Вестфа́льський мир 1648 — завершив Тридцятирічну війну 1618—1648 рр. Підписаний у Мюнстері 24 жовтня 1648 р. Ще в 1638 Папа і данський король закликали до припинення війни. Два роки після цього ідею підтримав німецький рейхстаг, який зібрався вперше після тривалої перерви. 25 грудня 1641 відбулося підписання попереднього мирного договору, за яким імператор, що представляв також Іспанію, а з іншого боку Швеція і Франція заявили про свою готовність скликати у вестфальських містах Мюнстері і Оснабрюці конгрес для укладення загального миру. У Мюнстері велися переговори між Францією і імператором. У Осанбрюці — між імператором і Швецією.
Люта боротьба розгорнулася вже навколо питання про той, хто має право брати участь в роботі конгресу. Франції і Швеції вдалося подолати опір імператора і добитися запрошення князів імперії.
У результаті конгрес вийшов найбільш представницькою нарадою в історії Європи: на ньому були присутні делегації 140 суб'єктів імперії і 38 інших учасників. Імператор Фердинанд III Габсбург був готовий піти на великі територіальні поступки (більші, ніж довелося віддати у результаті), але Франція зажадала таких поступок, про які він спочатку навіть не думав.
Імператор повинен був відмовитися від підтримки Іспанії і не втручатися в справи Бургундії, яка формально була частиною імперії. Національні інтереси узяли гору над династичними. Імператор підписав всі умови фактично сепаратно, без іспанського кузена.
Укладений 24 жовтня 1648 року одночасно в Мюнстері і Оснабрюці мирний договір увійшов до історії під найменуванням Вестфальського.
Окремий договір, підписаний дещо раніше, припиняв війну між Іспанією і Нідерландами. Вони, а також Швейцарія, визнавалися незалежними державами. Неврегульованою залишилася тільки війна між Іспанією і Францією, яка продовжувалася до 1659.
За умовами миру, Франція отримала Південний Ельзас і лотарінгське єпископство Мец, Туль і Верден, Швеція — острів Рюген, Західну Померанію і герцогство Бремен, плюс контрибуцію в 5 млн талерів. Саксонія — Лузацію, Бранденбург — Східну Померанію, архієпископство Магдебург і єпископство Мінден. Баварія — Верхній Пфальц, баварський герцог став курфюрстом.
Сучасні історики розглядають Вестфальський мир як подію, яка заклала основи сучасного світового порядку - поділу світу на національні держави і появу пов'язаних з цим принципів міжнародного права. В деякому розумінні саме Вестфальський мир заклав основи сучасної Європи, більша частина якої входила в ті часи до сфери впливу Священної Римської Імперії.
Цей мир фактично зрівняв в правах реформоване християнство (різні протестанські церкви) з римо-католицьким християнством. На міжнародному рівні був визнаний принцип - чия держава того й віра. Окрім того, в міжнародній політиці з'явилось поняття - вестфалійська система - яка забезпечувала суверенітет держави на своїй території.
Вивчаючи Вестфальський мир і Тридцятилітню війну в Європі слід пам'ятати про інші події, які відбувалися в той час - англійська буржуазна революція під проводом Кромвеля і українська визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького, яка зробила свій внесок у розвал Речі Посполитої (а отже Священної Римської Імперії і династії Габсбургів, сателітом якої була тогочасна Річ Посполита).
Війна торкнулася всіх верств населення. У західноєвропейсьій історичній традиції вона залишилася одним з найжахливіших європейських конфліктів, у числі попередників Світових воєн XX століття. Найбільші втрати були заподіяні Німеччині. Оцінки демографічних втрат сильно відрізняються. За оцінкам радянських істориків (Абрамсон М. Л., Гуревич А. Я., Колесницкий Н.Ф.) тільки військових загинуло 2, 071 000 (одна тільки Німеччина втратила 300, 000 солдатів) і більше 6, 000 000 мирних жителів. Населення Франції за час війни скоротилося більш ніж на 1, 000 000 жителів, Чехії з 2, 000 000 до 700 000 жителів, а Німеччині з 17, 000 000 до 10, 000 000. Обережніші розрахунки роблять німецькі дослідники які оцінюють сукупні людські втрати в 5-6 мільйонів чоловік. Демографічні втрати війни компенсовані в Німеччині лише через 100 років. Нищівний удар був завданий економіці Німеччини. Шведи спалили і зруйнували в Німеччині практично всі залізоливарні заводи і рудні копальні. Внаслідок війни понад 300 дрібних німецьких князівств отримали повний суверенітет при номінальному членстві в Священній Римській Імперії. Ця ситуація зберігалася аж до 1806 року, коли імперію було скасовано. Війна не привела до автоматичного краху Габсбургів, але змінила розстановку сил в Європі. Гегемонія перейшла до Франції. Занепад Іспанії став очевидним. Крім того, Швеція ввійшла в число великих держав, значно укріпивши свої позиції на Балтиці. З Вестфальського миру прийнято вести відлік сучасної епохи в міжнародних відносинах.
