Загальні поняття про працю

Праця є однією з специфічних форм діяльності людини в процесі якої людина впливає на природу і використовує її з метою виробництва матеріальних благ, необхідних для задоволення своїх потреб. З фізіологічної точки зору, праця – це витрати фізичної і розумової енергії. Але праця – це не тільки процес, в якому люди вступають між собою в певні відносини – це і пізнання, і оцінка і спілкування одночасно. Вона проявляється в конкретній історичній формі, має особливий характер і свою організацію. Праця необхідна і корисна для людини і тільки у шкідливих умовах або при надмірному напруженні сил людини можуть проявлятися в різних формах її негативні наслідки.

В умовах сучасного виробництва на людину крім несприятливих чинників зовнішнього виробничого середовища діє і велика кількість психофізіологічних факторів, зумовлених як фізичними так і нервово-психологічними навантаженнями. Автоматизація, механізація та комп’ютеризація виробничих процесів, різке зростання швидкості та об’ємів виробничих та соціальних взаємодій у сучасному виробництві суттєво збільшили навантаження на центральну нервову систему працівника. Саме тому психофізіологічні фактори у наш час стали належати до ряду найважливіших небезпечних і шкідливих виробничих чинників. Крім того, сучасний стан реформування економіки України та перехід до ринкових відносин характеризується збільшенням частки підприємств, організацій та установ невиробничої сфери, де переважає розумова праця підчас якої, насамперед, домінують психофізіологічні навантаження.

З точки зору фізіології праця людини є функціональним процесом в якому використовуються фізіологічні та психологічні якості працівника. В процес праці залучаються всі органи і системи організму людини: мозок, м’язи, опорно-руховий апарат, серцево-судинна, дихальна та інші. При цьому витрачається як м’язова так і нервова енергія людини. Отже, праця це фізіологічний процес витрачання людської енергії. Крім того, в процесі праці активізуються усі психологічні функції людини: сприйняття, пам’ять, відчуття, уява, мислення, уважність, зацікавленість, задоволення, зосередженість, вольові якості та інші.

В процесі праці людина сприймає і переробляє різноманітну інформацію; приймає і реалізує рішення; осмислює різні варіанти дій; використовує засвоєнні знання; навички та вміння; прогнозує можливі ситуації; оптимально використовує свої резервні можливості; концентрує вольові зусилля на досягненні поставленої мети і в цілях підвищення безпеки праці. У процесі праці також реалізується комунікативна функція психіки, яка виявляється у спілкуванні працівників і є не тільки основою між особистих відносин, а й способом організації спільної діяльності та методом пізнання людини людиною. В ній враховуються індивідуальні властивості особистості, які проявляються у відмінностях поведінки людей у тих чи інших небезпечних ситуаціях.

Таким чином – праця це сукупність фізіологічних та психічних процесів, які спонукають, програмують и регулюють діяльність людини. У процесі праці відбувається функціональне напруження людини, яке зумовлене двома видами навантажень: м’язовими і нервовими.

М’язові навантаження визначаються робочою позою, характером робочих рухів, напруженням фізіологічних функцій тих органів, які задіяні при виконанні робіт. Динамічні навантаження зумовлені м’язовими навантаженнями при переміщенні у просторі тіла або його частин.

Нервові навантаження зумовлені напруженням уваги, пам’яті, сенсорного апарату, активізацією процесів мислення та емоційної сфери.

Залежно від співвідношення м’язових и нервових навантажень праця поділяється на фізичну і розумову. Цей поділ є умовним тому що будь-яка праця містить у собі зазначені компоненти і являє собою єдиний нервово-м’язовий процес.