Зміст соціально-педагогічної допомоги дітям, схильним до алкоголізму, на різних вікових етапах їх розвитку

У діяльності педагога з дітьми, схильними до вживання алкоголю, виділяють такі основні напрями:

1) підвищення рівня соціальної адаптації дитини, схильної до алкоголізму, засобом її особистісного розвитку;

2) профілактика алкоголізму – протиалкогольне навчання і виховання дітей з метою формування у них негативного ставлення до вживання алкоголю;

3) просвіта батьків з метою оздоровлення сім’ї, її побуту, культури взаємовідносин між її членами;

4) соціальна реабілітація дитини, яка має алкогольну психічну чи фізичну залежність;

5) посередництво між дитиною й оточуючим її соціумом з метою подолання явищ дезадаптації.

До змісту соціально-педагогічної діяльності з дітьми, схильними до вживання алкоголю, входить діагностична, прогностична, освітньо-виховна, правозахисна, організаційна, комунікативна, попереджувально-профілактична діяльність.

Здійснюючи соціально-педагогічну діяльність, педагог виступає у ролі радника (інформує сім’ю про важливість і можливість безконфліктних відносин, розповідає про розвиток дитини, дає соціально-педагогічні поради), консультанта (роз’яснює питання сімейного, трудового, адміністративного і кримінального законодавства, проводить психолого-педагогічні консультації), захисника (у випадках порушення прав дитини батьками чи оточуючими).