Договір комерційної концесії

До прийняття ЦК 2003 p. цей договір не був раніше відомий ні радянському, ні українському законодавцю, оскільки його поява зумовлена розвитком ринкових відносин в економіці.

За договором комерційної концесії одна сторона (правово-лоділець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг (ст. 1115 ЦК).

Назва цього договору співзвучна договору концесії, який регу­люється Законом України від 16 липня 1999 р. "Про концесії" та гл. 40 ГК.

В господарському законодавстві під концесією розуміють на­дання уповноваженим органом державної влади суб'єктам госпо­дарювання права на створення (будівництво) або експлуатацію об'єк­та концесії. Договір концесії був досить поширеним за часів НЕПу, коли радянська влада на умовах поділу продукції надавала зарубіж­ним компаніям право розробляти природні копалини, добувати нафту тощо. В ЦК поняття концесії набуло дещо іншого змісту.

Договір комерційної концесії є досить поширеним в економіч­но розвинутих країнах, де діяльність такого роду називається "фран­чайзингом". Франчайзингове підприємство — це підприємство, яке діє на підставі договору комерційної концесії. Мета його — сприяти розширенню ринку товарів та послуг. Тобто договір комерційної концесії укладається з метою створення мережі ресторанів, магази­нів, готелів тощо, які виступають на ринку під відомою споживачу назвою фірми правоволодільця.

Саме завдяки договору комерційної концесії українцям стала відома така фірма як "Макдональд".

Договір комерційної концесії є двостороннім, консенсуальним та оплатним. Сторонами договору можуть бути юридичні та фізичні особи, які є суб'єктами підприємницької діяльності.

Предмет договору комерційної концесії — комплекс виключ­них прав на фірмове найменування, торгівельну марку, товар­ний знак, комерційний досвід, ділову репутацію тощо.

Договір комерційної концесії укладається у письмовій формі та підлягає державній реєстрації. Порушення форми договору має наслідком його нікчемність.

Обов'язкова умова цього договору — виплата винагороди правоволодільцю. Винагорода, як правило, складається з двох частин: плати за приєднання до фірмової мережі правоволо-дільця і сплати періодичних платежів, які можуть визначатися як у твердій сумі, так і в процентах до обігу (товарів, робіт, послуг).

Серед обов'язків правоволодільця зазначимо такі:

• передати користувачеві технічну та комерційну докумен­
тацію і надати іншу інформацію, необхідну для здійснення
прав, наданих йому за договором комерційної концесії;

• надавати користувачеві постійне технічне та консульта­
тивне сприяння, включаючи сприяння у навчанні та підви­
щенні кваліфікації працівників;

• забезпечити державну реєстрацію договору.
Обов'язки користувача:

Недоговірні зобов'язання — це зобов'язання, які виникають і за відсутності укладеного між сторонами договору, в силу пев­них юридичних фактів. Ці зобов'язання можуть виникати як із неправомірних дій (заподіяння шкоди), так і з правомірних (публічна обіцянка винагороди тощо).

Глава 35 Зобов'язання із односторонніх дій