Анкета – впорядкований за змістом і формою набір запитань, спрямованих на розкриття змісту досліджуваної проблеми
Аутгрупа – група людей, по відношенню до якої індивід не має почуття ідентичності або приналежності.
Взаємодія соціальна – система взаємообумовлених соціальних дій, пов’язаних замкненістю, за якої дія одного суб’єкта є одночасно причиною і наслідком відповідних дій інших суб’єктів.
Група соціальна -- об’єднання людей зі стійкими взаємодіями і наявністю взаємних очікувань, координацією дій, кооперацією і солідарністю з приводу спільних цілей та культурних зразків, які регулюються формальними та неформальними інститутами.
Інгрупа – соціальна спільнота, до якої індивід має почуття своєї приналежності і ідентифікує себе з нею.
Індустріальне суспільство – стадія суспільного розвитку, що має складну систему поділу праці і характеризується розвиненою роллю науково-технічної діяльності, машинним виробництвом, масовим виробництвом товарів на широкий ринок, механізацією виробництва та управління, загальнонаціональним ринком.
Постіндустріальне суспільство – стадія історичного розвитку людства (виникає в останню чверть ХХ ст.), в якій провідною сферою економіки є сфера послуг, функціонує високорозвинута ринкова економіка, що ефективно використовує науково-технічний прогрес, автоматизацію та інформаційно- комп’ютерні технології, ключові позиції займають університети як центри наукових знань і науково-технічні спеціалісти, політична сфера спитається на зрілу демократію, а в соціальній сфері основною турботою є якість життя.
Девіантна поведінка – форма поведінки індивіда в групі або суспільстві, яка не відповідає установленим нормам, моральним та правовим вимогам.
Соціологічне дослідження – це система логічно послідовних
методологічних, методичних та організаційно-технічних процедур.
Соціологічне опитування – метод збирання первинної інформації, який ґрунтується на зверненні до респондентів з питаннями, спрямованими на розкриття змісту проблеми, що досліджується.
Програма соціологічного дослідження – це документ, в якому всебічно обґрунтовуються методологічні підходи й методичні заходи соціологічного дослідження.
Соціальний зв’язок – сукупність залежностей одних соціальних
суб’єктів від інших, взаємовідносини, що об’єднують індивідів та соціальні групи у соціальні спільності.
Соціальний інститут – стійкий комплекс формальних і неформальних правил, принципів, норм, настанов, що регулюють різні сфери людської діяльності і організують їх в систему ролей і статусів, що утворюють соціальну систему.
Інституціоналізація – процес становлення соціальних інститутів, визначення і закріплення інституціональних правил і норм, ролей і статусів, приведення їх до системи, здатної діяти в напрямку задоволення суспільних потреб.
Особистість – це конкретна людина як система стійких якостей, властивостей, що реалізуються в процесі становлення соціальних зв’язків, в соціальних інститутах, культурі, тобто в соціальному житті.
Соціальна роль – внутрішньо пов’язана система дій індивіда, які є реакціями на поведінку інших осіб, яка протікає згідно з більш або менш чітко встановленими зразками, на слідування яким група очікує від своїх членів.
Соціологія - це наука, що досліджує соціальні форми, закони і закономірності функціонування та розвитку суспільства через взаємодію індивідів і їх груп, спільнот.
Соціальне - властивість, іманентна (внутрішньо) властивість особистості і спільноти, що формується в результаті процесів соціалізації й інтеграції людини в суспільство, у суспільні відносини. Це поняття відбиває зміст і характер взаємодій між суб'єктами (індивідами, групами, спільностями) як результат виконання людиною визначених соціальних ролей, які вона бере на себе, стаючи членом спільноти. Соціальне -- продукт взаємодії суб'єктів, що виражений у культурі, оцінках життя людей.
Соціалізація – процес впливу соціальних умов на життєдіяльність індивіда з метою включення його в систему суспільних відносин, змістом якого виступає творче засвоєння індивідом норм, які регулюють життєдіяльність соціуму.
Список літератури
1. Барвінський А.О. Соціологія. Курс лекцій для студентів вищих навчальних закладів.— К.: Центр навчальної літератури, 2005.—328 с.
2. Гіденс Е. Соціологія. - К.: Основи, 1999. -726 с.
3. Городяненко В. Г. Социологический практикум: Учебно-методическое пособие. - К.: „Издательский центр Академия",1999.—160 с. (Альма-матер)
4. Дворецька Г.В. Соціологія: Навчальний посібник. - К.: КНЕУ,1999. – 340 с.
5. ПавліченкоП. Я, ЛитвиненкоД. А. Соціологія. Навчальний посібник.-К.: Лібра, 2000.—256 с.
6. Паніна Н.В. Технологія соціологічного дослідження. Курс лекцій.—К.: Наукова думка.—1996.—232 с.
7. Примуш М.В. Загальна соціологія. Навчальний посібник.—К.: ВД „Професіонал‖, 2004.—592с.
8. Руденко І.П. Соціологія. Курс лекцій. Навчальний посібник для вузів.—Харків.—1996.—210 с.
9. Сірий Є.В. Соціологія: загальна теорія, спеціальні та галузеві теорії. Навч.посібник.—К.: Атака, 2004.—480 с.
10. Соціологія. Навч. посіб. / За ред. С.О. Макєєва - 2-е вид., випр.і доп.-- К.: Т-во „Знання, КОО", 2003. –455с.
11. Соціологія. Курс лекцій. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти./за ред.. В.М. Пічі. Друге вид. випралене і доповнене. Львів „Новий світ «2000», 2002.—317 с.
12. Соціологія: Підручник /За заг. ред. В. П. Андрущенка, МІ Горлача.- Х.-К., 1998.—520 с.
13. Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. За редакцією В.Г. Городяненка.—Київ: Академія.—1999.—384 с.
14. Соціологія: Підручник /Н. П. Осипова, В.Д. Воднік, Г.П. Клімова та ін.: Арінком Інтер, 2003.--К.,—336 с.
15. Томпсон Дж., Пристли Дж. Соціологія.—Львов: инициатива, 1998.—498 с.
16. Юрій М.Ф. Соціологія.—К.: Дакор., 2006.—552 с.
17. Якуба О. О. Соціологія. Навчальний посібник для студентів. - X.:Константа, 1996.—132 с.
