Будова комплексних сполук

Будова комплексів пояснюється з позицій методів валентних зв'язків, молекулярних орбіталей, теорії кристалічного поля.

Приклад 2. Розглянути будову комплексу [Cu(NH₃)₄]^2- з позицій методу валентних звязків.

Розв’язок:

Комплексоутворювач Cu²⁺ має таку електронну конфігурацію валентного рівня: [Cu ²⁺] = 3 d ⁹4 s ⁰4 р ⁰

Сu ²⁺ мають чотири вакантні орбіталі – одну 4 s і три - 4 р. Вони є акцептора- ми електронів.

3 d 4 s 4 p

Ці електронні орбіталі гібридизуються (відбувається sp ³-гібридизація), причому утворюється тетраедричний комплексний іон.

Молекула амоніаку має одну неподілену пару електронів і є донором електронів:

..

Н: N: Н.

Н

При взаємодії Сu ²⁺ з чотирма молекулами амоніаку виникають чотири донорно-акцепторні зв’язки і утворюється комплексна сполука, електронну конфігурацію якої згідно з теорією валентних зв’язків можна зобразити таким чином:

3 d sp ³

Тут електрони, які належали іону Сu ²⁺, показані суцільними стрілками, а ті, які належали молекулам амоніаку, – пунктирними.