Автоматія гладеньких м'язів

Здатність спонтанно (без впливу сторонніх подразників) збуджуватися на­зивається автоматією непосмугованих м'язів. Автоматія пов`язана з наявністю пейсмекерів.

Автоматія гладеньких м'язів обумовлена стаціонарно відкритими каль­цієвими каналами, через які іони Са²⁺ входять у клітину й спричиня­ють повільну їх деполяризацію.

Вважають, що це канали L-типу. Ці канали блокуються верапамілом (блокатор повільних кальцієвих каналів), Мп⁺, Lа. Регуляція концентрації в Са²⁺ здійснюється кальмодуліном, який у комплексі з даними іонами активує міозинову АТФ-азу, що фосфорилює міозин. Гуморальні фактори можуть як прискорювати, так і пригнічувати ці процеси.

 

Гладенькі м'язи мають певні особливості.

1. Для них характерна пластичність (здатність зберігати розтягнену форму без змін напруження).

Вони утворюють функціональний синцитій зав­дяки нексусам (міжклітинним контактам без злиття тіл гладеньком'язових клітин - десмосом) і з'єднанням проміжного характеру на зразок відростків.

Мають пейсмекери, тому здатні до автоматії.

Щілинні контакти мають низький опір і забезпечують електротонічне пере­давання деполяризації від збуджених клітин до сусідніх незбуджених.

5. Нексуси (контакти) суміжних клітин містять утворення, подібні до іонних каналів. Відростки відіграють роль у передаванні механічної сили між контактами. Наявність між міоцитами контактів (нексусів) з низьким перехідним опором перетворює їх на електричний синци­тій. У результаті багато клітин функціонують як безперервна в елек­тричному відношенні одна велика клітина.

Величина потенціалу спокою цих м'язів коливається від -50 до -60 мВ.

 

Особливості скорочення непосмугованих м'язів

 

У цитоплазмі непосмугованом'язових клітин наявні актинові та міозинові філаменти, які струк­турно і функціонально мало відрізняються від відповідних утворів скелет­них м'язів, проте розташовані вони не так упорядковано.

Крім того, є і інші особливості:

- у непосмугованих м'язах менше міозинових волокон,

- немає типових 2-мембран,

- у клітині непосмугованих м'язів слабше виражений саркоплазматичний ретикулум.

 

Актинові філаменти згруповані у пучки, які періодично утворюють ущільнення - вузли. Деякі з них безпосередньо прилягають до мембрани, інші зна­ходяться всередині клітини, виконуючи функцію 2-мембран. Між актиновими філаментами вклинюються щільніші - міозинові.

Крім актину й міозину вони містять тропоміозин, кальдесмон та кальпонін поздовжнього напрямку. Вони розміщуються під кутом до осі клітини, утворюючи об'ємну сітку.

Міозинові протофібрили гладких м'язів відрізняються від скелетних меншою молекулярною масою, амінокислотним складом, розчинністю, чутливістю до ферментів, солей і денатурації.

Актинові нитки складаються з актину, тропоміозину і кальдесмону. Тропоміозину в гладеньких м'язах менше, ніж у скелетних, і він відрізняєтьсяза складом. Актинові нитки містять додаткові білки. Це філамін і вінкулін.

 

Ділянки двох сусідніх клітин, які прилягають до мембрани, часто збігаються з утворен­ням тут білкової перемички, що об'єднує структури цих клітин у синцитій.

Скорочення непосмугованих м'язів відрізняється високою економністю порівняно зі скелетними м'язами (АТФ витрачається у 10-100 разів мен­ше), що забезпечує можливість тривалих скорочень без розвитку втоми.

Скорочення гладеньких м'язів - тривалі й менш втомливі.

 

Умовно скорочення поділяються на фазні (фазно-тонічні) й тонічні.

Фазні генеру­ють повноцінний потенціал дії,

тонічні - лише місцеве збудження, хоча за певних умов також можуть генерувати потенціал дії.