Основні види конкретно-соціологічного дослідження

1. За метою проведення

Теоретичне дослідження – спрямоване на вдосконалення й розвиток концептуальних засобів

соціологічної науки.

Емпіричне дослідження – має на меті розв’язання конкретної соціальної проблеми через пряму чи опосередковану реєстрацію подій, характерних для досліджуваних соціальних явищ і процесів, з використанням спеціальних методів і методик.

2 За типом логічних завдань

Розвідувальне (пілотажне, зондажне) дослідження – найпростіший вид соціологічного аналізу,

спрямований на пошук, більш глибоке вивчення проблеми, шляхів її вирішення, апробацію окремих підходів, методів, інструментів та процедур.

Описове дослідження – більш складний вид соціологічного аналізу, спрямований на відображення окремих елементів та структурних ознак об’єкта, його функцій та динаміки взаємовідносин в результаті чого отримують цілісне уявлення про досліджуване соціальне явище.

Аналітико-експериментальне дослідження – найбільш глибокий і складний вид соціологічного аналізу, метою якого є пошук причинно-наслідковихзв’язків, які лежать в основі досліджуваного об’єкта. Аналітико-експериментальне дослідження стає можливим завдяки розвідувальному і описовому соціологічному аналізу.

3. За способом забезпечення репрезентативності

Суцільне соціологічне дослідження— спрямоване на вивчення усієї сукупності респондентів, які належать до певної спільноти, або групи (найбільшою із них може бути населення країни й більш дрібні – персонал підприємства, мешканці великого міста, села тощо). Різновидом суцільного дослідження є перепис населення.

У вибірковому дослідженні на відміну від суцільного опитування репрезентативною є лише

група, яка представляє думку усієї генеральної сукупності

4. Залежно від статусу замовника та оплати праці

Держбюджетні дослідженн я виконуються на замовлення державних установ.

Госпрозрахункові дослідження виконуються за рахунок окремих підприємств, організацій та установ.

5. Щодо об’єкта дослідження

Монографічні дослідження мають на меті вивчення певного соціального явища або процесу на одному об’єкті, який виступає представником класу подібних об’єктів (робітники, студенти тощо).

Порівняльні дослідження спрямовані на вивчення об’єктів однакових за відповідними ознаками у різних умовах, або за різними ознаками у різний час в однакових умовах.

Панельні дослідження, у яких порівнюються одні й ті ж особи, що належать до вибіркової сукупності, через однакові часові інтервали.

Трендові (або повторні) дослідження проводяться на тому самому об’єкті без дотримання вимоги збереження попередньої вибірки.

Генетичні дослідження – спрямовані на вивчення походження та розвитку соціальних об’єктів.

6. За витратами часу

Експрес-дослідження (триває від 1-2 тижнів до 1-2 місяців)

Короткострокові дослідження проводяться в терміни від 2-х до 6 місяців.

Середньострокові дослідження (тривалість від 6 місяців до 6 років).

Довгостокові дослідження можуть проводитися 3 роки і більше.

7. За масштабом проведення

Міжнародні дослідження – спрямовані на вивчення процесів, явищ, які знаходяться у міжнародній сфері.

Загальнонаціональні дослідження мають на меті вивчення об’єктів, які функціонують на суспільному рівні.

Галузеві дослідження проводяться для вивчення об’єктів в певній сфері суспільного життя (в сфері управління, промисловості, сільського господарства, науки, освіти, охорони здоров’я, тощо).

Класифікація соціологічного дослідження допомагає дисциплінувати і систематизувати діяльність дослідника і тим самим забезпечити надійність і ефективність дослідницької роботи.

Будь-яке соціологічне дослідження проходить кілька взаємопов’язаних етапів: підготовчий етап; збір та обробка інформації; етап аналізу; реалізація результатів дослідження. На підготовчій стадії соціологи вирішують найбільш складні питання теоретичного та емпіричного плану (визначають методологічні орієнтири, розробляють методичні платформи), а також добирають виконавців, визначають терміни дослідження, встановлюють відносини із замовниками оплати праці. Далі слідують процеси збору соціологічної інформації за допомогою різних методів, які є в арсеналі соціологічної науки, та її обробка на ЕОМ з використанням математики, статистики з метою кількісної оцінки ролі різних чинників у дослідницькому процесі. На третьому етапі (етапі аналізу) проводять змістовий аналіз отриманих даних, роблять узагальнення, формулюють висновки, вивчають виявлені тенденції, закономірності, складають звіт про виконання дослідження і розробляють рекомендації щодо коригування досліджуваної проблеми.

Завершується соціологічне дослідження реалізацією отриманих результатів. Останні можуть бути викладені у різній формі (у формі монографії, статей, доповідей, або втілені в конкретних програмах, наказах, планах, заходах тощо).

2. Програма – це виклад загальної концепції досліджуваного проекту, яка включає в себе програмування і правила процедур науково- практичної дослідницької діяльності.

Програма є обов’язковим вихідним документом соціологічного дослідження, яка виконує роль стрижня у дослідницькому процесі. Без неї дослідження буде нагадувати пошук методом проб і помилок, що в кінцевому підсумку може привести до нераціонального використання грошей і зусиль, витрат часу, одержання викривленої картини явища, що досліджується.

Від того, як буде складена програма, залежить кінцевий результат соціологічного дослідження, тому її розробці в соціології надається першочергове значення. Соціологічна наука виробила ряд вимог, яким повинна відповідати програма соціологічного дослідження.

По-перше, програма має бути ясною і чіткою (її положення повинні бути чіткими, а елементи продумані відповідно до логіки дослідження). Інтуїтивний план програми не може замінити строгу обґрунтованість усіх вихідних правил і посилань процедури. Крім того, дотримання цієї вимоги дає можливість учасникам дослідження координувати свої зусилля і діяти в одному руслі.

По-друге, програма повинна характеризуватися логічною послідовністю усіх її ланок. Не можна братися за розробку робочого плану без попереднього формулювання мети і завдань дослідження. Прорахунки в одній ланці спричиняють помилки в наступних операціях.

По-третє, вона має бути гнучкою (за непередбачених обставин доводиться повертатися до вже сформульованих положень і вносити в них певні корективи).

Програма соціологічного дослідження виконує три основні функції:

теоретико-методологічну, яка дозволяє визначити проблему дослідження (наукову чи практичну), підготувати умови для її вирішення; методичну, яка передбачає визначення методів збирання й аналізу інформації; організаційну, яка дозволяє спланувати діяльність дослідника на всіх етапах роботи.

Відповідно до названих функцій структура програми соціологічного дослідження складається із методологічного, методичного та організаційного розділів.

Перший (методологічний) розділпрограмипочинається обґрунтуванням проблемидослідження. Проблема – це форма питальних висловлювань, які характеризуються невизначеністю, що підлягає осмисленню та науково-практичному вирішенню. Проблема породжується соціальною дійсністю (соціальна проблема) або протиріччям між знаннями про потреби суспільства в певних діях і незнанням способів та засобів здійснити ці дії (наукова проблема) і свідомо формулюється соціологом у формі питань, на вирішення яких направлена вся пізнавальна діяльність в соціологічному дослідженні. Здійснення логічного аналізу проблеми (системного і функціонального) вимагає міждисциплінарного підходу до її розробки (використання соціологами знань інших дисциплін – філософії, економіки, політології, психології, правознавства і. т.д.). Це специфічна риса емпіричного соціологічного дослідження. Лише після логічного аналізу проблеми, дослідники можуть сформулювати проблемну ситуацію і здійснити постановку проблеми.

Проблема стає очевидною, коли вона фіксується в якомусь соціальному явищі, шляхом виокремлення об’єкта і предмета дослідження. Об’єктом соціологічного дослідження вважається сфера соціальної реальності, яка виступає носієм проблемної ситуації і на яку спрямована пізнавальна діяльність. Такими сферами аналізу можуть бути соціальні групи, спільноти, соціальні інститути, процеси, явища. У програмі дослідження фіксуються основні ознаки об’єкту (просторові – країна, регіон, місто, підприємство і т.д.; часові – період початку і закінчення дослідження; галузеві – промисловість, освіта, медицина; соціально-демографічні – стать, вік, освіта, сімейний стан тощо).

Предметом дослідження є найбільш суттєві властивості і відносини об’єкта, пізнання яких є важливим для вирішення завдань, закладених у програму. Предмет дослідження формується на основі об’єкту дослідження, але не збігається з ним. Один і той же соціальний об’єкт (наприклад, соціальну групу) можна вивчати для вирішення різних завдань, отже він передбачає безліч предметів.

Визначення об’єкта і предмета є необхідною умовою цільової орієнтації дослідницького процесу, від якої залежить уся логіка його здійснення і пізнання. Мета дослідження – це загальна спрямованість дослідження, очікуваний кінцевий результат. Завдання соціологічного

дослідження – це сукупність цільових установок, спрямованих на аналізі і розв’язання проблеми, або іншими словами – це ієрархізовані засоби досягнення мети. Завдання дослідження (основні й неосновні, додаткові) визначають необхідну поетапність вирішення поставленої проблеми. Це допомагає дослідникам контролювати і узагальнювати результати, які отримують на різних етапах дослідження, не відхилятися від головного і не втрачати з полю зору другорядного. Точна фіксація конкретних характеристик, з яких складається предмет дослідження, досягається використанням наукових понять, що існують в межах певної теоретичної системи, на основі якої будується дослідження. Крім того, поняття будуть однозначно використані при побудові інструментарія для зібрання даних, при аналізі соціологічної інформації і при використанні рекомендацій та соціологічних технологій. Тому наступним кроком методологічного розділу програми є теоретичне уточнення і соціологічний аналіз основних понять, які подані в концептуальній моделі проблемної ситуації і предметній сфері аналізу.

Як відомо, поняття рухливі (змінюється їхній об’єм, поглиблюється їхній зміст, розширюються межі їхнього використання, що обумовлює їх різне тлумачення). Тому робота з поняттями складається з двох етапів: теоретичного уточнення та емпіричної інтерпретації. Для забезпечення надійності і адекватності соціологічної інформації робота з поняттями починається з їх теоретичного уточнення, що передбачає співвідношення понять з певною теоретичною системою та досягненням однозначності в розумінні змісту понятійного апарату. Емпірична інтерпретація понять допомагає встановити, за якими напрямами повинен відбуватися збір соціологічних даних, необхідних для кількісно- якісного аналізу соціальних явищ. Мета цієї процедури – послідовна конкретизація змісту понять, яка дає можливість вийти на такі його прояви, які піддаються фіксації і виміру.

Вихідне теоретичне знання про проблему дослідження формується як гіпотетичне. Гіпотеза – це наукове припущення, в якому знання носить вірогідний характер і придатне для роздумів про незрозуміле, неясне, що стало предметом дослідження і яке висувається для можливого пояснення певних соціальних фактів, явищ, процесів, яке треба підтвердити, або спростувати. Гіпотеза є своєрідним прогнозом очікуваного розв’язання завдань. І хоч прогноз може і не виправдатися, це не зменшує цінність гіпотези. Її роль у соціологічному дослідженні дуже важлива. Вона слугує з’єднувальною ланкою між теоретичною концепцією та емпіричною базою дослідження.

Гіпотези поділяють на описові (припущення щодо структурних і функціональних зв’язків досліджуваного об’єкта), пояснювальні (уявлення, про причинно-наслідкові залежності у соціальних процесах та явищах, котрі вивчаються і вимагають експериментальної перевірки), прогнозові гіпотези (містять припущення, які розкривають тенденції та закономірності цього об’єкта).

Другий розділ програми соціологічного дослідження починається обґрунтуванням вибірки, тобто вибору тих людей, серед яких буде проводитися дослідження. Сутність вибіркової процедури розкривається у соціологічній науці за допомогою таких ключових понять як генеральна та вибіркова сукупності.

Генеральна сукупність– об’єкт дослідження в єдності його суттєвих якостей та ознак. Вибіркова сукупність– частина генеральної сукупності, яка становить суму вихідних одиниць спостереження, вивченню та аналізу, тобто свого роду мікромодель генеральної сукупності. Якість вибірки вимірюється її репрезентативністю, тобто мірою наближеності сформованої моделі досліджуваного об’єкта до відповідних пропорцій (параметрів) генеральної сукупності. Репрезентативність забезпечується стратегією і процедурою її формування, розрахунком її мінімального обсягу, який здатний забезпечити необхідну точність її результатів. Елементи генеральної сукупності (респонденти), які підлягають аналізу (опитуванню, інтерв’юванню) називають одиницями відбору.Ознаки об’єкта, що підлягають вивченню (шум, запилення тощо) називають одиницями спостереження