Роль центральної нервової системи в трудовій діяльності людини

Тема 2. Умови праці на виробництві, їх класифікація і нормування

1. Роль центральної нервової системи в трудовій діяльності людини.
2. Особливості розумової та фізичної праці.
3. Гігієнічна класифікація умов праці.
4. Важкість і напруженість праці.
5. Вплив характеру праці на функціонування організму. Втома і перевтома.
6. Поняття "виробнича санітарія", її значення.
7. Фактори, що визначають санітарно-гігієнічні умови праці.
8. Оцінка та забезпечення умов праці.

Література:

1. Ганзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці: Підруч. для студ. вищих навч. закладів. За ред. М.П. Ганзюка. - К.: Каравела, 2006. - 392 с.

2. Геврик Є.О., Пешко Н.П. Гігієна праці на виробництві. - К,:Ельга; Ніка-Центр, 2004.-280 с.: іл.

3. Основи охорони праці /За ред. Ганзюка М.П., Купчикам.П. - К.: Основа, 2000. -416 с.

4. Овсянніков О.С. Основи охорони праці: Навч. Посібник для студентів КТК. Кіровоград, РВЦ ННПК 2009 292 с. с іл.

5. Методичні вказівки по вивченню дисципліни «Основи охорони праці» /Укладач Овсянніков О.С./ Для студентів всіх спеціальностей КТК. Кіровоград; РВЦ ННПК 2006. – 28 с.

1. http://www.dnop.kiev.ua/index.php?option=com

Основи фізіології праці.

Роль центральної нервової системи в трудовій діяльності людини.

 

Нервова система має найголовніше значення в організмі людини.

Нервова система людини складається із двох систем: центральної, яка включає головний та спинний мозок і периферійної, що складається із нервових волокон, які відходять від головного і спинного мозку. За функціями нервова система поділяється на соматичну и вегетативну. Соматична нервова система регулює опорно - руховий апарат і всі органи чуття, а вегетативна – процес обміну речовин та роботу всіх внутрішніх органів (серця, легенів, нирок та інших). Найпростіші рухи регулюються спинним мозком. Довгастий мозок керує процесами травлення, дихання, кровообігу та життєво важливими функціями організму. Підкіркова і кіркова частин головного мозку керують усією психічною діяльністю людини.

Центральна нервова система виконує рефлекторну, інтегративну та координаційну, комунікативну та захисну функції.

Рефлекторна діяльність мозку зумовлена безумовними (вродженими) та умовними (набутими) рефлексами. Безумовні рефлекси мають велику стійкість і забезпечують пристосування організму до мінливих умов зовнішнього середовища. Умовні рефлекси більш стійкі. Вони набуваються залежно від обставин і розширюють діапазон пристосування організму до змін навколишнього середовища, але можуть згасати, якщо потреби в них немає.

Процес навчання формує стійку злагоджену систему умовних рефлексів яка дозволяє забезпечити виконання певного виду трудової діяльності. Стійкість системи умовних рефлексів може бути порушена при відхиленні трудової діяльності від програми, а надійність – під впливом несприятливих виробничих чинників. Такі порушення, якщо вчасно не вжити належних заходів, можуть призвести не тільки до зниження працездатності, а й до нещасних випадків, наслідками яких можуть бути захворювання, травми або загибель людини.

Інтегративна функція ЦНС полягає у забезпеченні злагодженої взаємодії всіх органів і систем організму та підтримані його стійкого внутрішнього стану (гомеостазу). Несприятливі умови праці можуть призвести до стомлення нервової системи, що призведе до послаблення її інтегративної функції, а це безперечно відіб’ється на стабільності функціонування внутрішніх систем організму і може спровокувати не тільки розлад ряду їх функцій,а й призвести до виникнення різних захворювань (інфарктів, інсультів, виразкової хвороби та інші).

Координаційна функція ЦНС полягає у підпорядкуванні багатьох рефлексів одному, якій має на даний час найважливіше значення для організму. Це дає змогу людині зосередитися на виконанні потрібних в даний момент часу дій.

Комунікативна функція визначає можливості працівника отримувати інформацію і спілкуватися з іншими людьми для виконання узгоджених дій при виконанні професійних чи посадових обов’язків. Вища нервова діяльність людини заснована на функціях двох сигнальних систем. Анатомічною основою першої сигнальної системи є аналізатори, які сприймають і переробляють інформацію, що надходить до них із навколишнього середовища й організму людини. Анатомічною основою другої сигнальної системи, яка властива тільки людині, є мовно-руховий апарат, тісно пов’язаний із зоровим та слуховим аналізаторами, а її подразником є слово. Слово є комплексним інтегрованим сигналом (подразником), тобто сигналом сигналів, спусковим механізмом дій і вчинків людей. Тобто мова в усіх її видах являє собою найбагатше джерело подразників. Вона підвищує здатність мозку відображати дійсність, забезпечує аналіз і синтез, абстрактне мислення, створює можливість для спілкування, використання і передачі інформації (досягнень науки, культури, мистецтва, життєвого досвіду та інше). Слово може бути не тільки позитивним, але і негативним подразником, здатним призвести до розладів не тільки нервової системи, а й до порушень функціонування всіх систем організму і таким чином стати небезпечним виробничим фактором.

Роль центральної системи полягає також і у прийомі, обробці та аналізі будь-якої інформації, що надходить як із зовнішнього так и внутрішнього середовища, а при виникненні перевантаження на організм, визначає ступінь їх впливу та формує адаптаційно-захисну реакцію. Тобто нервова система виконує також і захисні функції.

Усі функції центральної нервової системи реалізуються в кожній конкретній реакції організму, забезпечуючи ефект найкращого пристосування до мінливих умов зовнішнього середовища і підвищуючи опірність організму шкідливим зовнішнім впливам.

Таким чином нервова система має найголовніше значення в організмі людини.