Стомлення, його фізіологічна сутність і діагностика. Педагогічні основи подолання ранньої втоми

Як відомо, стомлення настає після тривалої, надмірної, напруже­ної, одноманітної роботи. Стомлення — природний фізіологічний стан організму, який виникає у процесі напруженої або довготривалої роботи і виявляється у низькій працездатності.

Розвиток стомлення пов'язаний зі змінами, що відбуваються в ЦНС, порушенням проведення нервових імпульсів у синапсах. При цьому нервові клітини поступово на деякий час втрачають здатність сприйма­ти із зовнішнього середовища сигнали, необхідні для продовження праці, а також сигнали від працюючого органа. Зменшується здатність нерво­вих клітин диференціювати необхідні і випадкові сигнали, відокремлювати потрібний сигнал від перешкод тощо. У результаті вони гірше викону­ють свою регулюючу функцію, розвивається так зване охоронне галь­мування, тобто таке, що виникає внаслідок роботи за межами на­явних можливостей.

Гальмування називається охоронним тому, що воно розвивається раніше, ніж відбудеться повне виснаження резервів працюючого органа або системи органів, у тому числі і нервових клітин.

Первинне стомлення може бути подолане за допомогою вольово­го зусилля, завдяки якомусь стимулу до діяльності. У побуті здатність людини до додаткових зусиль одержала назву "другого дихання". Ця здатність потребує застосування психічного механізму волі.

Таким чином, стомлення — це гальмування в клітинах централь­ної нервової системи, спрямоване на запобігання значній витраті енергії, що могло б призвести до пошкодження певного органа або системи органів. Для стомлення характерні деякі зовнішні ознаки (табл.19).

Одночасно стомлення є сигналом для працюючої людини про необхідність відпочинку. Виявленням стомлення є втома — суб'єктив­не відчуття, яке супроводжується байдужістю до роботи, а також не­бажанням людини її продовжувати.

Таблиця 19. Зовнішні ознаки стомлення при розумовій праці

Відчуття втоми виникає не у всіх дітей одночасно. Якщо один учень (або група), відчуваючи почуття втоми, припиняє роботу, хоча інші її продовжують, то зовсім не обов'язково у нього можуть бути зареєст­ровані об'єктивні ознаки стомлення. Такий стан, коли людина за своїми функціональними можливостями ще може працювати, але припиняє діяльність при перших відчуттях стомлення, називається ранньою вто­мою.

Причин ранньої втоми у школярів може бути багато: дитина голод­на, не виспалася, не повністю відновилася після перенесеної хвороби, у неї розпочинається хвороба тощо. Педагогічні спостереження показу­ють, що досить часто, окрім перерахованих причин, у школярів рання втома розвивається внаслідок браку звички до систематичної праці. Якщо учень не навчиться за допомогою вольового зусилля долати по­чаткові ознаки стомлення, він не тренує свою працездатність, не збільшує її у часі, і згодом потрапляє у категорію «відстаючих».

Крім втоми і стомлення існує ще й стомлюваність — більша або менша схильність того чи іншого індивіда до втоми. Стомлюваність організму залежить від цілої низки чинників і передусім від стану здоро­в'я, харчування, умов проведення занять (повітря, освітлення тощо), змісту навчального матеріалу і методів викладання. Зменшення сто­млюваності організму, як і віддалення моменту настання ранньої вто­ми під час розумової і фізичної діяльності значною мірою, залежать від вправляння і тренування в цьому виді діяльності.

Подолання ранньої втоми і стомлюваності — завдання складне, і рішення його повинне бути комплексним, спрямованим на всі ланки лан­цюга: педагог, сім'я, колектив школи. Від педагога вимагається в пер­шу чергу доброзичливість у ставленні до учня. Додаткові заняття для ліквідації навчальної заборгованості слід проводити перед початком за­нять, уранці. Батьки мусять розуміти необхідність таких додаткових занять, створювати сприятливі умови для занять удома і контролювати виконання завдань. Що стосується шкільного колективу, то необхідно залучити учнів-активістів на допомогу педагогам, розвивати у школярів почуття відповідальності, взаємодопомоги.