Відношення зовнішньої роботи м'яза до його внутрішньої роботи називається кое­фіцієнтом корисної дії (ККД)
Лекции.Орг

Поиск:


Відношення зовнішньої роботи м'яза до його внутрішньої роботи називається кое­фіцієнтом корисної дії (ККД)




Його зна­чення залежить від навантаження і коли­вається в межах 30-50 %, що можна по­рівняти з ККД дизельного двигуна (37-41 %).

Треновані м'язи працюють набагато економніше, ніж нетреновані, крім того, внаслідок тренування м `язи стають сильніши­ми і витривалішими.

Таблиця 20. Абсолютна сила м'язів у різних тварин

  Абсолютна
М'яз сила м'яза,
  кг/см2
М'яз стінки тіла кільчастого  
черва 3,0
Замикальний м'яз жабурниці 5,0
Ретрактор лійки восьминога 5,1
М'язи задніх кінцівок сарани 4,7
Передній великий стегновий  
м'яз жаби 4,4
Скелетний м'яз кроля (37 °С) 5,0
Гомілковий м'яз людини  
(довільне скорочення) 4,2

 

Крім того, зовнішню роботу можна поділити на :

- статичну,

- динамічну.

Статична робота – це робота, яка спрямована на утримання певного положення.

Динамічна робота – це робота на переміщення.

 

Динамічна робота = вага вантажа х на висоту підйому

Статична роботуа = вага вантажу х на час утримання.

 

Під час тривалої м'язової роботи відбу­вається головним чином аеробний ресинтез АТФ за рахунок оксидного фосфорилування. Необхідна для цього енергія над­ходить завдяки окисненню вуглеводів і ліпідів. За умови, що швидкість утворення АТФ дорівнює швидкості його розщеп­лення, система перебуває у рівноважному стані, вміст АТФ і креатинфосфату не змінюється.

Під час виконання спортивних вправ, які потребують витривалості, швидкість розщеплення АТФ значно зростає порів­няно зі станом спокою. При цьому мусить збільшуватися швидкість ресинтезу АТФ, що можливо при швидкому надходженні у м'яз кисню і глюкози. Внаслідок місце­вого розширення кровоносних судин швид­кість кровотоку в м'язі зростає до 20 разів (робоча гіперемія), хвилинний об'єм крові, частота скорочень серця і дихання збільшу­ються у 2-3 рази.

Перед закінченням тривалої виснажли­вої роботи можливий так званий фінішний ривок, зумовлений розщепленням додатко­вої кількості глікогену анаеробним шля­хом за допомогою гліколізу. Під час цієї реакції утворення АТФ відбувається у 2-3 рази швидше, що відповідно забезпечує зростання у 2—3 рази механічної роботи Щоправда, через обмеженість резервів анаеробної енергії граничний час для такої посиленої роботи не перевищує ЗО с.

В умовах інтенсивної м'язової роботи, коли сила скорочення м'язів перевищує 40 % максимальної, внаслідок часткового перетискання кровоносних судин у м'язах відбувається погіршення їхнього крово­постачання і зменшення надходження кис­ню. При цьому робота забезпечується за рахунок анаеробного розщеплення креа­тинфосфату і глікогену, в організмі нако­пичується велика кількість недоокиснених речовин, зокрема молочної кислоти виникає киснева заборгованість.Такий борг ліквідується після роботи в резуль­таті саморегуляторного розширення кро­воносних судин у м'язах, що працювали, — реактивна гіперемія.

Для вивчення роботи і стомлення м'язів як ізольованих, так і в організмі людини у спокої використовують метод ергогра­фії. Він полягає у запису на кімографі скорочень ізольованого м'яза або рухи пальця фіксованої руки при ритмічних скороченнях його м'я­зів у заданому темпі й навантаженні. Ергограма дає змогу встановлювати оптималь­ні режими роботи м'язів.

 

 

Відомо, що фізичні вправи сприяють фізіологічній гіпертрофії м'язів, яка може бути саркоплазматичною або фібрилярною.

Саркоплазматичний тип гіпер­трофіїм'язів — у м'язах збільшується об'єм саркоплазматичного матриксу і по­живних речовин, зростають резерви гліко­гену, збільшується кількість капілярів. Проте це мало впливає на силу м'язів, хоча й підвищує їхню витривалість.

Міофібрилярному типу гіпертрофіїм'язів властиве збільшення об'єму міофіб­рил, оскільки в них стає більше скоротли­вих міофіламентів. І хоча в цьому разі фі­зіологічний і анатомічний діаметри м'язів зростають мало, проте м'язова сила значно збільшується. Саме такий тип гіпертрофії властивий, імовірно, м'язам диких тварин, які мають значну силу м'язів при їх неве­ликих розмірах.

Робоча гіпертрофія м'язівможе бути зумовлена зростанням як вмісту саркоплаз­матичного матриксу, так і кількості міофі­брил, а отже, збільшенням діаметра волок­на. Це насамперед виникає під час статич­ної роботи (силове навантаження без рухів).

Останнім часом набув популярності куль­туризм — нарощування м'язової маси шляхом тривалого (найчастіше статичного) напруження мязів. Надмірне нарощування м`язів може мати несприятливі наслідки ( параліч), оскільки у гіпертрофованій м’язовій тканині стискаються кровоносні судини.

 

Стомлення м'яза.





Дата добавления: 2015-10-01; просмотров: 357 | Нарушение авторских прав | Изречения для студентов


Читайте также:

Рекомендуемый контект:


Поиск на сайте:



© 2015-2020 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.003 с.