Стратегію у своїй більшості формує і розробляє вище керівництво, але її реалізація передбачає участь усіх рівнів управління. Стратегічні плани розробляються з точки зору перспективи всього підприємства, а не конкретного індивіда на особистих підприємствах. Засновник його може дозволити собі відносну розкіш поєднувати особисті плани із стратегією підприємства.
Різні підходи до побудови системи стратегічного управління потребують чіткого уявлення про переваги цього явища в діяльності окремих підприємств.
Перевагами стратегічного підходу є: забезпечення спрямованості всього підприємства на ключовий аспект стратегії; чітке реагування менеджерів на нові зміни, можливості і загрозливі тенденції; можливість оцінки альтернативних варіантів капітальних вкладень і розширення персоналу (розумне перенесення ресурсів у стратегічно обґрунтовані і високо ефективні проекти); можливість об’єднання рішень керівників усіх рівнів управління, пов’язаних зі стратегією; створення середовища, що сприяє активному керівництву і протидіє тенденціям, які можуть привести лише до пасивного реагування на зміну ситуації.
Реалізація концепції стратегічного управління підприємством можлива лише тоді, коли господарюючий суб’єкт є стратегічно орієнтованим. Стратегічно орієнтоване підприємство – це таке підприємство, персонал якого має стратегічне мислення, що дає змогу розробляти та використовувати інтегровану систему стратегічних планів, поточна діяльність якого підпорядкована досягненню поставлених стратегічних цілей.
До переваг стратегічно орієнтованих підприємств відносять:
1) зменшення до мінімуму негативних наслідків змін, що відбуваються, а також факторів “невизначеності майбутнього”;
2) можливість враховувати об’єктивні (зовнішні та внутрішні) фактори, що формують зміни, зосередитись на вивченні цих факторів, сформувати відповідні інформаційні банки;
3) можливість отримати необхідну базу для прийняття стратегічних і тактичних рішень;
4) полегшення роботи по забезпеченню довго- і короткострокової ефективності та прибутковості;
5) можливість зробити підприємство більш керованим, оскільки за наявності системи стратегічних планів є змога порівнювати досягнуті результати з поставленими цілями, конкретизованими у вигляді планових завдань;
6) можливість встановлення системи стимулювання для розвитку гнучкості та пристосованості підприємства та окремих її підсистем до змін;
7) забезпечення динамічності змін через прискорення практичних дій щодо реалізації стратегічних планів на основі відповідної системи регулювання, контролю та аналізу;
8) створення виробничого потенціалу та системи зовнішніх зв’язків, чутливими до змін, що дає можливість досягти перспективних цілей;
9) реалізація зазначених принципів дає змогу побудувати обґрунтовану послідовність дій щодо реалізації концепції та формування системи стратегічного управління.
