Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


≤сторичн≥ умови розвитку украњнськоњ культуру друг≥й




половин≥ ’V≤≤ Ц ’V≤≤≤ ст.

 

”крањнська культура у зазначений пер≥од розвивалас€ в суперечливих умовах. Ћ≥кв≥дац≥€ в результат≥ ¬извольноњ в≥йни польсько-шл€хетського режиму ≥ формуванн€ украњнськоњ нац≥ональноњ козацькоњ держави у ц≥лому спри€ли розвитков≥ украњнськоњ культури. јле пост≥йн≥ в≥йни прот€гом 60 рок≥в призводили до масового знищенн€ культурних ц≥нностей, загибел≥ нос≥њв ≥ потенц≥йних д≥€ч≥в культури, гальмували культурн≥ процеси. ¬ади козацькоњ виборчоњ системи, козацьких метод≥в ур€дуванн€ й амб≥тн≥сть отаман≥в у боротьб≥ за булаву зробили молоду украњнську державу надзвичайно уразливою дл€ агресивних зовн≥шн≥х вплив≥в, €к≥ стимулювали загостренн€ внутр≥шн≥х конфл≥кт≥в. –≥зн≥ частини ”крањни з другоњ половини ’V≤≤ ст. опинились у р≥зних соц≥ально-пол≥тичних умовах, що суттЇво впливало на стан та розвиток культури.

ѕор≥вн€но кращими були умови на Ћ≥вобережж≥, де довгий час збер≥галас€ гетьманська автоном≥€ (черн≥г≥всько-полтавськ≥ земл≥), а також на —лобожанщин≥, €ка саме в цей час починаЇ активно засел€тис€ украњнськими переселенц€ми переважно з ѕравобережж€. √етьманську державу очолювали високоосв≥чен≥, Ївропейського р≥вн€ пол≥тичн≥ й громадськ≥ д≥€ч≥ Ц Ѕ.’мельницький, ≤.¬иговський, ≤.ћазепа. ¬они докладали великих зусиль та кошт≥в ≥з метою розбудови культури, осв≥ти. ќднак ≥ на цих земл€х умови культурного житт€ були далекими в≥д справд≥ спри€тливих. ћосковський, а пот≥м ≥ петербурзький ур€д д≥€в у √етьманщин≥ за принципом Упод≥л€й та володарюйФ. ўе Ѕ.’мельницький дом≥гс€ припиненн€ покозаченн€ б≥лоруських земель, пот≥м було вжито низку заход≥в ≥з метою недопущенн€ поширенн€ гетьманськоњ влади на —лоб≥дську ”крањну й «апорожж€, посл≥довно обмежувалис€ права гетьман≥в у сам≥й √етьманщин≥, €к≥й було навТ€зано назву Ућалорос≥€Ф.

ѕ≥д час –уњни (1657 Ц 1687 рр.) культурно-нац≥ональна ел≥та пережила певне розчаруванн€ у козацтв≥ €к над≥йн≥й опор≥ нац≥онального поступу, хоча продовжувала спиратис€ на нього, щоб протисто€ти авторитарн≥й стратег≥њ ћоскви. ” ц≥лому ж ставленн€ до козацтва зм≥нювалос€ на г≥рше п≥д враженн€м в≥д п≥дбурюваного зовн≥ розбрату м≥ж козацькими ватажками, нездатност≥ гетьман≥в проводити самост≥йну пол≥тику, пост≥йного переписуванн€ ѕере€славських статей, п≥дтримки де€кими гетьманами ≥н≥ц≥йованих московськими ур€довц€ми антиукрањнських заход≥в. —еред таких поступок московському абсолютизму особливо болюче сприймалис€ Узакликанн€Ф до украњнських м≥ст московських воЇвод гетьманом ≤.Ѕрюховецьким (1665 р.), а також в≥дверте спри€нн€ гетьмана ≤.—амойловича суперечному нормам церковного права ≥ ц≥лком ворожому ≥нтересам украњнського дух≥вництва п≥дпор€дкуванню  ињвськоњ митропол≥њ ћосковськ≥й патр≥арх≥њ (1686 р.). ” середин≥ самого козацтва в≥дбувалис€ процеси соц≥альноњ диференц≥ац≥њ, так що ≥нтереси старшини все част≥ше суперечили ≥нтересам простих козак≥в. ”се це в сукупност≥ працювало на пог≥ршенн€ культурного кл≥мату в середин≥ украњнського сусп≥льства, призводило до дезорган≥зац≥њ й партикул€ризац≥њ (в≥дцентрованост≥) культурного руху.

¬≥дносне пол≥пшенн€ культурноњ ситуац≥њ в≥дбулос€ лише за гетьмануванн€ ≤.ћазепи (1687 Ц 1709 рр.). ѕ≥сл€ 1709 р., попри те, що б≥льш≥сть украњнц≥в не п≥дтримали переходу ≤.ћазепи на б≥к  арла ’≤≤ ≥ зробили величезний внесок у перемогу над шведами, настав пер≥од пов≥льного, але невпинного й ц≥леспр€мованого пригн≥ченн€ розвитку нац≥ональноњ культури на п≥дпор€дкованих ћосковському царству (з 1721 р. Ц –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ) украњнських земл€х. ÷ей процес супроводжувавс€ активним залученн€м кращих сил ”крањни до державно-культурного буд≥вництва в –ос≥њ, внасл≥док чого вони значно збагатили рос≥йську культуру найчаст≥ше за рахунок зубож≥нн€ культури власне украњнськоњ.

Ќа ѕравобережж≥, ¬олин≥, в √аличин≥, на «акарпатт≥ та Ѕуковин≥ умови дл€ розвитку культури були ще г≥ршими. якщо на Ћ≥вобережж≥ культурний рух лише дещо в≥дд≥ливс€ в≥д тогочасного Ївропейського контексту, то ѕравобережна ≥ «ах≥дна ”крањна у п≥дсумку майже повн≥стю втратила ≥мпульс нац≥онально-культурного буд≥вництва, отриманий в≥д попередньоњ доби. «апуст≥л≥ внасл≥док невпинних воЇн ѕод≥лл€ та ѕравобережж€ за Ѕахчисарайською угодою 1681 р. мали в≥д≥йти до ќттоманськоњ ѕорти.  озацтво на п≥дпор€дкованих –еч≥ ѕосполит≥й земл€х то скасовуЇтьс€, то в≥дновлюЇтьс€, однак уже 1699 р. скасовуЇтьс€ остаточно. ѕравославн≥ церковн≥ ≥Їрархи на земл€х –еч≥ ѕосполитоњ вважають за краще п≥дпор€дковуватис€ римському пап≥, н≥ж московському патр≥арху, ≥ вже з к≥нц€ ’V≤≤ ст. разом з ус≥Їю паствою один за одним пристають до ун≥њ. Ѕратства п≥сл€ втрати виплеканого нац≥онально-культурного ≥деалу, повТ€заного з Їдн≥стю украњнських земель ≥  иЇвом €к культурним центром, пристають до ун≥њ в перш≥й половин≥ ’V≤≤≤ ст. ”крањнська культура пригн≥чувалас€, процеси полон≥зац≥њ посилювалис€. ќднак ≥ за цих важких умов украњнська культура дала низку неперес≥чних надбань у р≥зних галуз€х мистецтва, л≥тератури, ф≥лософ≥њ, науки та осв≥ти, €к≥ можуть бути предметом нац≥ональноњ гордост≥ украњнц≥в.

 

2. –озвиток осв≥ти.  иЇво-ћогил€нська академ≥€ Ц перший вищий навчальний заклад ”крањни Ївропейського типу

 

Ќа Ћ≥вобережж≥ у друг≥й половин≥ ’V≤≤ Ц ’V≤≤≤ ст. шк≥льна осв≥та охоплюЇ вс≥ верстви й соц≥альн≥ групи населенн€, зокрема ж≥нок. «асновують школи при Ќ≥жинському, Ћубенському, „ерн≥г≥вському, ѕолтавському, ѕере€славському, ѕрилуцькому ≥ ћиргородському полках. ” Ћубенськ≥й полков≥й школ≥ навчалось одночасно до 1000 учн≥в. ”сього у √етьманщин≥ на 1099 поселень було 866 шк≥л. ” новостворених „ерн≥г≥вському, √ородненському та —осницькому пов≥тах працювали 134 школи, тобто одна школа припадала на 746 учн≥в (у 1876 р. цей показник буде набагато г≥ршим, одна школа припадатиме аж на 6730 ос≥б). як писав у 1655 р. араб-христи€нин ѕавло јлеппський, що мандрував ”крањною по дороз≥ до ћоскви, Унав≥ть сел€ни в ”крањн≥ вм≥ли читати й писатиЕ, а с≥льськ≥ св€щеники вважали своњм обовТ€зком навчати сир≥т, не дозвол€ючи тим тин€тис€ вулиц€ми €к брод€гамФ.

Ќа ѕравобережж≥ польський ур€д надавав перевагу католицьким та Їзуњтським навчальним закладам. ” 1661 р. було засновано Ћьв≥вський ун≥верситет, але й в≥н став центром полон≥зац≥њ зах≥дноукрањнського населенн€. ” де€ких м≥стах ще залишалис€ братськ≥ школи, проте вони поступово занепадають. ≤з другоњ половини ’V≤≤≤ ст. зТ€вл€ютьс€ нов≥ навчальн≥ заклади Ц г≥мназ≥њ у  ременц≥, ¬олодимир≥-¬олинському, „ерн≥вц€х. јле навчанн€ ≥ вихованн€ у них мало пропольське ≥деолог≥чне спр€муванн€.

Ќа Ѕуковин≥ стан осв≥ти був ще г≥рший. «а турецького пануванн€ тут не було майже жодноњ школи, а з приходом австр≥йц≥в в≥дкрито лише к≥лька, однак викладанн€ велос€ переважно румунською та н≥мецькою мовами. ” «акарпатт≥ при активн≥й пол≥тиц≥ мад€ризац≥њ працювала невелика к≥льк≥сть церковно-ун≥атських шк≥л, де викладанн€ велос€ мовою УруськоюФ. ≤ т≥льки наприк≥нц≥ ’V≤≤≤ ст. у ћукачев≥ було в≥дкрито сем≥нар≥ю.

ќсновним центром культурного житт€ ”крањни в цей час залишавс€  ињв. ÷е багато в чому було зумовлено осв≥тньою д≥€льн≥стю  иЇво-ћогил€нського колег≥уму (заснований у 1632 р.), €кий ≥з 1658 р. пер≥одично то набував, то втрачав статус академ≥њ, доки цей статус не було остаточно затверджено 1701 р. ” 1666 р. московськ≥ ур€довц≥ безусп≥шно намагалис€ зовс≥м закрити цей навчальний заклад, оск≥льки вважали його осередком небезпечного в≥льнодумства ≥ непокори. « 70-их рр. ’V≤≤ ст. починаЇтьс€ новий розкв≥т д≥€льност≥ академ≥њ, €кий свого апогею дос€гаЇ на меж≥ стол≥ть. ” цей час академ≥ю часто називають ћогил€но-ћазепинською.

ўе на початку ≥снуванн€ цього закладу ѕ. ћогила за св≥й рахунок закупив близько сотн≥ коштовних фол≥ант≥в ≥з творами отц≥в ≥ вчител≥в церкви, а також кращ≥ на той час ≥сторичн≥ трактати, латинськ≥ словники, твори —енеки, ёвенала, √орац≥€, ќв≥д≥€, ÷ицерона та ≥нших письменник≥в ≥з коментар€ми, п≥дручники з тригонометр≥њ, лог≥ки, метаф≥зики (ƒодаток 33).

 олег≥ум, що мав стати академ≥Їю, в≥д самого початку задумувавс€ не лише €к навчальний заклад, а ≥ €к осередок учених та письменник≥в Ц так званий  иЇво-ћогил€нський атеней (в≥д лат. athaeneum Ц Усв€тин€Ф). ” часи ѕетра ћогили Ц це ф≥лософи …осип  ононович-√орбацький й ≤ван “рофимович, поети ≥ письменники —≥львестр  осов, ’ома ™влевич, —офрон≥й ѕочаський, ≤нокент≥й √≥зель. ” мазепинський пер≥од Ц —тефан яворський, ‘еофан ѕрокопович, ≤лар≥он ћигура, √едеон ¬ишневський та ≥нш≥.

¬ академ≥њ викладалис€ чотири мови Ц словТ€нська, латинська, грецька й польська. Ћатина була мовою навчанн€ (€к ≥ в ус≥й тогочасн≥й ™вроп≥), але з початку ’V≤≤≤ ст. њњ поступово вит≥сн€Ї тод≥шн€ украњнська л≥тературна мова. Ћатинська й грецька мови давали студентам доступ до скарбниць св≥товоњ, зокрема античноњ, культури. Ќавчанн€ в академ≥њ було под≥лене на два р≥вн≥ Ц трив≥ум (риторика, граматика, поетика) ≥ квадр≥ум (арифметика, геометр≥€, астроном≥€ й музика). ” ст≥нах навчального закладу в≥дбувалис€ численн≥ публ≥чн≥ диспути з р≥зних наук, затвердивс€ звичай рекреац≥й Ц культурно-мистецьких св€т ≥з виставами та ≥грами, приуроченими до завершенн€ навчального року. „асто св€та супроводжувалис€ випуском спец≥альних друкованих тез на честь ректор≥в, професор≥в ≥ меценат≥в академ≥њ.

јкадем≥€ була щедро забезпечена матер≥ально €к ≥з боку вищого дух≥вництва, так ≥ з боку козацьких гетьман≥в. Ќавчальний заклад п≥дтримував звТ€зки з Ївропейськими ун≥верситетами та академ≥€ми, завд€ки чому його вихованц≥ часто продовжували навчанн€ за кордоном.

≤з-пом≥ж вихованц≥в академ≥њ вийшло немало видатних наукових, культурних та пол≥тичних д≥€ч≥в. —еред них особливо сл≥д згадати ≥мена письменника-полем≥ста Ћазар€ Ѕарановича, вченого-енциклопедиста ≥ л≥тератора ≤нокент≥€ √≥зел€, ф≥лософа √ригор≥€ —ковороду, пол≥тичного й церковного д≥€ча, драматурга ‘еофана ѕрокоповича, ≥сторика ћиколи Ѕантиш- аменського, арх≥тектора ≤вана √ригоровича-Ѕарського, композитор≥в ƒмитра Ѕортн€нського, ћаксима Ѕерезовського, јртем≥€ ¬едел€ та ≥нших.

ѕрофесор≥в ≥ студент≥в академ≥њ з середини ’V≤≤ ст. пост≥йно запрошують до ћоскви, де вони стають п≥онерами зах≥дноЇвропейськоњ осв≥ти й культури. ¬ипускники академ≥њ становили переважну б≥льш≥сть викладач≥в у заснованих за наказами ѕетра ≤ ≥ наступних правител≥в –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ вищих ≥ середн≥х навчальних закладах. ¬есь рос≥йський Їпископат 1700 Ц 1762 рр. складавс€ виключно з випускник≥в  иЇво-ћогил€нськоњ академ≥њ. —еред найб≥льш в≥домих культурних ем≥грант≥в того часу сл≥д назвати так≥ ≥мена, €к-от: ™п≥фан≥й —лавинецький Ц автор словТ€но-греко-латинського лексикона (словника); —имеон ѕолоцький Ц засновник першого вищого навчального закладу в ћоскв≥ Ц словТ€но-греко-латинськоњ академ≥њ (1687 р.), €ка створювалас€ за кињвським вз≥рцем; ‘еофан ѕрокопович Ц митрополит, один ≥з найближчих дорадник≥в цар€ ѕетра ≤ у його реформаторськ≥й д≥€льност≥.

“аким чином, випускники академ≥њ стали пров≥дниками украњнського впливу в –ос≥њ, €кий охопив ус≥ аспекти культурного житт€: церковного, книгодрукарського, осв≥тнього, мистецького ≥ нав≥ть побутового. ¬ ц≥лому ж культурн≥ сили й скарби украњнськоњ культури, €к≥ постали в ”крањн≥ п≥д впливом зах≥дноЇвропейськоњ осв≥ти в добу њњ нац≥онального п≥днесенн€ в ’V≤≤ ст., були використан≥ ћосков≥Їю, а пот≥м –ос≥йською ≥мпер≥Їю дл€ Ївропењзац≥њ держави та розвитку рос≥йськоњ культури.

ѕроте в культурницьк≥й д≥€льност≥ академ≥њ у ’V≤≤≤ ст. зТ€вилис€ й слабк≥ сторони, виражен≥ у певн≥й ≥нерц≥йност≥ та консерватизац≥њ навчального процесу. Ќаука в академ≥њ ставала дедал≥ все б≥льш в≥д≥рваною в≥д повс€кденного й тогочасного наукового житт€, мала до певноњ м≥ри схоластичний характер. «аснована з≥ спец≥альною метою служити справ≥ оборони православноњ в≥ри, академ≥€ ≥ в нових умовах прид≥л€ла занадто багато уваги теолог≥чним (богословським) питанн€м.

”  иЇво-ћогил€нськ≥й академ≥њ одночасно навчалос€ до двох тис€ч студент≥в не лише з ”крањни, але й Ѕ≥лорус≥њ, –ос≥њ, ћолдав≥њ, —ерб≥њ, „орногор≥њ, Ѕолгар≥њ, √рец≥њ. Ќавчанн€ ≥ вихованн€ у н≥й ірунтувалос€ на ≥де€х христи€нського гуман≥зму та просв≥тництва, €к≥ передбачали п≥днесенн€ рол≥ осв≥ти в прогрес≥ сусп≥льства. ѕр≥оритет у навчанн≥ залишавс€ за гуман≥тарними дисципл≥нами. јкадем≥чний курс навчанн€ передбачав ≥снуванн€ 8 ординарних клас≥в ≥ тривав 12 рок≥в. Ќавчалис€ д≥ти вс≥х стан≥в, починаючи в≥д аристократ≥њ до д≥тей простих козак≥в та сел€н. ћ≥сц€ у клас≥ вони займали в≥дпов≥дно до своЇњ усп≥шност≥ в навчанн≥. јкадем≥€ мала величезну б≥бл≥отеку, €ка наприк≥нц≥ ’V≤≤≤ ст. нал≥чувала близько 10 тис€ч том≥в ≥з р≥зних галузей знань ус≥ма Ївропейськими мовами, €кими в≥льно волод≥ли студенти.

ќстанн≥й пер≥од п≥дйому в культурн≥й д≥€льност≥  ињвськоњ академ≥њ повТ€зуЇтьс€ з ≥мТ€м митрополита –афањла «аборовського, €кий починаючи з 1731 р. з≥брав новий культурний осередок, до €кого входили ћитрофан ƒовгалевський, √еорг≥й  ониський, —ильвестр Ћ€скоронський, —имон “одорський та ≥нш≥. ” цей час було оновлено буд≥вл≥ академ≥њ (€ку називали ћогил€но-«аборовською) ≥ реформовано навчальний процес. ” друг≥й половин≥ ’V≤≤≤ ст. академ≥€ заходами  атерини ≤≤ поступово перетворюЇтьс€ на замкнений становий навчальний заклад дл€ д≥тей дух≥вництва, позбавлений матер≥альноњ бази. ќстанн≥м великим ученим закладу був ≤ван ‘альк≥вський, що займавс€ географ≥Їю, астроном≥Їю, математикою, ≥стор≥Їю, арх≥тектурою, викладав низку дисципл≥н, серед €ких Ц вища математика, н≥мецька мова ≥ ф≥лософ≥€ (тобто був людиною енциклопедичних знань, що у друг≥й половин≥ ’V≤≤≤ ст. стаЇ дл€ ™вропи нормою й ≥деалом); заснував культурний осередок У¬≥льне поетичне товариствоФ.

«агалом за понад 150 рок≥в ≥снуванн€ академ≥њ в н≥й навчалос€ близько 25 тис€ч украњнц≥в, з њњ ст≥н вийшла б≥льша частина св≥домоњ ≥нтел≥генц≥њ, €ка у ’V≤≤≤ ст. займала вс≥ ур€дов≥ м≥сц€, п≥дготувала нац≥ональне в≥дродженн€ ’≤’ ст.

Ќа Ћ≥вобережж≥ близьку до вищоњ осв≥ту давали колег≥уми, €к≥ було засновано у трьох м≥стах: „ерн≥гов≥ (1700 р.), ’арков≥ (1726 р.), ѕере€слав≥ (1738 р.). ’арк≥вський колег≥ум претендував на визнанн€ його академ≥Їю, оск≥льки м≥стив увесь необх≥дний комплекс дисципл≥н, але статусу академ≥њ так ≥ не добивс€.  р≥м в≥тчизн€них мов, тут вивчали французьку, н≥мецьку та ≥тал≥йську, а також ≥стор≥ю, географ≥ю, малюванн€. ” „ерн≥г≥вськ≥й колег≥њ одночасно навчалос€ до 800 студент≥в. ѕ≥зн≥ше вс≥ три заклади також було реформовано в духовн≥ сем≥нар≥њ.

јсим≥л€ц≥йна та централ≥заторська пол≥тика  атерини ≤≤ у друг≥й половин≥ ’V≤≤≤ ст. поклала к≥нець вищ≥й ≥ середн≥й осв≥т≥ на украњнських земл€х. ѕост≥йн≥ клопотанн€ украњнських можновладц≥в про дозв≥л на в≥дкритт€ ун≥верситет≥в у  иЇв≥, Ѕатурин≥, Ќ≥жин≥, Ќовгород≥-—≥верському,  атеринослав≥ п≥дтримки у  атерини ≤≤ не знаходили. —клалась абсурдна ситуац≥€, коли украњнськ≥ викладач≥ мусили навчати украњнських студент≥в у вищих навчальних закладах, заснованих у ѕетербурз≥ й ћоскв≥. Ќатом≥сть у  иЇв≥, Ќовгород≥-—≥верському та  атеринослав≥ було в≥дкрито Углавны€ народны€ учил≥щаФ, €к≥ прир≥внювалис€ до нижчих клас≥в п≥зн≥ших г≥мназ≥й ≥ €к≥, всупереч своњй назв≥, мали замкнений становий характер та ще й вкрай обмежену к≥льк≥сть учн≥в.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-10-01; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 469 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ћогика может привести ¬ас от пункта ј к пункту Ѕ, а воображение Ч куда угодно © јльберт Ёйнштейн
==> читать все изречени€...

1370 - | 1340 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.011 с.