймон  ул≥ш активно виступив €к поет вже по смерт≥ “. Ўевченка. ” його перш≥й зб≥рц≥ "ƒосв≥тки" (1862) дом≥нуючими були романтичн≥ теми та настроњ. “уди ув≥йшли ≥сторичн≥ в≥рш≥ та поеми Ч " умейки", "ƒунайська дума". ƒруга зб≥рка, "’уторна поез≥€" (1882), стала п≥дсумком двадц€тир≥чних пошук≥в, розчарувань, роз≠дум≥в. ” н≥й передус≥м пропагуЇтьс€ ≥де€ нац≥онального просв≥т€н≠ства, запереченн€ революц≥йного шл€ху визволенн€ народу. ѕеру ѕ.  ул≥ша належать також поеми "ћарус€ Ѕогуславка", "—коворода", " ул≥ш у пекл≥".

“алант ё. ‘едьковича, що розцв≥в у цей час, ≤. ‘ранко визначив €к "переважно л≥ричний". –озпочавши писати н≥мецькою мовою, поет справжн≥й хист розкрив лише в творах, написаних украњнською мо≠вою. ѕобут гуцул≥в у його в≥ршах зм≥нюЇтьс€ картинами природи, переходить в мотиви коханн€ ("ѕри в≥дход≥", "ƒумки", "ƒо нењ"). ќсобливе м≥сце пос≥даЇ в поетичн≥й спадщин≥ ё. ‘едьковича анти-м≥л≥тарна тема. ” таких творах, €к "¬ арешт≥", "“рупарн€", "ƒезер≠тир" зображено нестерпн≥ муки жовн≥ра, в≥д≥рваного в≥д с≥м'њ, мушт≠ру, кал≥цтво ≥ смерть людини.

Ѕагатством тем ≥ мотив≥в в≥дзначаЇтьс€ украњнська поез≥€ 70Ч 90-х рок≥в. ѕор€д з громад€нською ширше розвинулась у цей час л≥рика ф≥лософська, психолог≥чно-рефлекс≥йна, пейзажна та ≥нтим≠на. ѕередов≥ поети спр€мовували св≥й погл€д на зображенн€ житт€ сел€нина, роб≥тника, ≥нтел≥гента.

√либокий л≥ризм ≥ громад€нська пристрасн≥сть в≥дзначають пое≠тичн≥ твори ѕ. √рабовського, Ѕ. √р≥нченка, ≤. ћанжури, в них знай≠шли в≥дображенн€ людськ≥ стражданн€ й найтонш≥ л≥ричн≥ почутт€.

ћ. —тарицький у творах "“емр€ва", "Ўвачка", "ƒо Ўевченка" засобом контрасту протиставл€Ї понев≥р€нн€ б≥дних розкошам ба≠гатих. “ема поета ≥ його м≥сц€ в сусп≥льств≥ розробл€Їтьс€ у в≥ршах "ѕоету", "¬ груд€х вогонь, холодне пов≥ванн€", "Ќа спомин  отл€рев≠ського". ћ. —тарицький ур≥зноман≥тнюЇ лексичн≥ засоби поез≥њ, збага≠чуЇ поетичний словник.

јле найпом≥тн≥ше м≥сце на цьому етап≥ належить, безперечно, ≤. ‘ранку. «б≥рка його поез≥й "« вершин ≥ низин" (1887) в≥дзначилась новим погл€дом на сусп≥льн≥ проблеми. ” розд≥лах "« глибин", "ќс≥нн≥ думи", "—корбн≥ п≥сн≥" постаЇ образ поета-громад€нина, що п≥дносить≠с€ над буденним, прославл€Ї все прогресивне ≥ засуджуЇ потворне. —прав≠жн≥ми шедеврами вважаютьс€ його "¬ольн≥ сонети" ≥ "“юремн≥ соне≠ти". Ќев≥дпов≥дн≥сть зм≥стового наповненн€ традиц≥йн≥й форм≥ загос≠трила ≥ з б≥льшою силою п≥дн€ла важлив≥ проблеми сучасност≥.

Ћ≥ричною драмою назвав ‘ранко поетичну зб≥рку "«≥в'€ле лис≠т€" (1896). ” н≥й розкрито глибоку ≥нтимну драму людини, широку гаму почутт≥в, переживань, роздум≥в ≥ мр≥й. ¬≥д пробудженн€ почут≠т€ герой проходить по життю шл€хом в≥дчаю, над≥њ, розчарувань. Ќадзвичайна музикальн≥сть ‘ранкових поез≥й перетворюЇ њх у ши≠роков≥дом≥ п≥сн≥ ("ќй ти, д≥вчино, з гор≥ха зерн€", "„ого €вл€Їшс€ мен≥").

Ќаступна зб≥рка Ч "ћ≥й ≥змарагд" Ч продовжила виступ поета-демократа з питань громад€нського обов'€зку людини, патр≥отизму ("”крањна мовить", "–едоленс≥€", "—≥доглавому"). –≥зножанрове спр€≠муванн€ мають поеми ≤. ‘ранка: сатиричн≥ ("ƒума про Ќаума Ѕезу-мовича", "Ћис ћикита"), соц≥ально-побутов≥ ("Ќаймит", "ѕанськ≥ жар≠ти"), ф≥лософськ≥ ("—мерть  ањна", "≤ван ¬ишенський", "ћойсей"). ќстанн≥ з названих твор≥в на високому художньому р≥вн≥ п≥дн≥мають важливу дл€ поета проблему вожд€ ≥ народу, геро€ ≥ маси.

ѕоез≥€ ≤. ‘ранка, ѕ. √рабовського, ћ. —тарицького, я. ўогол≥ва збагатила украњнську л≥тературу розмањтт€м тем, мотив≥в ≥ ритм≥в, глибиною ф≥лософськоњ думки, жанровою багатопланов≥стю.

Ўиротою охопленн€ житт€, р≥внем художньоњ майстерност≥, но≠ваторством украњнське письменство другоњ половини XIX ст. пос≥ло пом≥тне м≥сце у св≥тов≥й л≥тератур≥.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 520 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

¬ моем словаре нет слова Ђневозможної. © Ќаполеон Ѕонапарт
==> читать все изречени€...

1162 - | 1144 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.044 с.