Свідомість – вища ступінь розвитку психіки. Вона народжується в бутті, відбиває буття, створює буття

А. В. Петровський виділяє в структурі свідомості чотири основні характеристики:

1. свідомість є сукупність знань про навколишній світ. Таким чином, у структуру свідомості входять усі пізнавальні процеси;

2. закріплення у свідомості розходжень суб'єкта й об'єкта. Людина єдина серед живих істот, яка здатна до самопізнання;

3. забезпечення цілеспрямованої діяльності. При цьому складаються її мотиви, приймаються вольові рішення;

Воля є свідоме регулювання людиною своєї поведінки і діяльності, зв'язана з подоланням внутрішніх і зовнішніх перешкод.

4. у структуру свідомості входять також певні відносини, зв'язані зі світом почуттів, емоціями.

У зоні ясної свідомості знаходить своє відображення мала частина одночасно минаючих із зовнішнього і внутрішнього середовища організму сигналів.

Велика частина процесів, що протікають у внутрішньому світі людини, нею не усвідомлюється, але в принципі кожен із них може бути усвідомленим. Для цього потрібно виразити його словами – вербалізувати. Виділяють:

1. підсвідоме – ті уявлення, бажання, дії, устремління, що зараз пішли зі свідомості, але можуть потім опритомніти;

2. власне несвідоме – таке психічне, котре ні за яких обставинах не стає свідомим. Концептуальний аналіз сучасного наукового розуміння проблеми несвідомого заснований на теорії психоаналізу.

Традиційно психологія визнає два стани свідомості, властиві усім людям:

1. сон;

2. стан бадьорості.

У середньому наш організм функціонує з таким чергуванням: 16 годин бадьорості і 8 годин сну.

Сон розглядається як період відпочинку. Сновидіння, інтенсивна робота мозку в сні мають своєю метою допомогти людині вирішити її проблеми під час сну, або послабити або навіть усунути переживання, які турбують людину. Сновидіння є своєрідним «вікном» у несвідоме людини і своєрідним «каналом» обміну інформацією між несвідомим і свідомістю.

Стан бадьорості, чи активний стан свідомості – це стан, у якому ми можемо пристосовуватися до зовнішнього світу, тобто вловлювати, аналізувати сигнали зовнішнього світу, відправляти деякі з них у пам'ять або ж реагувати на них адекватною чи неадекватною поведінкою у залежності від попереднього досвіду і навичок.

Мова й об’єкту ванна в ньому форми мислення – це певним чином раціоналізовані форми свідомості.

Вінцем розвитку свідомості є формування самосвідомості, що дозволяє людині не тільки відбивати зовнішній світ, але, виділивши себе в цьому світі, пізнавати свій внутрішній світ, переживати його і певним чином ставитися до себе.

Для самосвідомості найбільш значимо стати самою собою, залишитися самою собою і вміти підтримувати себе у важких обставинах.

 

ВИСНОВКИ З другого ПИТАННЯ:

 

Таким чином, свідомість як внутрішня модель, що відбиває зовнішнє середовище людини і її власний світ у їхніх стабільних властивостях і динамічних взаєминах, допомагає людині ефективно діяти в реальному житті.

Психологічний аналіз особистості і юридичної діяльності спирається на вивчення структури свідомості і психології пізнавальних процесів.

МЕТОДИ ПСИХОЛОГІЇ

Методи наукових досліджень – це ті прийоми і засоби, за допомогою яких вчені одержують достовірні зведення, використовувані далі для побудови наукових теорій і вироблення практичних рекомендацій.

Основними методами одержання фактів у психології є спостереження, бесіда й експеримент. Кожен із цих загальних методів має ряд модифікацій, що уточнюють, але не змінюють їхню сутність.

Спостереження – найдавніший метод пізнання. Його примітивною формою – життєвими спостереженнями - користується кожна людина у своїй повсякденній практиці.

Спостереження полягає в навмисному, систематичному, цілеспрямованому і фіксованому сприйнятті зовнішніх проявів психіки. Розрізняють наступні види спостереження:

ü зріз (короткочасне спостереження);

ü лонгітюдинальне (довге, іноді протягом ряду років);

ü вибіркове;

ü суцільне;

ü включене (коли спостерігач стає членом досліджуваної групи).

Загальна процедура спостереження складається з таких процесів:

ü визначення задачі і мети (для чого, з якою метою?);

ü вибір об'єкта, предмета і ситуації (що спостерігати?);

ü вибір способу спостереження, який найменш впливає на досліджуваний об'єкт і найбільш забезпечує збір необхідної інформації (як спостерігати?);

ü вибір способів реєстрації того, що спостерігається (як вести записи?);

ü обробка й інтерпретація отриманої інформації (який результат?).

ü Спостереження входить складовою частиною й у два інших методи – бесіду й експеримент.

 

Бесіда як психологічний метод передбачає пряме чи непряме, усне чи письмове одержання від досліджуваних зведень про його діяльність, у яких об'єктивуються властиві йому психологічні явища.

Види бесіди:

ü невимушена бесіда;

ü інтерв'ю;

ü опитувальники;

ü психологічні анкети.

Інтерв'ю – вид бесіди, під час якої ставиться задача одержати відповіді опитуваного на визначені (звичайно заздалегідь приготовлені) питання. У цьому випадку, коли питання і відповіді надаються в писемній формі, має місце анкетування.

Існує ряд вимог до бесіди як методу. Перше – невимушеність. Не можна перетворювати бесіду в опитування. Найбільший результат приносить бесіда у випадку встановлення особистісного контакту дослідника з обстежуваною людиною. Важливо при цьому ретельно продумати бесіду, представити її у формі конкретного плану, задач, проблем, що підлягають з'ясуванню. Метод бесіди припускає поряд із відповідями і постановку питань обстежуваними. Така двостороння бесіда дає більше інформації з досліджуваної проблемі, ніж тільки відповіді випробуваних на ухвалені питання.

У рамках медичної психології може застосовуватися такий вид бесіди, як збір анамнезу. Анамнез (від лат. «по пам'яті») – відомості про минуле досліджуваного, одержувані від нього самого чи – при об'єктивному аналізі – від добре знаючих його людей.

Один з різновидів спостереження – самоспостереження, безпосереднє або відстрочене (у спогадах, щоденниках, мемуарах людина аналізує, що вона думала, почувала, переживала).

Однак головним методом психологічного дослідження є експеримент – активне втручання дослідника в діяльність випробуваного з метою створення умов, за яких виявляється психологічний факт.

Буває лабораторний експеримент, він протікає в спеціальних умовах, використовується спеціальна апаратура, дії випробуваного визначаються інструкцією, випробуваний знає, що проводиться експеримент, хоча до кінця істинного змісту експерименту може не знати. Експеримент багаторазово проводиться з великою кількістю випробуваних, що дозволяє встановлювати загальні статистично достовірні закономірності розвитку психічних явищ.

Природний експеримент проводять у природних умовах життя, навчання, праці людей, причому люди не підозрюють, що над ними проводиться експеримент (але його результати повинні бути зафіксовані, наприклад, схованою фотокамерою). Природні експерименти дозволяють виявляти більш достовірну інформацію, але не можуть проводитися багаторазово, оскільки втрачають свою природність і прихованість від випробуваних. В даний час проблема етичності проведення психологічних експериментів широко обговорюється. Так, використання схованої апаратури (фотокамер, відеокамер, диктофонів) вважається неетичним і неприпустимим, оскільки записуюча техніка може бути використана тільки за згодою випробуваного. Широту дослідження це, звичайно, обмежує, зате знижується ризик нанесення безсумнівної травми випробуваним.

Метод тестів представляє собою систему стандартизованих завдань, що дозволяють вимірювати рівень розвитку пізнавальних, інтелектуальних, типологічних і особистісних особливостей людини Тести можуть бути прогностичні і діагностуючі. Тести повинні бути науково обґрунтовані, надійні, і виявляти стійкі психологічні характеристики.

Моделювання як метод застосовується в тому випадку, коли дослідження цікавлячого явища шляхом простого спостереження, опитування, тестом чи експериментом ускладнене чи неможливе в силу складності або важкоприступності. Тоді прибігають до створення штучної моделі досліджуваного феномена, що повторює його основні параметри і передбачувані властивості. На цій моделі детально досліджують дане явище і роблять висновки про його природу.

Моделі можуть бути технічними, логічними, математичними, кібернетичними. Математична модель є вираженням чи формулою, що включає перемінні і відносини між ними, що відтворюють елементи і відносини в досліджуваному явищі. Технічне моделювання припускає створення приладу чи пристрою, за своєю дією нагадує про те, що підлягає вивченню. Кібернетичне моделювання засноване на використанні елемента як моделі понять з галузі інформатики і кібернетики. Логічне моделювання засноване на ідеях і символіці, що застосовуються в математичній логіці.

Найбільш відомими прикладами математичного моделювання в психології є формули, що виражають собою закони Бугера-Вебера, Вебера-Фехнера і Стивенса. Логічне моделювання широко використовується при вивченні мислення людини та її порівняння з рішенням задач обчислювальною машиною. З безліччю різноманітних прикладів технічного моделювання ми зустрічаємося в наукових дослідженнях, присвячених вивченню сприйняття і пам'яті людини. Це – спроби побудови машин, здатних на зразок людини сприймати і переробляти сенсорну інформацію, запам'ятовувати і відтворювати її.

Ілюстрацією кібернетичного моделювання є використання в психології ідей математичного програмування на ЕОМ. Розвиток програмного забезпечення роботи ЕОМ за останні кілька десятків років відкрило для психології нові перспективи вивчення цікавлячих її процесів і людської поведінки, тому що виявилося, що розумові операції, використовувані людьми, логіка їхніх міркувань під час рішення задач дуже близькі до операцій і логіки, на основі яких розробляються програми для ЕОМ. Це призвело до спроб представлення й опису поведінки людини, її психології за аналогією з дією електронно-обчислювальних пристроїв. Піонерами в цьому відношенні в психології виступили відомі американські вчені Д. Міллер, Ю. Галантер, К.Прибрам. Відзначивши наявність в організмі такої ж складної, ієрархічно побудованої системи регуляції поведінки, яка характеризує структуру і функціонування програм для ЕОМ, вони зробили висновок про те, що подібним же чином може бути описана і поведінка людини.

Крім перерахованих методів, призначених для збору первинної інформації, в психології широко застосовуються різні способи і прийоми обробки цих даних, їх логічного і математичного аналізу для одержання вторинних результатів, тобто фактів і висновків, що випливають з інтерпретації переробленої первинної інформації. З цією метою застосовуються, зокрема, різноманітні методиматематичної статистики, без яких найчастіше неможливо одержати достовірну інформацію про досліджувані явища, також методиякісного аналізу.

В психології існує особлива група методів, в основі яких лежіть феномен проекції. Проективні методики спрямовані на експериментальне дослідження тих особливостей особистості, які найменш за все доступні безпосередньому спостереженню або опитуванню Вони ґрунтуються на єдиному психологічному механізмі «проекції».