Мистецтво 30-х - першої половини 50-х років

Період історії від початку 30-х до середини 50-х років був „трагічним для українського мистецтва. Це час пану­вання культу особи Сталіна, жорстких ідеологічних обмежень, репресій, вар­варського нищення пам'яток культу­ри. Численні творчі організації, які іс­нували в Україні в 20-х роках, було

розігнано, різні мистецькі течи та на-11ряйи заборонено. Єдино можливим методом творчості було проголошено гак званий соціалістичний реалізм. В образотворчому мистецтві запанува­ли сірість, брехливість, примітивне копіювання натури. Ідеологічна заліз­на завіса надовго ізолювала україн­ську творчу інтелігенцію від світового художнього процесу. Крім того, знач­ної шкоди культурі завдала Друга сві-ГОва війна, під час якої загинуло чи­мало митців, було знищено пам'ятки ирхітектури, музейні колекції. Для талановитих українських художників, н и хованих на загальноєвропейській культурі, настали скрутні часи. Щоб вижити, вони були змушені в той чи інший спосіб віддавати належне вимо-і'лм панівної ідеології. Однак і в та-

кий тяжкий час з являлися високоху­дожні твори, що увійшли в історію українського мистецтва.

ЖИВОПИС

У 30-х роках продовжував працю­вати класик українського живопису Ф. Кричевський. До кращих творів художника цього періоду належить масштабне монументальне полотно «Переможці Врангеля», сповнене життєствердної сили, серія картин за мотивами поеми Т. Шевченка «Кате­рина».

Значним внеском у мистецтво жи­вопису були твори Карпа Трохимен ка (1885-1979) «Кадри Днііїробуду», «Шевченко і Енгельгардт». Особливо приваблюють його пейзажі «Київська гавань», «Ранок у колгоспі», які ви­різняються вільною живописною ма­нерою, майстерністю у відтворенні нюансів природи, повітряного середо­вища.

Талановитим пейзажистом був Ми­кола Бурачек (1871-1942). До золото­го фонду українського мистецтва увій­шли його картини «Яблуні в цвіту», «Золота осінь», «Хмари насуваються», «Дорога до колгоспу», «Реве та стогне Дніпр широкий». Манера виконання багатьох пейзажів майстра близька до імпресіоністичної. Він віртуозно від­творював стани природи залежно від особливостей сонячного освітлення. Свого часу М. Бурачек навчався у французьких художників А. Матісса та П. Серюзье. Тому в кращих його тво­рах відчутний вплив французького жи­вопису з властивою йому високою культурою використання кольору.

Значні здобутки українського жи­вопису цього періоду пов'язані з роз­витком портретного жанру.

Одним із провідних портретистів 30-х років був Павло Волокидін (1877-1936). Його твори «Портрет дружини художника», «Портрет спі­вачки Зої Гайдай» вирізняє глибина психологічної характеристики, вишу­каний колорит, продумана компози­ція. Художник працював також у жан­рах пейзажу та натюрморту.

Серед кращих представників укра­їнського портретного жанру слід та­кож згадати Олексія Шовкуненка (1884-1974). У створених ним портре­тах скульпторів Б. Яковлева, М. Ли­сенка, в жіночих портретах індивіду­альна неповторність образів поєднана з багатством живописної палітри. О. Шовкуненко також талановитий пейзажист. Так, у полотні «Повінь. Конча-Заспа» з надзвичайною легкіс­тю, невимушеністю передано свіжість ранньої весни, вільним мазком пензля відтворено мерехтливу поверхню во­ди, в якій неначе танцюють відобра­ження звивистих дерев.

О. Шовкуненко - один із зачинате­лів в українському мистецтві так зва­ного індустріального пейзажу. Ми­тець втілював цю, задавалося б, <<нехудожню» тему на найвищому худож­ньому рівні, виявляючи рідкісне вмін­ня бачити в буденних речах справжнє живописне багатство. Широке визнан­ня принесла йому серія акварелей «Дніпрельстан». У низці портретів колгоспників і робітників він уперше в українському портретному живопи­су показав людину в реальній вироб­ничій обстановці.

У 1936 р. після тривалого перебу­вання" за кордоном в Україну повер­нувся видатний живописець, худож­ник європейського масштабу Микола Глущенко (1901-1977). Він працював у жанрах пейзажу, натюрморту, пор­трета, захоплювався експресіоністич­ними пошуками сучасного мистецтва. Портрети письменників Р. Роллана та А. Барбюса, створені художником у 30-ті роки, вражають досконалою тех­нікою живопису, гостротою тракту­вання образів, енергійною манерою виконання.

Продовжував розвивати кращі здо­бутки українського живопису А. Пет-рицький. Великого значення він нада­вав формі та кольору як головним ху­дожнім засобам. Один із кращих творів на тему війни - пейзаж «Мерефа, спалена війною» - звучить як справ­жній реквієм жертвам найбільшої трагедії XX ст. Художник був блис­кучим майстром натюрморту. Його картини «Півонії», «Квіти» вража­ють яскравістю барв, динамічністю зображення, експресією.

У цей час розцвітає творчість ви­датної народної художниці Катерини Білокур (1900-1961), якій притаман­ний власний неповторний стиль. Сти­хія її живопису - квіти, що утворю­ють композиції надзвичайної краси. Картини «Квіти за тином», «Квіти на блакитному тлі», «Натюрморт з ко­лосками та глечиком» зачаровують по> єднанням реального й фантастичного, відчуттям космічної гармонії, розмаїтІтям барв, філігранною манерою вико­нання.

Із приєднанням до України Закар­паття у 1945 р. лави українських ху­дожників поповнили такі блискучі майстри, як Адальберт Ерделі, Гаврило Глюк, Йосип Бокшай, Федір І^іанайло. їхня творчість надзвичай­но збагатила українське образотвор­че мистецтво. Закарпатській худож­ній школі завжди були притаманні висока професійна культура, коло­ристичне багатство, творчий пошук.

Твори Г. Глюка «Лісоруби», А. Ерде­лі «Заручені», Ф. Манайла «На по­лонині» та багато інших влили сві­жий струмінь у палітру українського живопису.

ГРАФІКА

Мистецтво графіки 30-50-х років пов'язане з творчістю ряду визначних митців. Особливо плідно в цей час розвивалася книжкова ілюстрація.

Талановитим інтерпретатором літе­ратурної класики був Михайло Дере-гус (1904-1997). Він створив ілю­страції до поеми І. Котляревського «Енеїда», позначені народним гумо­ром, гротеском, тонким відчуттям ха­рактеру твору, до повісті «Тарас Бульба» та інших творів М. Гоголя. У серії гравюр «Дорогами України» М. Дерегус виявив себе як майстер лірико-романтичного пейзажу. Герої­зацією та романтикою сповнені твори серії «Українські народні думи та істо­ричні пісні».

У цей час на творчу арену вийшов Василь Касіян (1896-1976) - один із провідних українських графіків.

Його ілюстрації до «Кобзаря», повіс­ті І. Франка «Борислав сміється» та багатьох інших творів засвідчили не­пересічний талант, високу професій­ну майстерність цього художника, глибоку народність створених ним об­разів.

Серед митців молодшої генерації великим обдарованням вирізняються Олександр Пащенко та Валентин Лит-виненко. Це майстри гравюри на ліно­леумі - техніки, що досягла в Украї­ні високого рівня розвитку. Творам В. Литвиненка («Лист»), О. Пащенка («Весняні води») притаманні вишука-

ність композицій, виразність силуетів, майстерне використання контрастів, особливий ліричний настрій.

СКУЛЬПТУРА

Мистецтво скульптури тоталітарно­го періоду перебувало у найскрутні-шому становищі, адже саме на нього здійснювався найбільший ідеологіч­ний тиск. Проте всупереч цьому з'яв­лялися твори, позначені професійніс­тю виконання та щирістю задуму.

У монументальній скульптурі най-значнішим явищем було встановлення пам'ятників Т. Шевченку в Києві, Харкові та на Чернечій горі в Каневі роботи ленінградського скульптора Матвія Манізера. Досягнення станко­вої скульптури пов'язані передусім з портретним жанром. Найяскравішими скульпторами свого часу були Леонора Блох - учениця великого О. Родена {портрети О. Родена, І. Франка, ком­позиції «Радість материнства», «Міке-

ланджело»), Бернард Кратко (портре­ти І. Бродського, Ф. Кричевського, II. Волокидіна), Григорій Пивоваров (портрети Т. Шевченка, О. Пушкіна, I. Франка, О. Довженка). Творчості цих митців притаманні бездоганна про­фесійна майстерність, пластична ви­разність, психологічна проникливість.