Основні способи формування вибіркової сукупності

Прості

1. Простий випадковий відбір (вибірка першого зустрічного, поштове опитування, метод снігової кулі) передбачає, що всі елементи генеральної сукупності одержують однакову ймовірність попадання у вибірку

2. Систематичний (механічний) відбір. Відбір із списку з певним кроком (через 10, 20, 50 і т.д. чоловік).

3.Гніздовий (кластерний) відбір. В якості одиниць дослідження відбираються не окремі респонденти, а цілі групи чи колективи, в яких проводять соцільне опитування.

4. Серійна вибірка. Передбачає виділення статистичних серій, як сукупності складових досліджуваного об’єкта.

Складні

1. Стратифікаційна вибірка. Застосовується до неоднорідних генеральних сукупностей. Страти (верстви) виділяють за однією, двома чи більше ознаками, пов’язаними з історичними, природними, психічними, економічними аспектами діяльності досліджуваного об’єкта.

2. Метод квотової вибірки. Застосовують, коли до початку дослідження відомі широкі дані про контрольні ознаки елементів генеральної сукупності. Параметр квоти – це окремі показники контрольної ознаки (числа, поняття або знаки). Чисельність квотних ознак не повинна бути великою і на практиці не перевищувати 2-3 показників.

3. Багатоступеневий відбір. Використовується для дослідження великих генеральних сукупностей із складною структурою. Процес формування вибірки охоплює декілька етапів, на кожному з яких використовується той чи інший із попередньо розглянутих методів.

В програмі соціологічного дослідження обов’язково вказується, який тип вибірки використовується і чому, який є обсяг вибіркової сукупності. Подальшим етапом методичного розділу програми є обґрунтування методів соціологічного дослідження. Обґрунтувати методи дослідження – значить вибрати ті із них, які найбільш відповідають розв’язанню завдань соціологічного пізнання. Так як жоден із методів не є універсальним і характеризується чітко окресленими пізнавальними можливостями, то кожен з них має свої «плюси» і «мінуси», тобто позитивні риси і певні недоліки. Тому не буває методів «добрих» чи «поганих», а є методи адекватні або неадекватні поставленим завданням дослідження.

Організаційний розділ програми передбачає складання робочого плану дослідження. В ньому поетапно намічаються терміни проведення роботи, якщо потрібно фіксуються виконавці, складається кошторис витрат, улаштовується чисельність співробітників. Робочий план складається на базі стратегічного плану і відображає основні процедурні заходи. Завершення розробки плану дослідження є формальною підставою для початку робіт безпосередньо на об’єкті дослідження.

3. Методи збирання соціологічних даних (основними з яких є метод спостереження, метод експерименту, аналіз документів та метод опитування), забезпечують перехід від теоретичного знання про предмет дослідження до його емпіричного опису та аналізу.

Метод спостереження запозичений із природних наук. У контексті соціологічної науки він визначається як планомірне цілеспрямоване сприйняття явищ, прямої реєстрації подій очевидцем у процесі їх розгортання. Спостереження важливе джерело отримання соціологічної

інформації на стадії загальної розвідки, на етапі складання програми як початкового пункту пізнання. Цей метод створює можливість для безпосереднього сприйняття поведінки людей у конкретних умовах, опису взаємодії усіх її учасників та конфліктних ситуацій. Проте спостереження в силу своєї специфіки фіксує здебільшого поверхові поведінкові факти, зовнішні властивості досліджуваних об’єктів, а ціннісні орієнтації соціолога можуть накласти відбиток на процес його спостереження і стати джерелом викривлення отриманих даних, тому

воно частіше всього використовується спільно з іншими методами. Розрізняють спостереження включені і невключені, відкриті та інкогніто, вільні та стандартизовані, систематичні й випадкові, польові й лабораторні.

До спостереження умовно можна віднести соціальний експеримент. Застосування цього методу в соціології стало можливимзавдяки зростанню емпіричних досліджень, удосконалення процедуробстеження, розвитку математичної логіки, статистики і теоріїймовірності. Соціологічний експеримент використовується тоді, колитреба розв’язати завдання, пов’язані з реагуванням тієї чи іншоїсоціальної групи на внутрішні і зовнішні фактори, які вводяться ззовні уштучно створених і контрольованих умовах. В результаті соціальногоексперименту створюється можливість з’ясовувати причини появи і змінисоціальних явищ, а багаторазовий повтор досліду сприяєнагромадженню кількісних характеристик, за якими можна робити