Самостійно опрацювати навчальноий матеріал "Нарис історії латинської мови" і відповісти на питання:
І. Вступ
Для того, щоб стати гарним спеціалістом у любій галузі медичної науки студент поряд із засвоєнням теоретичних знань та практичних навичок повинен навчитися розуміти й правильно використовувати велику кількість спеціальних термінів, засвоївши для цього певну кількість словотворчих елементів, грецьких та латинських коренів – основного будівельного матеріалу медичної термінології. Тому мета вивчення латинської мови полягає в тому, щоб допомогти студентам оволодіти тими необхідними знаннями з латинської граматики, які допоможуть студентам у вивченні медичної термінології.
Свою назву латинська мова (Lingua Latina) отримала від племені латинян, котрі населяли невелику, але важливу в економічному відношенні область Лацій (Latium), яка розташована у центральній частині сучасної Італії вздовж нижньої течії річки Тібр від початку І тисячоліття до н.е.
Минали роки, римляни підкорили Італію, потім Грецію, поширили свою владу не лише на весь Апеннінський півострів, але й на Піренейський, на величезні простори Північної Африки, у Малій Азії, значній частині Західної і Південної Європи. Шляхом завойовницьких війн римляни підкорили також Македонію, Сірію, Єгипет, Галію, Британію і цілий ряд інших земель. Рим стає рабовласницькою імперією. На всій цій величезній території панувала латинська мова, яка поширювалась із зміцненням влади римлян на завойованих землях і стає офіційною державною мовою.
Після завоювання римлянами Греції – країни більш високого рівня культури починається так званий період двомовності, коли поряд з латинською мовою одночасно існує і грецька. Латинська мова запозичила значну частину грецьких слів, а також грецьку медичну термінологію, засновником якої був лікар Гіппократ. У процесі розвитку деякі з грецьких термінів латинізувались, наприклад: cranium – череп, arteria - артерія, therapia - лікування, при цьому деякі з них зберегли грецькі закінчення, наприклад: diabetes - діабет, dyspnoё - задишка тощо.
Понад півтори тисячі років латинська мова була для Європи мовою культури і науки, зокрема медицини.
Широкого розповсюдження набула латинська мова в Україні. Особливі вимоги щодо її вивчення ставилися перед студентами Києво-Могилянської академії. Вихованцями академії були відомі учені-лікарі: засновник акушерства, ботаніки та фітотерапії Н. Амбодик-Максимович, офтальмолог і терапевт І. Калинський-Геліта та інші.
Як мова міжнародної наукової термінології латина не втратила свого значення і сьогодні. Цілий ряд наук – хімія, математика, фізика, зоологія, ботаніка тощо – дотепер використовує її як матеріал для утворення нових термінів. Найбільше користуються латинською мовою медицина і фармація. Назви хвороб, їхніх симптомів, анатомічна номенклатура, назви лікарських препаратів тощо – це все слова латинського і грецького походження.
Латинська і грецька термінологія єдині в цілому світі, що допомагає вченим різних країн краще розуміти один одного.
ІІ. Фонетика
ІІ.1. Латинський алфавіт
Друковані букви
Писані букви
Назва
Вимова
Aa Bb Cc Dd Ee Ff Gg Hh Ii Jj Kk Ll Mm Nn Oo Pp Qq Rr Ss Tt Uu Vv Xx Yy Z z
Aa Bb Cc Dd Ee Ff Gg Hh Ii Jj Kk Ll Mm Nn Oo Pp Qq Rr Ss Tt Uu Vv Xx Yy Zz
а бe цe дe е eф ґе га і йот ка ель ем ен о пе ку ер ес те у ве ікс іпсилон (ігрек) зет
* Французи називали букву "іпсилон" "ігреком", тобто "і" грецьке.
** Назви препаратів латинською мовою не перекладаються, а перекладаються українськими буквами, але без закінчення "ум".
ІІ.4. Вимова дифтонгів
Дифтонги
Вимова
Приклади слів
Переклад
Вимова слів
ае*
[е]
preparatum
aegrotus
diaeta
gangraena
препарат
хворий
дієта
гангрена (омертвіння)
[препаратум]
[егротус]
[дієта]
[гангрена]
ое
[е]
oedema
coeruleus
Foeniculum
набряк
блакитний
кріп
[едема]
[церулєс]
[фенікулюм]
аи
[ау-ав]
Aurum
autumnus
trauma
золото
осінь
травма
[аурум]
[аутумнус]
[траума]
еи
[еу-ев]
Eucalyptus
pneumonia
Europa
евкаліпт
пневмонія
Європа
[еукаліптус]
[пнеумоніа]
[еуропа]
________________
* Якщо сполучення ае, ое не створюють дифтонга, то над "е" ставлять дві крапки "ё" і таке сполучення слід вимовляти роздільно, наприклад: Aloё – алой, pnoё – дихання, aёr – повітря.
ІІ.5. Вимова приголосних
Приголосні
Вимова
Приклади слів
Переклад
Вимова слів
Bb
[б]
bene,
bonus
добре,
добрий
[бене], [бонус]
Dd
[д]
durus,
dies
твердий,
день
[дурус],
[діес]
Ff
[ф]
Foeniculum
кріп
[фенікулюм]
Gg
[г]
gutta,
gramma
крапля,
грам
[гутта], [грамма]
Mm
[м]
manus,
mare
рука,
море
[манус], [маре]
Nn
[н]
nomen,
numerus
номер,
ім'я
[номен], [нумерус]
Pp
[п]
purus,
par
чистий,
рівний
[пурус],
[пар]
Rr
[р]
remedium
лікарський засіб
[ремедіум]
Tt
[т]
terra
земля
[терра]
Vv
[в]
via,
vitrum
дорога,
склянка
[віа],
[вітрум]
ІІ.6. Особливі випадки вимови приголосних
Приголосні
Вимова
Приклади слів
Переклад
Вимова слів
Сс
[ц] – перед "е", "і", "у", "ае", "ое"
[к] – Перед a, o, u приголосними в кінці слова,
в усіх інших випадках
cera
cinereum
Hyoscyamus
caecum
coeruleus
Calcium
costa
Cuprum
crisis
lac
1. Назвати голосні літери латинського алфавіту та правила їх читання.
2. В яких коренях і префіксах вживається «іпсилон»?
3. Що таке дифтонг?
4. Які дифтонги є в латинській мові і як вони вимовляються?
5. Як читається буква «с». Приклади.
6. В яких випадках «s» читається як українське «з»?
7. Які буквосполучення зустрічаються в словах латинської мови та як вони читаються?
8. В якому випадку «ti» читається як «ці»?
ІІ. Читання вправ (с. 13.)
ІІІ. Диктант слів.
ІV. Перевірка знаннь за допомогою тестів:
Варіант 1.
1. Латинська мова належить до мов:
А. ДержавнихБ. Медичної термінологіїВ. Ботанічної термінологіїГ. Фармацевтичної термінологіїД. Міжнародної наукової термінології
2. Латинська мова дістала свою назву від:
А. Назви містаБ. Назви народівВ. Імені вченогоГ. Назви країниД. Назви півострова
3. Словo "Cor - серце" відноситься до термінології:
А. АнатомічноїБ. КлінічноїВ. БотанічноїГ. ФармацевтичноїД. Хімічної
4. Буква "Сс" у слові "costa" вимовляється як:
А. [ц]Б. [к]В. [с]Г. [з]Д. [кс]
5. Буква "Zz" вимовляється як [ц] у слові:
А.OryzaБ. ZeaВ. BenzoicumГ. InfluenzaД. Dibazolum
6. У слові ''schola'' буквосполучення ''sch'' вимовляється як:
А. [ш]Б. [сх]В. [х]Г. [ч]Д. [сч]
7. Буквосполучення вимовляється як [кв] у слові:
А.LinguaБ. UnguentumВ. AquaГ. AngulusД. Cutis
8. В латинській мові немає буквосполучення:
А.''ngu''Б.''su''В. ''cs''Г. ''qu''Д. ''ti''
9. До клінічної термінології відносяться назви:
А.ПрепаратівБ. Частин людського тілаВ. РослинГ. Хвороб та їх ознакД. Хімічних елементів
Варіант 2
1. Дифтонг вимовляється як два голосних звука у слові:
А. FoenicumБ. PoёtaВ. PraeparatumГ. AegrotusД. Oedema
2. У слові «Zigomа» буква «z» вимовляється як:
А. [ц]Б. [с]В. [ди]Г. [дз]Д. [дс]
3. У слові «rhizomа» буквосполучення «rh» вимовляється як:
А. [m]Б. [p]В. [pr]Г. [r]Д. [px]
4. Буквосполучення "ti" вимовляється як «ці»:
А. combustioБ. ostioВ. mixtioГ. solutioД. cutis
5. Словo "Cholera" відноситься до термінології:
А. АнатомічноїБ. КлінічноїВ. БотанічноїГ. ФармацевтичноїД. Хімічної
6. В латинській мові немає буквосполучення:
А.''ngu''Б.''su''В. ''cs''Г. ''qu''Д. ''ti''
7. Латинська мова дістала свою назву від:
А. Назви містаБ. Назви народівВ. Імені вченогоГ. Назви країниД. Назви півострова
8. Грецький корінь є в терміні:
А. NovocainumБ. PraeparatumВ. EucaliptusГ. AntipyrinumД. Butyrum
9. До фармацевтичної термінології відносяться назви:
А.ПрепаратівБ. Частин людського тілаВ. РослинГ. Хвороб та їх ознакД. Хімічних елементів
V. Знайомство з навчальним матеріалом за темою та планом заняття.
Поділ слів на склади.
Правило 1. Число складів у слові визначається кількістю голосних. У слові стільки складів, скільки голосних.
Правило 2. Якщо приголосний стоїть між двома голосними, то він належить до наступного складу, наприклад: do-mus – дім, Ka-li-um – калій, cra-ni-um – череп.
Правило 3. Якщо між голосними декілька приголосних, то останній, а іноді і передостанній приголосний належить до наступного складу, наприклад: con-tac-tus – дотик, con-flic-tus – сутичка, an-nus – рік, ver-teb-ra – хребець.
Правило 4. Префікси у словах відділяються, наприклад: dys-pep-
Правило 5. Дифтонги і диграфи на склади не розбиваються, наприклад: Eu-ca-lyp-tus, Al-thae-a, au-ris – вухо, oe-de-ma – набряк.
Правила про наголос.
Правило 1. При постановці наголосу підрахунок складів у латинських словах ведеться від кінця слова:
5 4 3 2 1
me-di-ca-men-tum – ліки
4 3 2 1
Re-me-di-um
Правило 2. Наголос в латинських словах ніколи не ставиться на першому складі від кінця слова (за винятком односкладових слів).
Правило 3. Наголос може стояти на другому або третьому складі від кінця слова. Наголос ставиться на другому від кінця слова складі, якщо він довгий і на третьому, якщо другий короткий.
Голосний звук, склад
Правило 4. Другий склад довгий, якщо:
1) другий склад утворений дифтонгом, наприклад: Al-thae-a - алтей, phar-ma-co-poe-a – фармакопея, gan-grae-na – гангрена;
2) голосна другого складу стоїть перед двома або більше приголосними, наприклад: un-guen-tum - мазь, em-plast-rum – пластир, li-ga-men-tum – зв’язка;
3) перед голосною другого складу стоять букви "x" або "z", наприклад: O-rý-za - рис, com-plé-xus - з'єднання, ref-lé-xus – рефлекс;
4) другий склад утворений довгим суфіксом, наприклад:
- al:a-ni-ma-lis - тваринний,
- ar:coch-le-a-ris - чайний,
- at:o-xy-g´a-tus - окиснений,
-ur:tin-ctu-ra - настоянка,
sig-na-tu-ra - сигнатура,
tu-ra - перелом,
- in:A-nal-gi-num - Анальгін,
- os:a-quo-sus - водний.
Правило 5. Другий склад від кінця короткий, якщо:
1) голосна другого складу стоїть перед голосною, наприклад: gos-sý-pi-um – вата, ó-le-um – олія, crá-ni-um - череп, ar-té-ri-a - артерія;
2) голосна другого складу стоїть перед буквою "h", наприклад: cón-tra-ho - з’єдную, éx-tra-hunt - витягую, екстрагую;
3) голосна другого складу стоїть перед сполученням букв: b, c, d, g, p, t з буквою l або r, наприклад: vér-teb-ra – позвонок, cé-reb-rum - мозок;
4) другий склад утворений коротким суфіксом, наприклад:
- ul:pi-lu-la - пілюля
-ol:al-ve-o-lus - альвеола, канал
-il:sub-ti-lis - дрібний
-ic:bo-ri-cus - борний
-id:fri-gi-dus - холодний
Правило 6. Якщо за вказаними правилами не можна визначити місце наголосу, слід звернутися до словника. Знак довготи (¯) вказує на наголос, знак короткості (ˇ) вказує на не наголошений склад.
VI. Тренувальні вправи
Вправа 1. Поставити наголос, обгрунтувати правила постановки наголосу: