Періодичні зміни частоти генерації ПД клітинами — водіями ритму (під впливом нервової системи або гуморальних чинників) створюють коливання м'язового тонусу і складніші форми рухової функції гладких м'язів.
Проте багато які з гладких м'язів (зокрема, травного каналу, лімфатичних судин, сечового міхура) є спонтанно активними. Ця спонтанна активність має міогенну природу, в основі якої лежить висока чутливість клітинної мембрани гладких міоцитів до розтягання.
Періодичне розтягання спричинює деполяризацію клітинної мембрани і виникнення ПД, які вмикають скоротливий апарат клітини. Чим сильніше розтягання, тим більша деполяризація мембрани, вища частота генерації ПД і більше скорочення м'язів.
Ця підвищена збудливість гладких м'язових структур є дуже важливою для функціонування порожнистих органів, таких як кишки, кровоносні судини, сечовий міхур, матка, сечоводи. Наповнення цих органів генерує підвищену активність гладких м'язів, які їх утворюють. Навіть при порушенні нервової регуляції внутрішніх органів їх функція може здійснюватися автоматично (хоча й не так досконало: наприклад, сечовий міхур спорожнюється після наповнення, але не до кінця). Це явище лежить в основі периферичної саморегуляції тонусу гладких м'язів внутрішніх органів. Така саморегуляція можлива ще тому, що електрична активність легко поширюється від клітини до клітини через нексуси. Внаслідок цього електрична активність багатьох клітин синхронізується, і вони поводять себе як функціональний синцитій
Крім спонтанно активних є також спонтанно неактивні гладкі м'язи війкового тіла, райдужки ока, артерій і сім'яних проток, м'язи — випрямлячі волосся (піломоторні) та війковий поясок кришталика ока, які мають щільнішу іннервацію і невелику кількість нексусів. М'язовий тонус і фазні скорочення в цих випадках мають нєйрогенну природу.
Особливості нервово-м'язової передачі у непосмугованих м'язах
У синапсах, які розташовані на непосмугованих м'язах, трансмітером може виступати не тільки ацетилхолін, але й норадреналін, гістамін тощо. Тому на постсинаптичних мембранах клітин одного і того ж органа можуть бути розташовані кілька видів хеморецепторів (наприклад, адренорецептори, гістамінові рецептори).
Реакція м'язових клітин буде залежати від кількісного співвідношення між різними рецепторами, а також від їх чутливості до того чи іншого трансмітера.
На непосмугованих м'язах розміщені не тільки збудливі, але й гальмівні синапси, а ктивація яких призводить до зниження активності м'язів.
Трансмітер гальмівних синапсів, взаємодіючи з постсинаптичною мембраною, спричинює її гіперполяризацію. Один і той же трансмітер може проявляти для одних клітин гальмівний, а для інших - збудливий ефект. Так, норадреналін зумовлює скорочення непосмугованих м'язів судин і розслаблення м'язів бронхів. Це залежить від виду адренорецепторів, з якими реагує норадреналін.
Максимальна частота подразнення у цих синапсах набагато нижча, а передача збудження блокується не курароподібними препаратами, а, наприклад, атропіном.
