Що ж таке вища нервова діяльність? «Діяльність великих півкуль з найближчою підкіркою, діяльність, що забезпечує нормальні складні відносини цілого організму з навколишнім середовищем, законно вважати і називати замість колишнього терміну «психічною» — вищою нервовою діяльністю, зовнішньою поведінкою тварини, протиставляючи їй діяльність інших відділів головного і спинного мозку, які регулюють найголовнішим чином співвідношення і інтеграцію частин організму між собою і називаються нижчою нервовою діяльністю». Таким чином, на думку І. П. Павлова, вища нервова діяльність забезпечує складні взаємостосунки організму із зовнішнім середовищем, лежить в основі його поведінкових реакцій. Вона є перш за все сукупністю умовних і безумовних рефлексів.
Безумовний рефлекс — це природжена видова реакція нервової системи, яка здійснюється в межах стабільного рефлекторного шляху у відповідь на дію адекватного подразника для даного виду діяльності організму.
Умовний рефлекс — це придбана впродовж індивідуального життя реакція нервової системи, яка здійснюється по тимчасовому, мінливому рефлекторному шляху у відповідь на дію будь-якого сигнального подразника, для сприйняття якого є відповідний рецепторний
апарат.
«Центральне фізіологічне явище в нормальній роботі великих півкуль, - писав І. П. Павлов, - є те, що ми назвали умовним рефлексом. Це є тимчасовий зв'язок незліченних агентів оточуючого тварину середовища, сприйнятих рецепторами даної тварини, з визначеними діями організму. Це явище психології називають асоціацією». Співвідношення умовних і безумовних рефлексів у вищій нервовій діяльності міняється в процесі
еволюції тваринного світу. У поведінці безхребетних і нижчих хребетних тварин природжені форми рефлекторної діяльності переважають над придбаними, але у розвиненіших тварин починають домінувати індивідуально-придбані форми поведінкових реакцій, з'являються справжні умовні рефлекси, які безперервно розвиваються, ускладнюються і удосконалюються, а умовнорефлекторна діяльність в цілому стає все більш довершеним способом індивідуального пристосування організму до умов існування. Виходячи з положень сучасної науки, можна вважати, що вища нервова діяльність — це сукупність взаємозв'язаних нервових процесів, що відбуваються у вищих відділах центральної нервової системи і які забезпечують протікання поведінкових реакцій тварин і людини. Вона є нерозривною єдністю природжених і придбаних форм пристосування.
Завданням фізіології вищої нервової діяльності є пізнання загальних закономірностей роботи мозку, встановлення правил, згідно яких відбувається сприйняття, переробка, збереження і відтворення одержаної інформації, виявлення закономірностей навчання і особливостей поведінки різних тварин.
Фізіологія вищої нервової діяльності тісно пов'язана з іншими науками і практикою. Перш за все, вона тісно стикається із загальною нейрофізіологією, що вивчає функції окремих мозкових утворень і нейронів, з біофізикою, біохімією і гістохімією, що вивчає фізико-хімічні властивості мозку.
Розуміння закономірностей роботи мозку, його вищих функцій, виявлення здібності до навчання і накопичення інформації необхідне для педагогіки, психології і медицини, які одержують для свого розвитку дані від фізіології. Крім того, соціологія, кібернетика, біоніка і ряд інших наук прагнуть використовувати дані фізіології вищої нервової діяльності як одну з своїх наукових основ.
Фізіологія вищої нервової діяльності і психологія часто користуються загальними методами дослідження і мають єдиний об'єкт вивчення — головний мозок і його діяльність по забезпеченню поведінкових реакцій. Правда, обидві ці науки вивчають роботу мозку в різних аспектах: фізіологію вищої нервової діяльності перш за все цікавлять закономірності і механізми роботи матеріальних мозкових структур — нервових клітин і їх популяцій, а також цілісна робота всього мозку, психологія ж вивчає результати цієї роботи, що виявляються у вигляді образів, сприйнять, уявлень, ідей і суспільної поведінки.
Фізіологія вищої нервової діяльності є природничонауковою основою філософії діалектичного матеріалізму, вона підтверджує первинність матерії і вторинність свідомості, наявність об'єктивного і суб'єктивного, матеріального і ідеального. Правильне рішення фундаментальних проблем фізіології вищої нервової діяльності можливе тільки на основі філософії діалектичного матеріалізму.
