І їхні варіанти, застосовувані для збору первинних даних
| Основний метод | Варіант основного методу |
| Спостереження | Зовнішнє (спостереження з боку) Внутрішнє (самоспостереження) Вільне Стандартизоване Включене Стороннє |
| Опитування | Усне Письмове Вільне Стандартизоване |
| Тести | Тест-опитувач Тест-завдання Проективний тест |
| Експеримент | Природний Лабораторний |
| Моделювання | Математичне Логічне Технічне Кібернетичне |
ВИСНОВКИ З третього ПИТАННЯ:
Таким чином, методи наукових досліджень – це ті прийоми і засоби, за допомогою яких вчені одержують достовірні зведення, використовувані далі для побудови наукових теорій і вироблення практичних рекомендацій.
ОСНОВНІ ГАЛУЗІ ПСИХОЛОГІЇ
Сучасна психологія становить широко розгорнуту систему знань, яка включає ряд окремих дисциплін. Виділяють три великі групи галузей - теоретичну, науково-прикладну та практичну психологію.
Теоретична психологія.
Загальна психологія. Систематизує експериментальні дані, здобуті у різних галузях психологічної науки, розробляє фундаментальні теоретичні проблеми психології. Займається вивченням пізнавальних процесів, емоційно-вольової сфери, властивостей особистості.
Історія психології Розглядає формування психологічних категорій і понять упродовж усього часу існування наукової психології, історію психологічних досліджень у різні часи в різних школах та перспективи розвитку психології як науки.
Експериментальна психологія Займається розробкою нових методів психологічного дослідження для більш глибокого вивчення психічної реальності.
Генетична психологія. Вивчає закономірності розвитку психіки тварин і людини у філогенезі (протягом біологічної еволюції усього живого та історичного розвитку психіки) і в онтогенезі (у продовж життя окремої особи).
Порівняльна психологія. Має предметом свого дослідження особливості психіки тварин (зоопсихологія) у порівнянні з психікою людини.
Соціальна психологія. Досліджує психічні явища у процесі взаємодії у великих та малих суспільних групах.Вивчає як люди спілкуються і взаємодіють один з одним. Виявляє, як соціальні умови впливають на поведінку людей).
Диференційована психологія. Психологія індивідуальних розбіжностей. Досліджує індивідуально-психологічні особливості психіки з урахуванням вікового рівня розвитку та механізмів функціонування психіки, ролі задатків і здібностей тощо.
Психофізіологія. Вивчає фізіологічні механізми діяльності мозку, нервової системи, які лежать в основі функціонування психіки.
Психологія особистості. Займається вивченням психічних властивостей людини як цілісного утворення, як певної системи психічних якостей.
Науково-прикладна психологія.
Науково - прикладна психологія поділяється на ряд галузей.
1. За видами діяльності та поведінки людини:
- психологія праці. Досліджує психологічні закономірності трудової діяльності людини, психологічні основи наукової організації праці;
- інженерна психологія вивчає особливості діяльності. Вивчає особливості діяльності оператора автоматизованих систем управління;
- психологія творчості. Досліджує закономірності творчої діяльності, фактори стимуляції творчого пошуку;
- військова психологія. Має предметом фактори ефективної поведінки людини в умовах бойових дій, питання підвищення боєздатності військо службовців;
- психологія управління та менеджменту. Здійснює дослідження процесів управління з метою досягнення позитивних результатів у суспільному житті;
- екологічна психологія. Досліджує психологічні фактори виникнення і й розв’язання проблем взаємозв’язку між людиною і природою, оптимізації цього зв’язку;
- психологія спорту. Вивчає закономірності поведінки людей в умовах спортивних змагань, проблеми психологічної реабілітації після участі в змаганнях та ін.
2. Науково-прикладна психологія за психологічними питаннями розвитку людини:
- вікова психологія. Досліджує онтогенез психічних властивостей особистості на різних вікових етапах;
- педагогічна психологія. Має своїм предметом закономірності навчання й виховання особистості;
- психологія аномального розвитку, або спеціальна психологія. Патопсихологія (розглядає відхилення у процесі розвитку психіки при різних формах мозкової патології);
Олігофренопсихологія (займається патологічним відхиленням психологічного розвитку, які визначаються природженим дефектами мозку).
Сурдопсихологія (вивчає особливості розвитку дітей з вадами слуху).
Тіфлопсихологія (допомагає розвиватись особистостям дітей із слабким зором або незрячим).
3. Науково-прикладна психологія за відношенням до нормальної або хворої психіки:
- психологія здоров’я. Наука про психологічні основи здорового способу життя, збереження та поліпшення здоров’я людини;
- медична психологія. Вивчає психологічні аспекти діяльності лікаря та особливості хворого.
4. Науково-прикладна психологія за відношенням до права:
- юридична психологія. Юридична психологія (від лат. «juris» - право) – прикладна галузь психології, що вивчає закономірності і механізми психіки людей, включених у сферу відносин, регульованих правом.
У центрі уваги цієї науки знаходяться психологічні проблеми узгодження людини і права як елементів однієї системи. Вона розробляє рекомендації на підвищення ефективності системи «людина – право».
Предметом юридичної психології є вивчення закономірності поведінки людей в системі правових відносин, а також структури і видів юридичної діяльності.
Юридична психологія вирішує такі задачі:
· науковий синтез юридичних і психологічних знань;
· розкриття психолого-юридичної сутності фундаментальних категорій права;
· розкриття психічних особливостей різних суб'єктів правовідносин і психічних станів у різних ситуаціях правозастосування і правоохорони;
· сприяння розумінню юристами сутності об'єкта їхньої діяльності – поведінки людини;
· розробка наукових рекомендацій із підвищення ефективності правоохоронної діяльності, суворому дотриманню законності, успішному здійсненню задач правосуддя і перевиховання осіб, що вчинили злочин.
М. І. Єнікєєв вважає, що юридична психологія як галузь знань включає в себе:
1. Науково-організаційний, методологічний і методичний розділ, у якому розкривається предмет, задачі, система, методи і методологічні основи юридичної психології.
2. Правова психологія.
3. Психологія цивільного правового регулювання.
4. Кримінальна психологія.
5. Судова психологія.
6. Психологія виправної діяльності.
Правова психологія – розділ юридичної психології, що вивчає психологічні проблеми правотворчості, правосвідомості, правової соціалізації особистості
Правосвідомість - система знань, оцінок і уявлень про правопорядок даного суспільства, це суб'єктивне моделювання об'єктивно існуючого правопорядку.
В індивідуальній правосвідомості розрізняють три взаємозалежні сторони:
1) пізнавальна (зв'язана з адекватним відображенням правових цінностей у свідомості індивіда);
2) оцінна (виявляється в особистісному ставленні людини до правових явищ, у визначенні їхнього змісту. Ця сторона правосвідомості мотивує поведінку);
3) регулятивна (зв'язана з контролюванням процесу конкретної правозначущої дії й оцінкою її результатів. Це прояви в дії, у правомірній поведінці).
Психологія цивільно-правового регулювання – розділ юридичної психології, що вивчає психологічні аспекти майнових, економічних і особистих відносин, врегульованих цивільним правом.
Кримінальна психологія – розділ, що вивчає проблеми особистості злочинця, типологію особистості злочинця і злочинних груп, психологічні механізми правопорушень.
Судова психологія – розділ юридичної психології, що вивчає психологічні основи розкриття і розслідування злочинів, проблеми судово-психологічної експертизи і психологічні аспекти судового процесу (Єнікєєв А.М.).
Психологія виправної діяльності (або пенітенціарна психологія) – розділ юридичної психології, що вивчає психологічні проблеми виконання кримінального покарання, психологію засуджених і психологічні особливості їх ресоціалізації після відбуття покарання, тобто відновлення раніше порушених соціальних якостей особистості, необхідних для повноцінної її життєдіяльності.
