Існують три знаряддя управління пропозицією грошей з боку центрального банку(цб): -операції на відкритому ринку; -облікова (дисконтна) ставка; -норма обов’язкових резервів. Найважливішим знаряддям цб є “операції на відкритому ринку”. Купуючи чи продаючи урядові цінні папери на відкритому ринку, цб може збільшити чи зменшити банківські резерви. Це найважливіше стабілізуюче знаряддя ЦБ. Нехай цб прагне стимулювати зростання НП і зменшення безробіття. Для цього збільшує резерви банківської системи(бс), що сприятиме зростанню пропозиції грошей, зниженню процентних ставок і збільшенню інвестицій в економіку. Тоді цб купує урядові папери та ін. Боргові зобов’язання у комерційних банків(КБ), при цьому цб переводить КБ відповідні кошти, збільшуючи їх резерви. Отже, в економіці відбуватиметься збільшення пропозиції грошей. Все робиться навпаки, якщо цб прагне зменшити темпи інфляції. Другим знаряддям МП цб виступає облікова(дисконтна) ставка(ос). Коли КБ відчувають настачу резервів ім. Дозволяється позичати кошти у цб. Коли позичені резерви(пр) зростають, зростають і сукупні банківські резерви(непозичені)(нр) і навпаки. Пр мультиплікуються у банківські гроші так само, як і нр, але пр є менш точним знаряддям, оскільки меншою мірою піддаються контролю з боку цб. Якщо цб вважає, що пропозиція грошей зростає повільно і це зростання треба прискорити, він знижує ос, з урахуванням якої КБ можуть позичати кошти цб. Якщо цб хоче уповільнити збільшення пропозиції грошей, він підвищуватиме ос. З метою швидкої зміни пропозиції грошей цб мусить змінти і резервні вимоги, якщо він хоче зробити гроші жорсткішими, то може підвищити норму резервних вимог(нрв), і коли цб прагне полегшити кредитні умови – він зменшує нрв. Це були функції цб, що пов’язані з контролем за пропозицією грошей, крім них цб виконує ряд інших функцій: управління валютними ринками; координація міжнародних фінансів, регулювання банків і страхування. Політика “дорогих грошей ” (цб прагне обмежити темп інфляції і уповільнити розвиток економіки, цб зменшує банківські резерви це веде до підвищення процентної ставки(пс), зменшуються інвестиції) спричиняє зменшення сукупного попиту і зміщення його кривої вліво, а також зменшення загального рівня цін. Політика “дешевих” грошей(цб прагне збільшити обсяг виробництва і зайнятість, збільшення пропозиції грошей, низька пс, зростання інвестиційних і споживчих видатків) сприяє збільшенню сукупного попиту і зміщенню його кривої вправо на фоні зростання рівня цін. Викладені вище міркування стосуються короткострокових впливів монетарної політики. У довгостроковому періоді, як вважають більшість економістів, зміни пропозиції грошей переважно підвищують рівень цін, але майже не впливають на реальний обсяг в-ва.
43. ЦБ та його місце в національній економіці. Застосування центральним банком знарядь монетарної політики. Політика дорогих та дешевих грошей.
У розвинутій ринковій економіці центральний банк посідає особливе місце, він є центром грошово-кредитної системи національної економіки, головною функцією якого є контроль та регулювання пропозиції грошей в країні. Також він виконує низку інших функцій – випускає в обіг національну валюту, зберігає золотовалютні резерви країни та обов’язкові резерви комерційних банків, виступає міжбанківським розрахунковим центром, здійснює касове обслуговування уряду та виконує функцію „кредитора останньої надії”. ЦБ може виступати як покупець і продавець на міжнародних грошових ринках та координувати зарубіжну діяльність комерційних банків. Функція „кредитора останньої надії ” полягає в тому, що ЦБ забезпечує резервами банківську систему, коли масові банкрутства банків можуть спричинити банківську і фінансову паніку, що веде до банківської кризи. Центральним банком України є Національний банк (НБУ). Застосування центральним банком знарядь монетарної політики. Центральний банк регулює пропозицію грошей у національній економіці, або, інакше кажучи, проводить монетарну політику за допомогою знарядь прямого та непрямого регулювання. Основними знаряддями прямого регулювання пропозиції грошей, які здебільшого використовуються у перехідних країнах і країнах, що розвиваються, є: обмеження обсягів кредитів, що надаються певним галузям; пряме регулювання процентної ставки; обмеження величини кредитів для окремих банків. Знаряддя прямого регулювання пропозиції грошей ефективно спрацьовують лише у короткостроковому періоді: вони мають змогу не допускати надмірного створення банками грошей. Тому в розвинутій ринковій економіці застосовують головно знаряддя непрямого регулювання пропозиції грошей, до яких належать: операції на відкритому ринку, зміна облікової процентної ставки, зміна норми резервування. Застосування Їх перевага полягає в тому, що вони дають банкам змогу розподіляти кредитні ресурси відповідно до потреб ринку. Використовуючи непрямі знаряддя ЦБ не має безпосереднього контролю над пропозицією грошей, оскільки вона містить депозити, які створюють комерційні банки. Непрямі знаряддя коригують величину пропозиції грошей, впливаючи на надлишкові резерви або грошовий мультиплікатор. Операції на відкритому ринку є найважливішим знаряддям, за допомогою якого ЦБ контролює пропозицію грошей. Операції на відкритому ринку – це купівля центральним банком на фінансових ринках державних цінних паперів (облігацій) у населення, фірм чи банків або продаж їм цих паперів, щоб змінити величину або структуру резервів комерційних банків, і, отже, пропозицію грошей. Політика дорогих та дешевих грошей. Залежно від характеру впливу на основні макроекономічні змінні – обсяг національного виробництва, рівні інфляції та безробіття – розрізняють два види монетарної політики – стимулювальну і стримувальну. Політику, що спрямована на обмеження зростання цін у національній економіці, наз. стримувальною монетарною політикою, або політикою „дорогих грошей”. Цю політику ЦБ може проводити, продаючи державні цінні папери на відкритому ринку, збільшуючи норму резервування та підвищуючи облікову ставку. Ці заходи ЦБ зменшують резерви комерційних банків або розмір грошового мультиплікатора, а, отже, пропозицію грошей, а відтак сукупні видатки, що стримує темпи зростання цін. За цієї політики крива пропозиції грошей вертикальна або дуже крута. Політику, що спрямована на підвищення рівня зайнятості і, відповідно, прискорення економічного зростання, наз. стимулювальною монетарною політикою, або політикою „дешевих грошей”. Для збільшення сукупних видатків, щоб залучити незайняті ресурси, ЦБ повинен збільшити пропозицію грошей.
