Поняття агресивності і агресії, основні теоретичні підходи

Введення

Проблема агресивності одна з найзначніших проблем сучасної психології.
Тривожним симптомом є зростання числа неповнолітніх з девіантною поведінкою, що виявляються в асоціальних діях (алкоголізм, наркоманія, порушення громадського порядку, хуліганство, вандалізм і ін.) Посилився демонстративне і викликає по відношенню до дорослих поведінку. У крайніх формах стали виявлятися жорстокість і агресивність. Різко збільшилася злочинність серед молоді. У порівнянні з недавнім минулим, зросло число тяжких злочинів, свідомість фіксує збільшення конфліктів і фактів агресивної поведінки людей. На грунті соціальних суперечностей виникають міжгрупові і міжособистісні конфлікти.
Крім того, проблема агресивності мало вивчена теоретично.
Ця проблема має давню історію. Багато дослідників в нашій країні (Воронов Ю., Марініна Є., Можгинського Ю.Б., Реан А.А., Савіна О.О., Семенюк Л.М., Фурманов І. А) і за кордоном (Бандура А., Уолтерс Р) займалися проблемою агресії, але до одного знаменника не прийшли, тому що вона складна і багатогранна і, отже, одного рішення бути не може. У центрі уваги дослідників виявилися такі аспекти проблеми: біологічні та соціальні детермінанти агресії, механізми її засвоєння та закріплення, умови, що визначають прояви агресії, індивідуальні та статево особливості агресивної поведінки, способи запобігання агресії.
Питання, пов'язані з людською агресивністю, зачіпаються у багатьох психологічних дослідженнях. Наявність надзвичайно високої концентрації агресії у суспільстві і відсутність однозначної і адекватного наукового визначення цього складного феномена роблять проблему дослідження агресивності однією з найбільш актуальних проблем сучасного світу, важливою теоретичною і практичною задачею.
Агресивність формується переважно в процесі ранньої соціалізації в дитячому та підлітковому віці, і саме цей вік найбільш сприятливий для профілактики і корекції. Цим і пояснюється актуальність теми агресії підлітків.
Мета роботи - вивчити особливості прояву агресивної поведінки дітей підліткового віку, які виховуються в сім'ї і в умовах школи-інтернату.
Предмет дослідження - психологічні особливості агресивної поведінки дітей у підлітковому віці.
Об'єктом дослідження - діти підліткового віку зі школи - інтернату (5 чоловік) і діти, що виховуються в сім'ї (5 осіб).
Базою експериментального дослідження є підлітки - учні спеціальної (корекційної) загальноосвітньої школи - інтернату II виду р. Совєтська Кіровської області і підлітки - учні МОУ середньої загальноосвітньої школи з поглибленим вивченням окремих предметів № 1 м. Совєтська Кіровської області.
Гіпотеза: рівень агресивності буде вищий у дітей, які навчаються в школі - інтернаті.
Для вирішення поставленої мети в роботі ставляться наступні завдання:
1. Вивчити стан проблеми з психолого-педагогічної літератури.
2. Визначити рівень агресивності у дітей, які виховуються в сім'ї і в умовах школи - інтернату.
3. Розробити методичні рекомендації щодо зниження агресивності у підлітків.
4. Розробити методи профілактики і корекції агресивної поведінки у підлітків.
Методи дослідження:
У результаті вивчення цієї проблеми використовували різні методи - спостереження, бесіда, тестування. У процесі тестування було опитано 5 підлітків, які навчаються у 8 класі в загальноосвітній школі, і 5 підлітків з порушеннями слуху (туговухість III - IV ступеня), які навчаються у 8 класі в школі - інтернаті (слухопротезувати сучасними цифровими апаратами).

Агресія як психологічний феномен

Поняття агресивності і агресії, основні теоретичні підходи

У психології термін "агресія" трактується по-різному. Багато авторів дослідження агресивності воліють їй давати негативну оцінку. Але також існує і точка зору на агресію з позитивної сторони.
Виділимо основні визначення агресії у відповідності з основними психологічними теоріями і концепціями агресії та агресивної поведінки:
Під агресією розуміється сильна активність, прагнення до самоствердження. (Bender L)
Під агресією розуміються акти ворожості, атаки, руйнування, тобто дії, які шкодять іншій особі або об'єкту. Людська агресивність є поведінкова реакція, що характеризується проявом сили у спробі завдати шкоди або шкоди особі чи суспільству. (Delgado H)
Агресія - реакція, в результаті якої інший організм отримує больові стимули. (Buss A)
Агресія - фізична дія або загроза такої дії з боку однієї особини, які зменшують свободу або генетичну пристосованість іншої особини. (Uilson) [11]
Агресія - люте, неприємне, що заподіює біль оточуючим, поведінку. [7]
Наявні визначення можна умовно розділити на 2 великі групи:
1. Подання про агресію як мотивованих діях, що порушують норми і правила, що заподіюють біль і страждання. У цьому плані розрізняються навмисна та інструментальна агресія. Інструментальна агресія - та, коли людина не ставив собі за мету діяти агресивно, але "так довелося" або "було необхідно діяти". У даному випадку мотив існує, але він не усвідомлюється. Навмисна агресія - це ті дії, які мають усвідомлений мотив - заподіяння шкоди або шкоди [1].
2. Агресія як акти ворожості і руйнування (поведінкова складова). Р. Берон і Д. Річардсон [6,12] дають таке визначення: агресія - це будь-яка форма поведінки, націленого на образу чи заподіяння шкоди іншій живій істоті, що не бажає подібного поводження.
На думку цих авторів:
агресія обов'язково має на увазі навмисне, цілеспрямоване заподіяння шкоди жертві;
як агресії може розглядатися тільки така поведінка, що має на увазі заподіяння шкоди або шкоди живим організмам;
жертва повинна мати мотивацію уникнення подібного поводження з собою.
З вітчизняних психологів цю точку зору поділяють Т.Г. Румянцева і І.Б. Бойко. Вони розглядають агресію як форму соціальної поведінки, що реалізується в контексті соціальної взаємодії, але поведінка буде агресивним за двох умов: коли мають місце згубні для жертви наслідки, і коли порушуються норми поведінки [6].
У 1939 р. Дж. Доллардом була запропонована теорія фрустрації - агресії, в якій стверджується, що [6,12]:
фрустрація завжди призводить до агресії у будь-якій формі;
агресія завжди є результатом фрустрації.
У світлі теорії соціального навчання, запропонованої Бандурою, агресія розглядається як якесь специфічне соціальну поведінку, яке засвоюється і підтримується в основному точно так само, як і багато інші форми соціальної поведінки. Теорія соціального навчання розглядає агресію як соціальну поведінку, що включає в себе дії, "за якими стоять складні навички, що вимагають всебічного навчання" [1]. Наприклад, щоб здійснити агресивна дія, потрібно знати, як поводитися зі зброєю, які рухи при фізичному контакті будуть болісними для жертви, а також потрібно розуміти, які саме слова чи дії завдають страждань об'єктах агресії. Оскільки ці знання не даються при народженні, люди повинні навчитися вести себе агресивно.
Отже, розглянувши всі основні теоретичні концепції агресії, можна прийняти за робоче таке узагальнююче визначення цього явища: агресія - це будь-яка форма поведінки, націленого на образу чи заподіяння шкоди іншій живій істоті, яка не бажає подібного поводження.
Це визначення підкреслює, що агресія - це модель поведінки, а не емоція або мотив. Хоча агресія часто асоціюється з негативними емоціями - такими як злість; з мотивами - такими як прагнення нашкодити чи образити. Звичайно, ці фактори впливають на агресивну поведінку, але їх наявність не є необхідною умовою для такої поведінки.
Треба розмежовувати поняття "агресія" і "агресивність". Агресія - це поведінка (індивідуальне або колективне), спрямоване на нанесення фізичного, якого психологічного шкоди або шкоди. Агресивність - відносно стійка риса особистості, що виражається в готовності до агресії, а так само в схильності сприймати й інтерпретувати поведінку іншого як вороже. В силу своєї стійкості та входження в структуру особистості, агресивність здатна визначати загальну тенденцію поведінки.
Індивідуальні детермінанти агресії мають постійний характер, вони стійкі. Людина схильна "тиражувати" вдалі моделі поведінки, що надалі закріплюється в досить стійкі риси особистості, тому схильних до насильства віку рідко вдається переробити за допомогою широко використовуваних засобів: посилення заходів, збільшення терміну покарання і т.д. Агресія для них є засобом досягнення цілей, а тому цілком прийнятна. Вона глибоко вкоренилася в їх особистісній структурі і як модель поведінки надзвичайно влаштовує, тому навряд чи вони з готовністю відмовляться відповідати ударом на удар. Ключем до розв'язання цієї проблеми може бути психотерапія, спрямована на підвищення рівня впевненості в собі, формування більш зрілого погляду на життя і відносини з іншими людьми.