Зобов'язання із заподіяння шкоди (інколи їх називають зобов'язаннями із правопорушення або деліктними зобов'язаннями) — найпоширеніший вид недоговірних зобов'язань.
Зобов'язання із заподіяння шкоди — це зобов'язання, які виникають внаслідок порушення майнових чи особистих немай-нових прав абсолютного характеру і мета яких — забезпечити поновлення прав потерпілого за рахунок заподіювача шкоди або особи, відповідальної за шкоду.
Цивільне законодавство, охороняючи права та інтереси як фізичних, так і юридичних осіб, передбачає відшкодування шкоди, яка заподіяна як внаслідок невиконання договірних зобов'язань, так і у випадках, коли між сторонами договірні відносини відсутні взагалі.
Залежно від підстав виникнення зобов'язань із заподіяння шкоди розрізняють: договірну та недоговірну (деліктну) відповідальність.
І договірна, і недоговірна відповідальність мають спільні риси:
• мета — поновити порушені права;
• мають майновий характер;
• реалізуються примусово силами юрисдикційних органів;
• виконують попереджувальну, виховну функцію.
Водночас між договірною і недоговірною (деліктною) від
повідальністю існують і певні відмінності:
1) договірна настає, коли сторони перебувають у відносних
правовідносинах, недоговірна — в абсолютних;
2) договірна покладається на порушника договору або на
особу, яка за договором відповідає за порушника (поручитель,
гарант), недоговірна — на порушника або на особу, яка за за
коном відповідає за порушника (батьки, опікуни, лікувальна
установа), або взагалі на третю особу, в інтересах якої вчиня
ються дії (заподіяння шкоди в стані крайньої необхідності);
3) договірна — це додатковий обов'язок, який приєднується
до невиконаного обов'язку (поставити продукцію і сплатити
штраф), а недоговірна — це новий обов'язок замість невикона
ного (заподіяв шкоду — відшкодуй);
4) договірна передбачена як законом, так і договором, недо
говірна — виключно законом;
5) договірна виступає у вигляді відшкодування збитків, стяг
нення пені, штрафу, неустойки, а недоговірна — виключно у
вигляді відшкодування збитків.
Крім ЦК, правовідносини щодо відшкодування шкоди регулюються й іншими нормативними актами. Серед них закони України:
від 28 лютого 1991 р. "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції Закону від 19 грудня 1991 p.); від 17 квітня 1991 р. "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні"; від 14 жовтня 1992 р. "Про охорону праці" (в редакції Закону від 21 листопада 2002 p.); від 1 грудня 1994 р. "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду"; від 23 вересня 1999 р. "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"; від 18 січня 2001 р. "Про об'єкти підвищеної небезпеки"; від 18 січня 2001 р. "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням"; від 31 грудня 2001 р. "Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення"; від 1 липня 2004 р. "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ін. Серед підзаконних нормативних актів згадаємо:
Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затверджене наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 р. № 6/5/3/41; Перелік професійних захворювань, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. № 1662; постанову Кабінету Міністрів України від 23 червня 2003 р. № 953 "Про обов'язкове страхування відповідальності за ядерну шкоду"; Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1112 тощо. Роз'яснення законодавства щодо недоговірної відповідальності дано в постановах Пленуму Верховного Суду України:
від 27 березня 1992 р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"; від 31 березня 1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"; від 2 липня 2004 р.
№ 13 "Про практику застосування судами України законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів" та в роз'ясненнях Вищого арбітражного (господарського) суду: від 1 квітня 1994 р. № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди"; від 29 лютого 1996 р. № 02— 5/95 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди".
Як договірна, так і недоговірна відповідальність настає лише за наявності певних умов (підстав), передбачених законом. Такі загальні підстави встановлені в ст. 1166 ЦК. Відповідальність за заподіяння шкоди настає за загальним правилом за наявності таких умов:
1) шкода;
2) протиправність поведінки заподіювана;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та за
подіяною шкодою;
4) вина заподіювана шкоди.
Сукупність цих умов і є підставою для покладання на особу цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди. Ці умови є загальними для виникнення зобов'язань із заподіяння шкоди, оскільки їх сукупність вимагається в усіх випадках, крім тих, які спеціально передбачені в законі.
Зобов'язання, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, на жаль, досить часто мають місце в реальному житті. Заява про відшкодування шкоди може мати такий вигляд.
В Печерський районний суд м. Києва
Позивач: Лісович Василь Іванович,
прож. м.Київ, Олексіївський узвіз, 13, кв.1
Відповідач: Турбін Олексій Васильович,
прож. м.Київ, Олексіївський узвіз, 13, кв.5
Позовна заява про відшкодування шкоди
Я є власником і користувачем квартири за адресою: м.Київ, Олексіївський узвіз, буд. 13, кв. 1.
22 квітня 2005 р. з вини відповідача, що проживає поверхом вище, була залита моя квартира (відповідач не закрив кран у ванній кімнаті).
Вина відповідача у скоєному встановлена актом обстеження квартири комісією від 22 квітня 2005 р.
Внаслідок заливання квартири мені заподіяна матеріальна школа в сумі 870 (вісімсот сімдесят) гривень, яка складається із вартості ремонту телевізора "Рубин-102"(120гривень), читки ковдри (60гривень), а також: відновного ремонту квартири, вартість якого (згідно складеного ЖКК кошторису) становить 690 гривень.
В добровільному порядку відповідач відшкодувати заподіяну шкоду відмовляється. Відповідно до cm. 1166 Цивільного кодексу України
Прошу:
1. Стягнути з Турбіна Олексія Васильовича на мою користь заподіяні заливанням квартири матеріальну шкоду в розмірі 870 (вісімсот сімдесят) гривень та витрати, пов'язані із сплатою державного мита.
28 квітня 2005 р. Підпис: Лісович В. І.
36.2. Система деліктів
З позицій чинного законодавства критеріями, які дозволяють сформувати систему деліктних зобовязань, є підстави їх виникнення або іншими словами склади деліктів.
Система деліктних зобов'язань побудована на поєднанні загального (генерального) делікту із спеціальним. Склад загального делікту законодавець наводить в ст. 1166 ЦК, де передбачено, як загальне правило, що заподіяна шкода відшкодовується особою, яка її заподіяла.
Спеціальні делікти характеризуються такими особливостями:
• способом заподіяння шкоди;
• особою заподіювача шкоди;
• особою потерпілого,
• особою, яка відповідає за шкоду;
• об'єктом, якому заподіюється шкода;
• обставинами заподіяння шкоди;
• особливими умовами відповідальності тощо.
Види спеціальних деліктів:
1) шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки (ДПН):
а) шкода, заподіяна наземним ДПН;
б) шкода, заподіяна морським судном;
в) шкода, заподіяна повітряним судном;
г) ядерна шкода;
2) шкода, заподіяна представниками і працівниками юридич
ної особи:
а) шкода, заподіяна працівником при виконанні ним трудо
вих обов'язків;
б) шкода, заподіяна посадовою особою органів державної
влади або органом місцевого самоврядування;
в) шкода, заподіяна незаконними діями представників право
охоронних органів;
3) шкода, заподіяна особами з пороками волі:
а) малолітніми;
б) неповнолітніми;
в) недієздатними;
д) особами, які не розуміли значення своїх дій;
4) шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я
або смертю потерпілого:
а) під час виконання особою договірних зобов'язань;
б) під час виконання трудових обов'язків;
г) фізичній особі-підприємцю;
д) малолітній особі;
є) неповнолітній особі;
ж) особі, яка не працювала;
з) особі, яка потерпіла від злочину;
5) шкода, заподіяна правомірними діями:
а) необхідною обороною;
6) в стані крайньої необхідності;
б) шкода, заподіяна навколишньому середовищу:
а) атмосфері, воді, землі;
б) флорі, фауні;
7) моральна шкода:
а) шкода, заподіяння якої пов'язано із діяльністю держав
них органів та посадових осіб;
б) шкода, заподіяна засобами масової інформації;
в) шкода, заподіяна приватними особами;
8) шкода, заподіяна недоліками робіт, послуг речей;
9) шкода, що відшкодовується особою, яка застрахувала свою
цивільну відповідальність;
10) шкода, яка відшкодовується у зв 'язку з припиненням права
власності;
11) шкода, що відшкодовується фізичній особі, яка потерпіла
від злочину, якщо заподіювач шкоди не встановлений або отри
мати належне з нього неможливо;
12) створення загрози життю, здоров'ю чи майну особи;
13) інші спеціальні випадки відшкодування шкоди.
36.3. Відповідальність за шкоду,
завдану органами державної влади,
