Фінансовий стан – найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства. Вона визначає конкурентноздатність, потенціал у діловому співробітництві, оцінює, у якому ступені можуть бути гарантовані та забезпечені економічні інтереси самого підприємства та його партнерів у фінансовому і виробничому відношенні. За допомогою фінансового аналізу розробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, формуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і працівників.
Проведенню аналізу фінансового стану підприємства належним чином перешкоджають наступні фактори: некомпетентність управлінців у виборі відповідної методики проведення фінансового аналізу; неоднозначність у підходах проведення фінансового аналізу; не уніфікованість методів.
Методики оцінки фінансового стану підприємств можна умовно розділити на три групи: оцінка за поточною діяльністю; оцінка за активами; оцінка за майбутніми грошовими потоками.
Оцінка за поточною діяльністю – не припускає використання прогнозів і впровадження нових проектів, вона максимально проста, і завдяки цьому, часто застосовується. Оцінка за активами – застосовується у тих випадках, коли підприємство має серйозний потенціал. Тут використовуються оцінки вартості активів.
Оцінка за майбутніми грошовими потоками – застосовується в тих випадках, коли уявлення про подальший розвиток підприємства є єдиним і репрезентативним джерелом даних про об’єкт інвестування. Даний метод, має два певні недоліки: 1) зробити точний прогноз-задача надзвичайно складна і для такої оцінки розкид значень в 20-30% можна вважати відмінним результатом; 2) оцінці будуть підлягати проекти, а не власне фінансова діяльність підприємства.
Проблеми фінансового оздоровлення й ефективного управління фінансовою стійкістю стоять перед будь-яким підприємством і потребують оперативного розв’язання. При цього доцільно виробити універсальний підхід до управління з урахуванням індивідуальних особливостей діяльності підприємств.
При моделюванні фінансових стратегій можна застосувати модель фінансової стійкості.
При визначенні оптимальних меж результатів фінансової діяльності застосовується показник доданої вартості (ДВ), динаміка якого свідчить про масштаби діяльності підприємства та про його внесок у створення національного багатства. Однією з найпоширеніших причин зниження рівня фінансової стійкості вітчизняних підприємств є втрата управлінським персоналом контролю за цільовою структуризацією стратегії управління.
