Сутність та завдання гри, її функції

Філософи стверджують, що «гра – це особлива форма дитячого життя, вироблена або створена суспільством для управління розвитком дітей; у цьому плані вона є особливе педагогічне творіння, хоча творцем її були не окремі люди, а суспільство в цілому, а сам процес виникнення й розвитку гри був «масовим» … процесом, у якому природно-історична закономірність «пробивалася» через різноманітну свідому діяльність окремих людей»

У теоретичній літературі гра розглядається як:

1) особливе ставлення особистості до навколишнього світу;

2) особлива діяльність дитини, яка змінюється й розгортається як її суб'єктивна діяльність;

3) соціально заданий дитині й засвоєний нею вид діяльності (або ставлення до світу);

4) особливий зміст засвоєння;

5) діяльність, у ході якої відбувається розвиток психіки дитини;

6) соціально-педагогічна форма організації дитячого життя, «дитячого суспільства».

Гра – породження діяльності, за допомогою якої людина перетворить дійсність, змінює світ. У грі вперше формується й виявляється потреба дитини впливати на світ, стати суб'єктом, «господарем» своєї діяльності.

Сутність гри полягає в тому, що в ній важливий не стільки результат, скільки сам процес, процес переживань, пов'язаних з ігровими діями. Хоча ситуації, що програються дитиною, уявлені, але відчуття, що переживаються нею, реальні.

Ця специфічна особливість гри несе в собі великі виховні можливості, оскільки, управляючи змістом гри, включаючи в сюжет гри певні ролі, педагог може тим самим програмувати певні позитивні відчуття дітей, які граються. По-перше, важливий сам досвід переживання позитивних відчуттів для людини; по-друге, через переживання тільки й можна виховати позитивне ставлення до діяльності. Гра має велику нагоду сформувати позитивне ставлення й до неігрової діяльності.

Педагогічний потенціал гри полягає в тому, що вона створює умови для творчого самовираження дитини, а творчість є щонайпотужнішим засобом її розвитку.

Грі властиві такі соціально-психологічні й педагогічні функції:

· орієнтаційна – створення уявної ситуації, яка б орієнтувала дитину на певні норми поведінки в житті суспільства, на придбання якихось навичок і вмінь, а так само духовних цінностей;

· коректуюча – функція, яка вносить зміни у свідомість дитини щодо її поведінки, де дитина в грі намагається зробити стрибок над рівнем своєї звичайної поведінки;

· заміщаюча – коли властивості речі зберігаються, але значення їх перекидається, тобто центральним моментом стає думка; у грі дитина оперує значеннями слів, що заміщають річ;

· розвивальна – коли в грі у дітей ефективно розвиваються всі психічні процеси (пам'ять, сприйняття, мислення, увага, сенсорні якості – орієнтування в просторі та часі у властивостях предметів, розвиток мовлення);

· терапевтична – що застосовується для корекції різних відхилень у поведінці дітей (непристосованості, агресивності, замкнутості).

Соціально-психологічні й педагогічні функції гри є провідною ланкою в процесі формування особистості.
Педагогічні функції ігрової діяльності продиктовані стратегічним завданням перетворити групу учнів у єдиний діяльнісний організм:

· досягнення результату діяльності;

· проживання соціально-ціннісного ставлення;

· вияв і самоутвердження індивідуальності.

Педагог повинен виконати професійні операції з реалізації функцій:

Функція 1	Функція 2	Функція 3
· визначити мету · розподілити ролі · дати інструкцію · обмежити час і обсяг гри · елементи романтики, змагальності	· виявити мотив · указати на соціальне значення · окреслити якість · покласти відповідальність за ділянку гри · орієнтувати на красу виконання	· розкрити особливе значення · проекціювати вплив на майбутнє життя · запропонувати вільний вибір · підкреслити значення кожного в загальній грі · провести рефлексію · дякувати кожному

Таблиця може надати значну допомогу початковому педагогу при роботі з дітьми. Вона описує технологічні умови організації групової ігрової діяльності. І тому може бути використана як засіб для професійного навчання групової роботи і як критерій оцінки професійної роботи педагога з дітьми.
Ігри мають свої особливості:

· колективний характер діяльності (безпосередні виконавці, глядачі);

· актуальність змісту, яка дозволяє додати грі гострий, наступальний характер;

· педагогічний підхід до розподілу ролей (доручення ролей і лідерам, і учням, які потребують корекції своїх недоліків);

· гра – одноразова за природою, залежить від творчості й імпровізації учасників).

Гра – одна з провідних форм соціалізації, засвоєння правил спілкування. Ураховуючи специфіку роботи в дитячих організаціях, можна виділити три основні критерії ефективності соціалізації дитини:

Інтеріоризація соціального досвіду (когнітивний)	· наявність знань про різні типи соціальних відносин; · усвідомлення залежності свого успіху від розвитку суспільних відносин; · знання особливостей соціального спілкування.
Прагнення до участі в соціальних відносинах (мотиваційний)	· потреба до соціального спілкування в різних групах дітей і дорослих; · спрямованість на досягнення результатів у соціальній діяльності; · адекватна оцінка своєї участі в діяльності.
Участь у пошуку шляхів реалізації своїх можливостей (діяльнісний)	· участь у соціально значущій діяльності; · вияв ініціативи й активності в діяльності; · творчий підхід до діяльності.

Інтеграційним критерієм ефективності процесу соціалізації є сформована готовність до соціальних дій. Однією з актуальних проблем сучасної психології й педагогіки є проблема готовності людини, яка росте, до різних видів діяльності, до творчого виконання конкретних життєвих успіхів. Готовність до того або іншого виду діяльності розуміється в сучасній філософській, соціологічній, психологічній літературі як цілеспрямований вираз особистості, що включає її переконання, погляди, стосунки, мотиви, відчуття, вольові й інтелектуальні якості, знання, навички, установки, налаштованість на певну поведінку, діяльність.

Потреба особистості в грі і здатність грати характеризується особливим баченням світу й не пов'язано з віком людини. Проте прагнення до гри дорослих і дітей мають різні психологічні підстави.

Необхідність гри й мистецтва для людини Л.С. Виготський пояснював, застосовуючи образ воронки: «Шеррінгтон порівнював нашу нервову систему з воронкою, яка повернена широким отвором до світу й вузьким отвором до дії. Світ уливається в людину через широкий отвір воронки тисячею зовів, потягів, роздратувань, мала їх частина здійснюється і як би витікає назовні через вузький отвір. Абсолютно зрозуміло, що ця нездійснена частина життя, що не пройшла через вузький отвір нашої поведінки, повинна бути так чи інакше зжита (тобто виявлена)».

Продовжуючи думку Л.С. Виготського, можна міркувати так: доросла людина, яка вже вчинила вибір одного з можливих життєвих шляхів, живе у сфері вузького каналу воронки, а гра, мистецтво дозволяє їй в умовному плані пережити інші можливі варіанти життя, невикористані в реальному плані.

У дитини все по-іншому. «Варто тільки поглянути на дитину, – пише Л.С. Виготський, – щоб побачити, що в ній заключено набагато більше можливостей життя, ніж ті, які знаходять своє здійснення. Франк говорить, що якщо дитина грає в солдата, розбійника і коня, то це тому, що в ній є реально заключений і солдат, і кінь, і розбійник».

Інакше кажучи, якщо дорослий у грі «пробує», «переживає» вже не використані можливості життя, то дитина програє, «приміряє» ще не використані, не вибрані можливості. Саме це й робить гру могутнім засобом соціалізації дитини, залучення її до норм і цінностей суспільства.

Здатність «розширювати» канал воронки в кожної людини залежить від того, якою мірою вона, застосовуючи досвід дитинства, може користуватися ігровими ролями в реальному житті.

Гра виконує роль передбачення наочної й духовної діяльності. У ній завжди міститься елемент спортивної, трудової, художньої або пізнавальної діяльності. У грі присутнє спілкування як діяльність і ціннісна орієнтація.

Гра – завжди фізичне або духовне діяння, що вправляє сили людини. У грі незмінно є об'єкт додатку сил. Тому гра завжди стає проекцією якогось виду людської діяльності. Ігровий підхід є ефективним засобом спонукання до корисної діяльності й поведінки (Щуркова Н.Е.).