Причини агресії, її види та механізм дії

Схильність людини до агресивних дій намагалися пояснювати по-різному. Однією з перших виникла точка зору, згідно з якою у тварин і у людини існує уроджений "інстинкт агресивності". Фрейд вказував на інстинктивні основи людського прагнення до руйнування, вважаючи безплідними спроби призупинити цей процес.
Людська агресивність має еволюційні і фізіологічні корені. До числа фізіологічних чинників агресії відносяться статеві гормони.
Відповідно до теорії фрустрації, агресія - це автоматично що в надрах організму потяг, а наслідок фрустрації, тобто перешкод, що виникають на шляху цілеспрямованих дій суб'єкта, або ж не настання стану, до якого він прагнув. Ця теорія стверджує, що, по-перше, агресія завжди є наслідком фрустрації і, по-друге, фрустрація завжди спричиняє за собою агресію.
Інший погляд на походження агресивної поведінки представлена ​​в теорії соціального навчання. Для того щоб агресивна поведінка виникло і поширилося на певний об'єкт, необхідно щоб існувало дві умови [6]: перше - щоб перешкоду, що виникло на шляху цілеспрямованої діяльності, викликало у людини реакцію гніву і друге - щоб в якості причини виникнення перешкоди був сприйнятий інша людина.
Найсучасніша точка зору на походження агресивної поведінки пов'язана з когнітивною теорією навчання.
Агресивні дії розглядаються не тільки як результат фрустрації, але і як наслідок навчання, наслідування іншим людям. Агресивна поведінка в цій концепції трактується як результат наступних когнітивних та інших процесів [8]:
1. Оцінки суб'єктом наслідків своєї агресивної поведінки як позитивних.
2. Наявність фрустрації.
3. Наявність емоційного перезбудження типу афекту або стресу, що супроводжується внутрішньою напруженістю, від якої людина хоче позбутися.
4. Наявність відповідного об'єкта агресивної поведінки, здатного зняти напругу і усунути фрустрацію.
Говорячи про причини агресії потрібно враховувати, що агресія - неоднорідна за своєю природою. Виділяють різні типи та види агресії.
По - перше, розрізняють реактивну і спонтанну агресію. Ряд важливих відмінностей зазначив С. Фешбах, розмежувавши один від одного експресивну, ворожу та інструментальну агресію. Експресивна агресія є мимовільний вибух гніву і люті, нецілеспрямованістю і швидко припиняється, причому джерело порушення спокою не обов'язково піддається нападу.
Найбільш важливо розрізнення ворожою і інструментальної агресії. Метою першої є головним чином нанесення шкоди іншому, у той час як друга спрямована на досягнення мети нейтрального характеру, а агресія використовується при цьому лише в якості засобу (наприклад, у випадку шантажу, виховання шляхом покарання, постріли в захопив заручників бандита).
Інструментальну агресію Фешбах поділяє на індивідуально і соціально вмотивовану, можна також говорити про своєкорисливою та безкорисливої ​​агресії.
Серед форм агресивних реакцій, що зустрічаються в різних джерелах, необхідно виділити наступні [6,8]:
Фізична агресія (напад) - використання фізичної сили проти іншої особи.
Непряма агресія - дії, як манівцями спрямовані на іншу особу (плітки, злобні жарти), так і ні на кого не спрямовані вибухи люті (крик, тупання ногами, биття кулаками по столу, ляскання дверима і ін.)
Вербальна агресія - вираз негативних відчуттів як через форму (крик, вереск, сварка), так і через зміст словесних відповідей (погрози, прокляття, лайка).
Схильність до роздратування - готовність до прояву при щонайменшому збудженні запальності, різкості, грубості.
Негативізм - опозиційна манера поведінки, зазвичай спрямована проти авторитету або керівництва. Може наростати від пасивного опору до активної боротьби проти сталих законів і звичаїв.
З форм ворожих реакцій зазначаються:
Образа - заздрість і ненависть до оточуючих, обумовлені почуттям гіркоти, гніву на весь світ за дійсні або уявні страждання.
Підозрілість - недовір'я і обережність по відношенню до людей, засновані на переконанні, що оточуючі мають намір заподіяти шкоду.
Розрізняють агресію і за механізмом виникнення і дії, а механізм і принцип дії багато в чому залежать від сприйняття та оцінки людиною ситуації, зокрема - намірів, приписуваних іншій особі, відплати за агресивну поведінку, здатності досягти поставленої мети в результаті застосування агресивних дій, оцінки подібних дій з боку інших людей і самооцінки [6].
Розглянемо їх більш детально, т.к саме ці чинники і визначають агресивну поведінку у людини.
Намір: коли людина бачить, що інший збирається напасти на нього або перешкодити йому, то вирішальним виявляється насамперед та обставина, приписуються чи цього іншого агресивні наміри і ворожі по відношенню до себе плани.
Очікування досягнення мети агресії і відплати за агресивну поведінку [1]: Поки суб'єкт своєму розпорядженні можливості здійснення прямої агресії, реалізація яких не представляє труднощів, очікування ймовірності нанесення шкоди жертві і тим самим досягнення мети агресивної дії відіграють незначну роль. Істотне значення це очікування набуває лише в тому випадку, коли відповідна агресія суб'єкта не може досягти ініціатора агресії безпосередньо, наприклад, немає можливості з ним зустрітися. Тоді може пос-ледовать непряма агресія типу нанесення шкоди власності агресора чи його репутації. Імовірність, що подібні непрямі агресивні дії насправді вразять агресора, дуже різна і є як очікування наслідків результату дії - одним з вирішальних детермінантів
Сприяють агресії ключові подразники: Особливості контексту впливають на оцінку ситуації, вказуючи суб'єкту, який сенс їй слід приписати. Один із прикладів це так званий ефект зброї. Якщо у лабораторному приміщенні знаходиться зброя, то агресивність випробуваного буде підвищуватися. Ключові подразники надають мотивуюча дія лише в тому випадку, коли відповідають поточному мотиваційному стану.

Задоволення, що приносилося досягнутим в ході агресії результатом: Для людини, яка зазнала агресії і думає про відплату, сприйняття поєдинку боксерів після випробуваного одним з них ураження супроводжувалася заміщує переживанням, що відображав, збудливим і множимо надії на помста, що призводило до посилення мотивації. Самооцінка: Процеси самооцінки представляють собою вирішальний детермінант агресивності суб'єкта, рівень самооцінки регулює внутрішньо обов'язкові нормативні стандарти, які можуть як перешкоджати, так і сприяти здійсненню агресії. Якщо в результаті несправедливого (на думку суб'єкта) напади, образи чи навмисно створеного перешкоди буде зачеплено і умалено його почуття власної гідності (його нормативний рівень), то агрес-ся буде націлена на відновлення своєї гідності здійсненням відплати [11].
Отже, у найзагальніших рисах алгоритм розвитку агресивного циклу виглядає так: на початку відбуваються невидимі спостерігачеві і чуттєво не оформлені для самого хворого процеси відхилення від нормального ходу біологічного життя. На цьому етапі відбувається включення механізмівкомпенсації, спрямованих на подолання що виникли патологічних змін.