У третьому виданні Міжнародного довідника з діагностики й статистики психічних розладів визначено 5 видів речовин, які вживаються людьми для зміни свого психічного стану: алкоголь, барбітурати і седативні речовини, опіоїди, амфетамін і психостимулятори, препарати індійської коноплі (гашиш, маріхуана). Всесвітня організація охорони здоров’я визначає алкоголізм як одну з форм наркотичного узалежнення. Єдина основа алкоголізму і наркоманії – патологічний потяг до хімічної речовини, вживання якої веде до розвитку психічного і фізичного узалежнення від неї, що веде до деградації, повного розпаду особистості, захворювання, смерті тощо.
З медичного погляду, алкоголізм – хронічне захворювання, яке характеризується непереборним потягом до спиртних напоїв. З соціальних позицій, алкоголізм – форма девіантної поведінки, яка характеризується патологічним потягом до спиртного і подальшою соціальною деградацією особистості.
Початкова стадія алкоголізму, яка вирізняється особливим станом людини, що розвивається в результаті непомірного і систематичного вживання спиртних напоїв, називається пияцтвом.
Про дитячий алкоголізм говорять у випадку, коли його ознаки вперше проявляються у дитини до 18 років. Дитячий алкоголізм – це один із проявів адиктивної поведінки.
Вживання дітьми та підлітками у віці до 16 років алкоголю в дозах, що викликають сп’яніння, завжди розглядалося як зловживання. У нинішній час за всіма міжнародними нормами під зловживанням алкоголю вбачається навіть мінімальне епізодичне вживання спиртних напоїв особами у віці до 21 року.
Автори посібника „Соціальна педагогіка” заредакцією М.Галагузової виділяють такі характерні особливості дитячого алкоголізму:
1) швидке звикання до спиртних напоїв. Якщо у дорослої людини перехід від пияцтва до алкоголізму триває 5-10 років, то в дитини – в 3-4 рази швидше). Це пояснюється анатомо-фізіологічної будовою дитячого організму: мозкова тканина дитини, на відміну від дорослих, багатша водою і бідніша на білок. У воді алкоголь добре розчиняється і засвоюється організмом, тільки 7% його виводиться легенями і нирками. Решта 93 % залишається в організмі;
2) злоякісне протікання хвороби (організм перебуває на стадії формування, стійкість центральної нервової системи до дії алкоголю – знижена, внаслідок чого відбуваються глибокі руйнівні процеси);
3) вживання дитиною значних доз алкоголю (суспільство не схвалює вживання алкоголю дітьми, тому вони п’ють таємно, всю дозу приймаючи одномоментно);
4) швидкий розвиток запоїв (стає нормою пити з будь-якої причини, потреба повного сп’яніння, оскільки в стані легкого сп’яніння відчувають себе невпевнено);
5) низька ефективність лікування [63].
Найбільша небезпека алкоголізму для підлітків у тому, що він різко послаблює самоконтроль. Звідси – скоєння правопорушень: у нетверезому стані; з метою придбання спиртного; „п’яна” мотивація тощо.
