Інформація в живій і неживій природі, у технічних системах

 

Природа наділила не тільки людину, а й усі живі істоти — і тварин, і рослини — засобами сприймання життєво важливої для них інформації. Однак інформаційні потоки існують не тільки в живій, а й у неживій природі, вони є основою функціонування технічних систем.

Живі організми здатні аналізувати стан навколишнього середовища й реагувати на зміни в ньому, пристосовуватися до нових умов існування, передавати найбільш важливу інформацію у спадок. Це є основою збереження й відбору видів у природі.

Об’єкти неживої природи здатні лише змінюватися під впливом інших об’єктів живої чи

неживої природи. Характер цих змін відбиває події, що сталися, і таким чином інформація існує в неживій природі. Так, рельєф земної поверхні може розповісти про історію нашої планети, а хімічний склад тканини — про те, де й коли її було виготовлено.

У технічних системах інформація існує у вигляді сигналів — електричних, механічних,

теплових, оптичних, електромагнітних. Технічні системи здатні сприймати й опрацьовувати інформацію, передавати її людині або будь-якому пристрою.

Наприклад, водій сучасного автомобіля керує ним лише за допомогою керма і двох педалей — газу та гальм. Водій задає швидкість руху, а решту операцій керування здійснює

вбудований в автомобіль комп’ютер. Він реагує на дії водія й керує перемикачем швидкостей,

регулює подачу палива у двигун, встановлює концентрацію пальної суміші, контролює склад

вихлопних газів тощо.

 

Види інформаці

Інформацію можна поділяти на види багатьма способами.

За способом сприйняття інформації людиною розрізняють такі види інформації:

візуальну (або зорову, від лат. visus — зір), аудіальну (або слухову, від лат. audio — слухати), нюхову, смакову й тактильну (або дотикову, від лат. tactus — дотик). Візуальна інформація становить найбільшу частину — приблизно 90% з усієї, яку отримує людина, аудіальна — 9% і лише 1% припадає на інші види інформації, тому спосіб сприйняття інформації людиною в цілому характеризується як аудіо-візуальний.

За формою подання розрізняють два основні види інформації: образно-знакову й сигнальну. У людському суспільстві інформація подається у вигляді знаків й образів. Технічні системи приймають, опрацьовують і передають сигнали.

Образно-знакова інформація, у свою чергу, поділяється на числову, текстову, графічну

(наприклад, креслення, малюнок, фотографія), звукову (наприклад, звуковий сигнал, музика,

усне мовлення).

За галуззю застосування розрізняють навчальну, науково-технічну, суспільно-політичну, художньо-естетичну та інші види інформації. Саме за такими видами звичайно розміщують книги на полицях бібліотек та книжкових магазинів.

Якщо оцінювати інформацію як результат інтелектуальної діяльності людини, то

необхідно виділити інформацію особисту, суспільну та загальнолюдську. Особиста інформація

— це знання й досвід окремої людини; суспільна — науково-технічні та культурні досягнення

суспільства; загальнолюдська — надбання цивілізації в цілому. Інформація, здобута суспільством, є його важливим економічним ресурсом.

За можливістю доступу до інформації розрізняють інформацію відкриту і з обмеженим доступом.

Відкрита інформація — це інформація загальнодоступна. Закон забороняє обмеження прав людини на доступ до відкритої інформації. Інформація з обмеженим доступом — це

інформація, що містить таємницю, розголошення якої може завдати шкоди державі, групі осіб або окремій особі. Наприклад: відомості про стратегічні науково-технічні розробки, комерційна

інформація фірми, індивідуальні медичні дані тощо. Доступ до такої інформації регулюється законом.

 

Властивості інформації

 

Інформація потрібна людині для того, щоб обирати правильні рішення, а технічному пристрою — щоб правильно функціонувати. Це зумовлює певні вимоги до інформації. Перш за все, вона повинна відображати з достатньою повнотою справжній стан ситуації. Цілком природно також, що інформація має бути вчасною, зрозумілою споживачеві й саме такою, яка йому потрібна в даний момент. Отже, інформація повинна мати такі властивості, як достовірність, повнота, своєчасність, корисність та зрозумілість.

Достовірність інформації означає, що вона відповідає реальності. Тільки на основі достовірної інформації можна діяти відповідно до ситуації. Якщо інформація застосовується для прийняття важливих рішень, її достовірність ретельно перевіряється.

Інколи інформацію спотворюють навмисно, якщо намагаються спровокувати когось на

неправильні дії. Така навмисно спотворена інформація називається дезінформацією. Дезінформація супротивника є важливою складовою воєнної операції. Так, успіх висадки союзницьких військ на скелястих берегах Нормандії в 1944 р. цілком залежав від таємності операції. Протягом майже півроку було організовано постачання дезінформації розвідувальним силам Німеччини, завдяки чому мільйонна армія союзників висадилася там, де її зовсім не очікували.

Повнота інформації означає, що її достатньо для розуміння ситуації та прийняття рішення. Неповнота інформації може бути причиною помилкового оцінювання ситуації й неправильного вибору дій, а в результаті призвести до воєнної поразки, економічних збитків, марних витрат часу тощо.

Своєчасність інформації означає, що вона є саме тією, яка потрібна на даний момент.

Затримка в одержанні інформації гальмує прийняття рішень, а спиратися на застарілу

інформацію так само небезпечно, як і на недостовірну. Ефективність протидії стихійним лихам,

правильність економічних і стратегічних рішень, якість керування швидкоплинними процесами, успіх біржових операцій у першу чергу залежать від своєчасності отримання інформації. Своєчасність інформації називають також актуальністю.

Корисність інформації означає, що вона є значущою для розв’язання поставленого завдання.

Некорисна інформація, тобто така, яка є зайвою або надлишковою, називається шумом.

Корисність інформації залежить від наявних потреб. Одна й та сама інформація за одних

обставин може бути для нас корисною, за інших — шумом; для одного споживача вона є зайвою, для іншого — цінною. Таким чином, межа між корисною інформацією та шумом є умовною.

У технічних системах під шумом розуміють вплив сторонніх факторів, перш за все

випадкового, природного характеру, на роботу системи. Якщо радіоприймач не налаштований на певну станцію-передавач, то ми чуємо шуми.

Зрозумілість інформації означає, що вона є доступною для цілком ясного й однозначного її усвідомлення тим, для кого призначається.

Тільки зрозуміла інформація має реальну цінність. Зрозумілість інформації є вкрай необхідною, якщо це стосується «букви закону», правил безпеки життєдіяльності, важливих

повідомлень, наказів.

Найціннішу інформацію намагаються подавати якнайзрозуміліше і найбільш стисло.

Здобуті людством знання про світ висловлюються в лаконічних і вивірених формулюваннях фізичних законів і математичних теорем. Найбільш концентрованим поданням знань є формули.

Інформацію, орієнтовану на широке коло споживачів або на швидке сприйняття,

найчастіше подають в образній формі. Такими є дорожні знаки, знаки-орієнтири в аеропортах,

на вокзалах, піктограми на панелях програмних засобів.

Іноді потрібно, щоб інформація була зрозуміла тільки конкретному адресату. У таких випадках її шифрують, тобто перетворюють за певним правилом. Щоб скористатися зашифрованою інформацією, необхідно знати це правило — ключ шифру.

Інформаційні процеси.

Інформацію можна:

· створювати; · передавати; · сприймати; · використовувати; · запам'ятовувати; · приймати; · копіювати;

· формалізувати; · поширювати; · перетворювати; · комбінувати; · обробляти; · ділити на частини; · спрощувати;

· збирати; · зберігати; · шукати; · вимірювати; · руйнувати; · і ін. ·

Всі ці процеси, пов'язані з певними операціями над інформацією, називаються інформаційними процесами.

Властивості інформації.

· достовірність; · повнота; · цінність; · своєчасність;

· зрозумілість; · доступність; · стислість; · і ін.

Інформація достовірна, якщо вона відображає дійсне положення справ. Недостовірна інформація може привести до неправильного розуміння або ухвалення неправильних рішень.

Достовірна інформація з часом може стати недостовірною, оскільки вона володіє властивістю застарівати, тобто перестає відображати дійсне положення справ.

Інформація повна, якщо її досить для розуміння і ухвалення рішень. Як неповна, так і надмірна інформація стримує ухвалення рішень або може спричинити помилки.

Точність інформації визначається ступенем її близькості до реального стану об'єкту, процесу, явища і т.п.

Цінність інформації залежить від того, наскільки вона важлива для вирішення завдання, а також від того, наскільки надалі вона знайде застосування в яких-небудь видах діяльності людини.

Тільки своєчасно отримана інформація може принести очікувану користь. Однаково небажані як передчасна подача інформації (коли вона ще не може бути засвоєна), так і її затримка.

Якщо цінна і своєчасна інформація виражена незрозумілим чином, вона може стати даремною.

Інформація стає зрозумілою, якщо вона виражена мовою, на якій говорять ті, кому призначена ця інформація.

Інформація повинна підноситися в доступній (по рівню сприйняття) формі. Тому одні і ті ж питання по разному висловлюються в шкільних підручниках і наукових виданнях.

Інформацію поодинці і тому ж питанню можна викласти стисло (стисло, без неістотних деталей) або просторікувато (детально, багатослівно). Стислість інформації необхідна в довідниках, енциклопедіях, підручниках, всіляких інструкціях.

Обробка інформації.

Обробка інформації – отримання одних інформаційних об'єктів з інших інформаційних об'єктів шляхом виконання деяких алгоритмів.

Обробка є однією з основних операцій, що виконуються над інформацією, і головним засобом збільшення об'єму і різноманітності інформації.

Засоби обробки інформації – це всілякі пристрої і системи, створені людством, і в першу чергу, комп'ютер – універсальна машина для обробки інформації.