Поділ жанрів у журналістиці

ЛЕКЦІЯ

У журналістиці під жанром прийнято розуміти «усталений тип твору», який склався історично і відзначаються особливим способом освоєння життєвого матеріалу, характеризується чіткими ознаками структури. Кожен жанр відзначається конкретною роллю в системі ЗМІ і характеризується певною композиційною організацією матеріалу.

Який же є критерій поділу творів журналістики на жанри? В науці про журналістику давно утвердилася думка, що об’єктивно існує не один, а декілька таких критеріїв. Першим з них є об’єкт відображення, тобто конкретний життєвий матеріал, який лягає в основу журналістського твору. Другий критерій є чи не найважливішим критерієм поділу творів журналістики на жанри і характеризується призначенням виступу. Третій критерій тісно пов’язаний із призначенням твору – масштаб охоплення події. Четвертим критерієм поділу творів журналістики на жанри є особливості літературно-стилістичних засобів вираження задуму (одні мовностилістичні засоби використовуються у подієвій інформації, інші – в есе чи нарисі).

Різні жанри журналістики прийнято групувати відповідно в інформаційні, аналітичні і художньо-публіцистичні. Традиційно до інформаційних жанрів відносять замітку в усіх її різновидах, звіт, інтерв’ю, репортаж, інформаційну кореспонденцію, тобто матеріали, головне завдання яких повідомити, відтворити, описати факт, подію, явище, а також передати думки людей з актуальних питань життя. До аналітичної групи жанрів відносять коментар, аналітичну кореспонденцію, всі різновиди статті, рецензію, лист, огляд, огляд преси. Це якраз твори, головне призначення яких аналізувати, осмислювати події, факти, явища, зокрема і готові тексти – виступи політиків, учених, наукові та художні твори, публікації преси. Саме у цих жанрах може домінувати критичний підхід, а також полеміка. У специфічний спосіб аналітико-критичну та полемічну функцію виконують і твори художньо-публіцистичної групи, тобто різні види нарису, есе, памфлет, фейлетон, інші модифікації т.зв. художньої публіцистики й документалістики.

Поділ журналістських творів на жанри і жанрові групи досить умовний. Живу творчість досить важко укласти в рамки теоретичних схем і конфігурацій. Найяскравіше проілюструвати внутрішню суперечність жанрової структури журналістики можна простежити на прикладі інтерв’ю. Знову ж таки, у поточній періодиці й особливо на радіо й телебаченні маємо зливу оперативних виступів, побудованих на інформації, яка йде від тієї чи іншої особи, коли журналіст запитує, а співрозмовник відповідає, інформуючи аудиторію про ті чи інші факти, події. Але ми є свідками того, як інформаційний за своєю основою жанр набуває аналітичності. Можна навіть без перебільшення сказати, що інтерв’ю, діалог журналіста з відомою, мислячою людиною стає найпомітнішою формою проблемного, комплексного мислення, мислення повчального і цікавогор. І хоч ми ще не маємо майстрів інтерв’ю рівня Ларрі Кінга, якість аналітичного інтерв’ю постійно зростає.

Групу інформаційних жанрів об’єднує їх головна мета – оперативно повідомити про факт, подію, явище, тобто інформувати про нове в нашому житті. Аналіз, коментування матеріалів стоїть на другому плані. Новина, новизна факту, високий рівень оперативності – ось що є головним для всіх інформаційних жанрів.

Для інформаційних жанрів характерні також злободенність, актуальність, переконливість і доступність.