Предмет і завдання фізіології вищої нервової діяльності

Що ж таке вища нервова діяльність? «Діяльність великих півкуль з найближчою підкіркою, діяльність, що забезпечує нормальні складні відносини цілого організму з навколишнім середовищем, законно вважати і називати замість колишнього терміну «психічною» — вищою нервовою діяльністю, зовнішньою поведінкою тварини, протиставляючи їй діяльність інших відділів головного і спинного мозку, які регулюють найголовнішим чином співвідношення і інтеграцію частин організму між собою і називаються нижчою нервовою діяльністю». Таким чином, на думку І. П. Павлова, вища нервова діяльність забезпечує складні взаємостосунки організму із зовнішнім середовищем, лежить в основі його поведінкових реакцій. Вона є перш за все сукупністю умовних і безумовних рефлексів.

Безумовний рефлекс — це природжена видова реакція нервової системи, яка здійснюється в межах стабільного рефлекторного шляху у відповідь на дію адекватного подразника для даного виду діяльності організму.

Умовний рефлекс — це придбана впродовж індивідуального життя реакція нервової системи, яка здійснюється по тимчасовому, мінливому рефлекторному шляху у відповідь на дію будь-якого сигнального подразника, для сприйняття якого є відповідний рецепторний

апарат.

«Центральне фізіологічне явище в нормальній роботі великих півкуль, - писав І. П. Павлов, - є те, що ми назвали умовним рефлексом. Це є тимчасовий зв'язок незліченних агентів оточуючого тварину середовища, сприйнятих рецепторами даної тварини, з визначеними діями організму. Це явище психології називають асоціацією». Співвідношення умовних і безумовних рефлексів у вищій нервовій діяльності міняється в процесі

еволюції тваринного світу. У поведінці безхребетних і нижчих хребетних тварин природжені форми рефлекторної діяльності переважають над придбаними, але у розвиненіших тварин починають домінувати індивідуально-придбані форми поведінкових реакцій, з'являються справжні умовні рефлекси, які безперервно розвиваються, ускладнюються і удосконалюються, а умовнорефлекторна діяльність в цілому стає все більш довершеним способом індивідуального пристосування організму до умов існування. Виходячи з положень сучасної науки, можна вважати, що вища нервова діяльність — це сукупність взаємозв'язаних нервових процесів, що відбуваються у вищих відділах центральної нервової системи і які забезпечують протікання поведінкових реакцій тварин і людини. Вона є нерозривною єдністю природжених і придбаних форм пристосування.