Пісні для дітей та юнацтва

Жанр дитячої пісні започаткували у першій половині XX ст. українські композитори-класики. Наприклад, у збірці В. Верховинця «Весняночка» (1924), до якої увійшли 156 рухливих музичних ігор, танців і пісень, автор поряд із фольклорними зразками вмі­стив власні твори на слова Т. Шевчен­ка, Лесі Українки, І. Франка, О. Оле­ся, П. Тичини та інших відомих пое­тів. <<Хай малеча бавиться, співаючи, і хай співає, граючись, - у цьому над­звичайно велика потреба у самої дитини, у її дитячого товариства», -писав композитор.

Широкий образно-тематичний діа­пазон дитячих пісень сучасних компо­зиторів: Богдани Фільц, Ірини Кири-ліної, Юрія Шевченка, Олександра Яковчука, Али Мігай та ін. У них знайшли відображення яскравий світ дитинства і шкільне життя; героїка, романтика і пригоди; рідна природа; гумор та ігри; спортивно-маршові й танцювальні мотиви, громадянська лі­рика і філософські роздуми юнацтва. Улюбленими для малят і підлітків стали пісні з мультиплікаційних і кі­нофільмів, радіо- і телепередач, вис­тав лялькових і драматичних театрів.

МОЗАЇКА УКРАЇНСЬКОЇ ЕСТРАДИ

Поп-музика

Українська популярна музика уві­брала кращі традиції народних лірич­них пісень і професійних солоспівів, а також зарубіжної естради. У другій половині XX ст. сформувалися різні напрями вітчизняної музичної естра­ди: поп-музика, рок-музика, джаз, авторська (бардівська) пісня. Збага­тилася жанрова палітра популярної музики, зародився особливий різно­вид пісенної творчості - шлягері.

Українська естрадна пісня набула популярності у 60-70-х роках. У цей час на музичному обрії виникають численні вокально-інструментальні ансамблі. Найвідоміші з них: «Мрія», «Смерічка», «Кобза», «Червона ру­та», «Краяни», «Соколи» та ін. Кра­щі українські гурти спиралися на на­ціональний фольклор, використовува­ли поряд з новітніми електронними українські народні інструменти.

Лідером цього напряму був, безпе­речно, талановитий композитор-піс-няр Володимир Івасюк (1949-1979), автор славнозвісної «Червоної рути». Назва пісні стала символом україн­ської естрадної музики. Отже, цілком природно, що таку саму назву отри­мав фестиваль, який з 1989 р. прово­дився у різних містах України (Чер­нівцях, Запоріжжі, Донецьку, Сімфе­рополі, Києві). Цей пісенний форум, В також численні огляди і конкурси («Таврійські ігри», «Пісня року», ди­тячий фестиваль «Крок до зірок»), сприяли популяризації сучасної музи­ки, яка упродовж останнього десяти­ліття досягла свого злету. Вітчизня­них виконавців почули в інших краї­нах світу. Українська співачка Русла­на Лижичко стала переможницею кон­курсу Євробачення-2004. За умовами цього конкурсу наступний проводить­ся у країні переможця. Тому в травні 2005 р. черговий пісенний конкурс Євробачення відбувся в Києві.

Провідними авторами сучасної ук­раїнської естрадної пісні є Г. Гаври-лець, П. Зібров, О. Злотник, О. Зуєв, А. Матвійчук та ін. До найяскравіших зірок української естради належать Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, Іван Попович, Тарас Петриненко, Со­фія Ротару, Алла Кудлай, Таїсія По-валій, Оксана Білозір, Ірина Білик, Олександр Пономарьов, Віктор Пав-лік, Марія Бурмака, Ані Лорак та ін.

Джаз

Витоки джазу - одного з напрямів популярної музики XX ст., - сягають народної культури афро-американ-ських негрів. Його особливостями є імпровізаційна природа, підвищена емоційність, велике значення ритму, специфічне експресивне інтонування. В Україні джаз з'явився у_20-30-х ро­ках, згодом розвивався в умовах нео­фіційної заборони - так званого ан-деґраунду.

Нині джазові ансамблі, клуби, фес­тивалі («Обрії джазу», «Міні-Джаз-Фест», «Голосієве» та ін.) стали озна­кою музичної культури міст України -Одеси, Донецька, Кривого Рогу, Киє­ва. В останні десятиліття активно пра­цюють у цьому напрямі гурти «Чорні

черешні», «Фест», вокальний ан­самбль «Джаз-Експромт» (керівник 0. Лисоконь), митці Г. Гаврилеці>, 1. Корнілевич та ін. Сформувалася

система професійної джазової освіти від школи до вищого навчального зак­ладу. Стали традиційними цікаві ра­діопередачі, присвячені джазу («Тема з варіаціями», «35 хвилин джазу»).

Рок-музика

Цей напрям української популяр­ної музики виник у другій половині XX ст. Спочатку українські рок-гурти переважно орієнтувалися або й копію­вали відомі зарубіжні групи, насам­перед «Бітла7». Поступово у рок-музиці зароджуються національні традиції: в мелодику проникають фольклорні інтонації, тексти пісень пишуться ук­раїнською мовою. Сучасну рок-музику умовно поділяють на професійний і аматорський види. Розвивається вона у численних напрямах: до різновидів року належать: фолк-рок, "соул-рок, софт-рок, арт-рок, джаз-рок (ф'южн), прогресив-рок, джезус-рок, панк-рок, реп, хард-рок, хеві-рок, пост-панк-рок. У містах створюються рок-клуби, про­водяться всеукраїнські та міжнародні рок-фестивалі («Рок-діалог», «Обе­ріг» та ін.). У різні роки були попу­лярними українські рок-гурти «ВВ», «Брати Гадюкіни», «Кому вниз», «Та-була Раса», «Грін Грей», «Скрябін», «Гайдамаки», «Океан Ельзи».

Потужна роль у популяризації су­часної української музики легких жанрів належить засобам масової ін­формації, різним способам її тиражу­вання (радіо- і телепередачі, спеціалі­зовані періодичні видання тощо).

Характерна ознака розвитку сучас­ної музичної культури - синтез акаде­мічної (класичної), народної та попу­лярної естрадної музики (симфо-рок, арт-рок, фолк-рок). Професійні митці використовують елементи рок-музики у своїй творчості. Наприклад, компо­зитор Геннадій Татарченко створив рок-оперу «Біла ворона», що стала відомою за межами України.

 

Масол