Аналіз отриманих результатів

Дослідження було сплановано і проведено в 2 етапи.
1. Визначити рівень агресивної мотивації у дітей, які виховуються в сім'ї і в умовах школи - інтернату.
2. Зіставити отримані дані.
Для визначення рівня агресивної мотивації був використаний опитувальник Басса - Дарки.
Результати тестування представлені на таблиці 1, на гистограммах 1,2
Таблиця 1.

За результатами тестування дітей, які виховуються в родині, показник агресивності (сума показників фізичної, непрямої і вербальної агресії), індекс ворожості (сума показників підозрілості і образи), показник рівня агресивної мотивації (УАМ) (сума показників фізичної агресії, вербальної агресії і роздратування) знаходяться в нормі, жодних відхилень у ході дослідження не було помічено. При цьому необхідно враховувати, що УАМ приблизно дорівнює агресивності. У даному випадку у 40% досліджуваних дітей, які виховуються в родині, є потенціал агресії, т.к УАМ> Агресивності, а у решти (60%) йде придушення особистості - УАМ <Агресивності.
За результатами тестування дітей, які виховуються в школі - інтернаті було виявлено, що всі показники так само знаходяться в нормі, але у всіх дітей (100%) є потенціал агресії.
Звідси випливає, що у школі - інтернаті створені сприятливі умови для навчання і виховання дітей. Кожна дитина має психолого - медико-педагогічний супровід, яке дає можливість соціально адаптувати дітей перед випуском з школи. Але було відмічено, що у всіх дітей, які брали участь у тестуванні, є потенціал агресії. Це пояснюється тим, що діти знаходяться далеко від батьків, нудьгують, багато хто з неблагополучних сімей, в силу дефекту, у дітей є затримка психічного розвитку. Тому система виховної роботи повинна всіляко сприяти створенню умов наближених до домашніх, повинні бути довірчі відносини дітей з педагогами.
Можна зробити наступні висновки:
1. У результаті дослідження було визначено, що рівень прояви агресивної поведінки дітей підліткового віку, які виховуються в школі - інтернаті і в сім'ї знаходиться в нормі.
2. Але у всіх дітей, які виховуються в школі - інтернаті є потенціал агресії.
З отриманих результатів видно, що наша гіпотеза не підтвердилася. Рівень агресивної мотивації знаходиться в нормі у дітей, які виховуються в школі - інтернаті і вдома.
Але все ж таки, умови інтернатного типу в деяких випадках створюють грунт для формування агресії дітей. Але будь-яке агресивна поведінка можна запобігти, або зменшити частоту його проявів зміною психосоматичного стану в ситуації прояву гніву.

Висновок

Таким чином, агресія - це будь-яка форма поведінки, націленого на образу чи заподіяння шкоди іншій живій істоті, яка не бажає подібного поводження.
Це визначення підкреслює, що агресія - це модель поведінки, а не емоція або мотив. Хоча агресія часто асоціюється з негативними емоціями - такими як злість; з мотивами - такими як прагнення нашкодити чи образити. Звичайно, ці фактори впливають на агресивну поведінку, але їх наявність не є необхідною умовою для такої поведінки.
Підлітковий агресивність є комплексне особистісне утворення, а причинами агресивної поведінки можуть бути як психологічні (порушеннямотиваційної, емоційної, вольової або моральної сферах), так і соціально - психологічні чинники (дезінтеграція сім'ї, порушення емоційних зв'язків у системі дитячо - батьківських відносин, особливості стилю виховання).
Дітей з підвищеною агресивністю відрізняють озлобленість, самовпевненість, распоясность, нестриманість. Спілкуючись з ними педагог повинен бути підкреслено м'який, стриманий, терплячий, своїм виглядом показувати, що чудово розуміє внутрішній стан забіяки: адже, тероризуючи інших, він нерідко сам страждає від власної упертість, нестриманості. Навіть заподіявши біль іншому, втихомирив спалах свого гніву, він продовжує відчувати почуття досади, незадоволення. Доросла людина має відчути внутрішні переживання дитини, підказати йому, що буде важко впоратися власними силами, що педагоги, батьки, друзі - його союзники у вирішенні внутрішніх проблем. Дитина повинна відчути, що його люблять, цінують, хочуть бачити більш стриманим, великодушним, який вміє володіти собою, що потрібно позбавлятися від поганих вчинків.
Педагог, працюючи з дітьми з підвищеною агресивністю, повинен бути уважним, прогнозувати дії дитини, а також будувати свою роботу так, щоб всіляко допомагати дитині в подоланні важкою для нього ситуації. Повинен звертати увагу на найменші зміни в поведінці, в настрої дітей.

Додаток

Методичні рекомендації щодо зниження агресивності у підлітків.
Вправа.
Мета: вибір найбільш прийнятного способу розрядки гніву й агресивності.
Спочатку ведучий розповідає притчу: "Жила - була отруйна і злісна змія. Одного разу вона зустріла мудреця і, здивувавшись його доброті, втратила свою злість. Мудрець порадив їй припинити і ображати людей, і змія вирішила жити по - новому, не завдаючи шкоди нікому. Але як тільки люди дізналися про це, вони стали кидати в змію камені, тягати її хвіст і знущатися над нею. Мудрець побачив, що відбувається і, вислухавши скарги змії, сказав: "Я просив, щоб перестала заподіювати людям страждання і біль, але я не говорив, щоб ти ніколи не шипіла і не відлякує їх! "
Мораль: Можна навчитися протистояти злу, не заподіюючи зла у відповідь! "
Далі учасникам пропонують розглянути фотографії людей, які викликають у них злість, ненависть, бажання образити. Потім їм дається установка уявним поглядом побачити, як вони виражають свої почуття до людини, на якого розгнівані: не стримувати себе і робити все, що заманеться. Коли вправа закінчується, проводиться групова бесіда, в ході якої з'ясовується, що було легко виконати, а що - важко. Що сподобалося, а що ні.
Таким чином, дітям демонструються моделі агресивної поведінки, які не приносять шкоди, а призводять до розрядки накопиченої енергії по відношенню до людини, що викликає неприязнь.
Гра - "Ящик з" обідкамі ".
Цю гру можна запропонувати і дівчаткам і хлопцям.
Мета: за допомогою активних дій виплеснути свої негативні переживання.
Матеріали: картонний ящик і газета.
Дитина бгає шматки газети в кулі і кидає їх в стіну. Вони падають, залишаючись на підлозі, а він продовжує бгати все нові шматки газети і кидати в стіну до тих пір, поки не втомиться. Якщо дитину образили, то йому можна порадити супроводжувати кожен кидок словами, адресованими кривднику.
Коли дитина втомиться і трохи заспокоїться, можна разом із нею зібрати паперові грудки і скласти їх до наступного разу, пояснюючи йому, що він завжди може ними скористатися наодинці у своїй кімнаті, коли знову відчує сильна напруга і бажання злитися.
Гра "крикни гучніше!"
Мета: за допомогою створення ситуації прийняття, нейтралізувати вербальну агресію.
Дана вправа є одним з методів, що застосовуються, коли дитина часто використовує ненормативну лексику або просто обзивається. Методика може бути використана як батьками, так і психологами.
При черговій ситуації, коли дитина застосував якісь "обзивательства", батькові (або психолога) обов'язково потрібно з'ясувати, наскільки дитина взагалі розуміє значення тих слів, які вимовляє. Якщо він розуміє їх зміст, провести бесіду, відповівши на питання:
Чому він вживає саме ці слова?
Чим вони йому подобаються? Що для нього означають?
Пояснити, як почувають себе люди, стосовно яких адресуються лайки.
Запропонувати дитині вирішити цю проблему, заінтригувавши його тим, що запропонувати прогулятися в таке місце, де він може говорити ці слова, скільки хоче, і його ніхто не буде там за це лаяти.
На наступний день або найближчим часом після такої розмови запропонувати йому прогулятися до лісу. Привести дитину на яку-небудь, досить далеку галявинку (де вас ніхто не зможе почути), зупинившись по середині, оголосити, що це те саме місце, де він може дуже, дуже голосно вимовляти всі лайки, які хоче.
Після цього, постаратися зробити так, щоб дитина промовляв усі відомі йому негативні слова, причому не один раз, з кожним разом підсилюючи їх гучність. Останнім разом вважається той повтор, коли ви відчуєте, що дитина вже дійсно втомився і не хоче більше кричати погані слова. По закінченню цієї процедури похваліть його за те, що він так голосно вміє кричати, і скажіть, що ви разом з ним прийдете сюди знову, якщо у нього виникне бажання відтворити все те, що він викрикував. Потім просто, як ніби нічого й не було, повернутися додому. Бажано про цей випадок не кому не розповідати, щоб не поставити дитину в неприємну, негативно забарвлену ситуацію.
Правила придушення агресивної поведінки, розроблені для дітей:
Необхідно кілька разів глибоко вдихнути, якщо відчув гнів;
Не давати волю рукам, поки що повільно не злічити до 10;
подумати, що буде потім, уявити наслідки своєї поведінки;
щоранку давати собі обіцянку не вступати в конфлікти;
ввечері підводити підсумки дня, що минув: хвалити себе, якщо день пройшов спокійно; штрафувати себе за кожен зрив настрою і поведінки;
проводити загартовування організму, вмиватися холодною водою;
тренувати волю.
Правила спілкування педагога з агресивною дитиною:
не фіксувати увагу всіх на небажаному поведінці дитини і не впадати самому в агресивний стан;
найбільш адекватна поведінка дорослого - це вагоме засудження агресії дитини, але без жорстких покарань у разі проступку;
старайтеся, перш за все, з'ясувати причину агресії і спокійно, тактовно її усунути;
давайте можливість дитині зняти агресію, виплеснув емоції через ігри і релаксаційний тренінг;
намагайтеся зайвий раз приголубити дитину, показавши, що його теж цінують, що він вам потрібний;
реагуйте і відгукуйтеся на будь-які позитивні зрушення у поведінці дитини, навіть якщо вони незначні.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Психологія | Курсова | 156.4кб. | скачати

Схожі роботи:
Психологічні особливості агресивної поведінки дітей підліткового віку виховуються в
Психологічні особливості агресивної поведінки дітей молодшого шкільного віку
Психологічні особливості підліткового віку
Особливості емоційної сфери дітей дошкільного віку виховуються в умовах дитячого
Особливості навчання дітей підліткового віку
Особливості прояви агресивної поведінки дітей у старших групах дитячого саду
Особливості психологічного консультування дітей підліткового віку
Психологічні особливості поведінки дітей з вегетосудинною дистонією
Особливості моральної поведінки у дітей дошкільного віку